Ухвала

від 03.04.2024 по справі 911/68/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

03.04.2024Справа № 911/68/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ Кепітал», що діє від власного, в інтересах та за рахунок активів пайового Закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бравіс»доДержавної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києвіпрозвільнення майна з податкової заставиСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з`явився,від відповідача:Кунашенко В.Р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ Кепітал», що діє від власного, в інтересах та за рахунок активів пайового Закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бравіс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві про звільнення майна з податкової застави.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним накладенням на нерухоме майно обтяження у вигляді податкової застави, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про звільнення з податкової застави, зареєстрованої 03.12.2021 за індексним номером 62043531 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири №545 у буд. 6-а на вул. Чорновола В`ячеслава у м. Бровари.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ Кепітал», що діє від власного, в інтересах та за рахунок активів пайового Закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бравіс» передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2024.

У підготовче судове засідання 13.03.2024 представники сторін не з`явились, однак про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 03.04.2024, явку представників сторін визнано обов`язковою.

В підготовче засідання 03.04.2024 уповноважений представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, при цьому, ухвалою суду від 13.03.2024 явка представника позивача визнавалась судом обов`язковою.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2024 з`явився, повідомив, що не заперечує проти розгляду даної справи без участі представника позивача.

Так, за змістом п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в зв`язку з неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З огляду на вищенаведені нормативні приписи чинного законодавства, беручи до уваги факт повторної неявки в призначене судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення даного судового засідання у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача.

В свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, з вище наведеної норми законодавства вбачається, що неявка позивача (його представника) та неповідомлення про причини такої неявки є самостійною і достатньою правовою підставою для залишення позову без розгляду, а норми чинного законодавства не передбачають необхідності у повторності або систематичності невчинення позивачем (його представником) таких дій.

Наведене підтверджується і змістом ч. ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачено такої підстави для відкладення судового засідання як неявка представника позивача та неповідомлення ним поважних причин неявки.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 року у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 року у справі № 910/8816/19).

Також, у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформувала висновок щодо застосування ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України без установлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам і визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.

У цій постанові наголошено на праві позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 про відкриття провадження у справі зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Однак, відповідної вимоги суду представником позивача не було виконано.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 03.04.2024, при цьому, явку представника позивача визнано обов`язковою.

Матеріали даної справи містять докази отримання позивачем вище вказаних ухвал від 12.02.2024 та 13.03.2024, що в свою чергу свідчить про те, що представник позивача був належним чином повідомлений як про час та місце судових засідань, так і про необхідність надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви. Проте, свідомо ігноруючи виклик суду та визнання його явки обов`язковою, позивач (його представник) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви не надав.

Суд зазначає, що неявка представника позивача у судові засідання перешкоджає вирішенню спору у даній справі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, суд розглядає справу виключно за зверненням особи та в межах заявлених такою особою (позивачем) позовних вимог (предмету та підстав позову).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених норм вбачається, що прийняття судом рішення у справі залежить, зокрема, від того, чи підтримує особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України), тобто позивач, заявлені власні позовні вимоги (предмет та підстави позову) станом на дату розгляду справи у суді, так як суд розглядає справу та, відповідно приймає рішення, виключно в межах заявлених позивачем вимог (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання, неподанням позивачем оригіналів всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви, суд позбавлений можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення (з урахуванням вимог, викладених у ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку такою невчиненою процесуальною дією є забезпечення явки представника позивача в судове засідання, визнаною судом обов`язковою.

Таким чином, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи і свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Так, суд звертає увагу позивача на те, що за змістом ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі

залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За таких обставин, оскільки позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, то судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом, не підлягає поверненню з Державного бюджету України та покладається на позивача.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СІТІ Кепітал», що діє від власного, в інтересах та за рахунок активів пайового Закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Бравіс» залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 09.04.2024

Суддя В.П. Босий