Рішення

від 04.04.2024 по справі 912/3183/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуСправа № 912/3183/21(912/563/24)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/3183/21(912/563/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Косякевича С.О., вул. Соборна, 1, м. Кропивницький, 25001

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС", вул. Шкільна, 1 А, с. Лугове, Березанський район, Миколаївська область, 22775

про стягнення 200 000,00 грн

в межах справи №912/3183/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро", вул. Соборна, 1, м. Кропивницький, 25001.

Представники учасників процесу участі в засіданні суду не брали.

Ухвалою від 13.12.2021 суд відкрив провадження у справі № 912/3183/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро" (ТОВ "Моноліт-Агро").

Постановою від 30.05.2022 суд визнав ТОВ "Моноліт-Агро", банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О.

ТОВ "Моноліт-Агро" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. (позивач) в межах провадження у справі про банкрутство подано позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано про наявність у відповідача заборгованості у розмірі вартості реалізованого товару, яку було виявлено ліквідатором за даними відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних.

Ухвалою суду від 07.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №912/3183/21 про банкрутство ТОВ "Моноліт-Агро". Згідно ухвали постановлено: справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 04.04.2024, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи, від відповідача витребувано докази за клопотанням позивача.

04.04.2024 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

Сторони участі в засіданні суду не взяли.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, ухвала суду про відкриття провадження у справі повернута до суду з відміткою органу поштового зв`язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Поряд з цим, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки адреса, за якою суд надсилав ухвалу, відповідає адресі реєстрації ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" в ЄДР та адресі, зазначеній у позовній заяві. Матеріали справи не містять відомостей щодо іншої адреси ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС", реєстрація електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутня.

Окрім того, суд намагався повідомити відповідача про розгляд справи телефонограмою. Однак, за наявним в ЄДР номером телефону не вдалось можливим зв`язатись з відповідачем.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування.

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.01.2022 ліквідатору ТОВ "Моноліт-Агро" надано перелік податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за останні три роки (а.с. 13-14).

Згідно вказаного реєстру значиться податкова накладна № 2 від 13.06.2019 з відміткою про відмову у реєстрації, яка оформлена ТОВ "Моноліт-Агро" на поставку ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС товару - гнучкий резервуар 250 тон на суму 466 008,00 грн.

Згідно листа ГУ ДПС у Миколаївській області від 18.07.2023 (а.с. 15) ліквідатора повідомлено, що за даними інформаційних систем ДПС України в реєстрації податкової накладної № 2 від 13.06.2019 на суму 466008,00 грн. по поставці гнучкого резервуару 250 тон від ТОВ Моноліт-Агро" (продавець) товариству "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" (покупець), відмовлено за рішенням Комісії. В листі зазначено, що в податкової звітності з податку на додану вартість до податкового кредиту ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" не включено операції з придбання товару, робіт, послуг постачальника ТОВ "Моноліт-Агро".

Як стверджує ліквідатор, докази проведення розрахунку за вказану поставку у ліквідатора відсутні та за даними по банківським рахункам оплата від ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС не надходила (а.с. 16-41).

Також у ліквідатора відсутні будь-які документи, на підставі яких надавались відповідні послуги та реалізовувалась продукція, через ненадання таких документів керівником ТОВ "Моноліт-Агро" всупереч вимогам ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.

20.07.2022 ліквідатор ТОВ "Моноліт-Агро" направив ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" претензію про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 466 008,00 грн (а.с. 8-10), яка залишена без відповіді та задоволення.

05.01.2023 ліквідатор ТОВ "Моноліт-Агро" повторно направив ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" претензію з вимогою провести розрахунок або надати докази такого розрахунку (а.с. 11-12), щодо якої також відсутнє будь-яке виконання.

Як зазначає ліквідатор з посиланням на відповідні норми Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Отже, підставою складання податкової та реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996, Положення № 88 та нормами Податкового кодексу України.

На підставі викладеного ліквідатор вказує на те, що факт постачання товару підтверджується даними з Єдиного реєстру податкових накладних, укладення договору постачання в спрощеній формі узгоджується з нормами законодавства, а тому вартість поставленого товару має бути сплачена ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" на користь ТОВ "Моноліт-Агро".

Щодо визначеного розміру заборгованості, ліквідатор зазначає, що позовна заява стосується стягнення лише частини заборгованості, а саме на суму 200 000,00 грн, у зв`язку з обмеженим фінансуванням в частині сплати судового збору.

Норми права, застосовані судом.

Положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачають, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно пункту 1 ч.1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Положеннями ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та ст. ст. 11, 509, 525, 526 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або його зміна не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно визначення, наведеного в ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Положення ст. ст. 662, 692 ЦК України передбачають, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із положеннями ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (ст. 3 Закону).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити. (ст. 9 Закону).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2022 зі справи № 922/2115/19).

Мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

У справі, що розглядається, позивач на підтвердження обставин поставки послався на оформлення ТОВ "Моноліт-Агро" податкової накладної №2 від 13.06.2019, в якій відображено поставку товару - гнучкий резервуар 250 тон до ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС".

Поряд з цим, згідно відповідей від ГУ ДПС у Кіровоградській та у Миколаївській областях і поданого реєстру, ТОВ "Моноліт-Агро" було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 13.06.2019 за рішенням Комісії ГУ, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи відсутнє вказане рішення Комісії про відмову, що позбавляє можливості встановити підстави такої відмови. Також відсутні відомості щодо оскарження вказаного рішення Комісії.

Однак, відсутність реєстрації податкової накладної спростовує твердження позивача щодо належного оформлення податкової накладної як доказу поставки.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" дій по оформленню податкового кредиту. Натомість, в листі ГУ ДПС у Миколаївській області зазначено, що ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" не включав до податкової звітності операції з придбання товару, робіт, послуг постачальника ТОВ "Моноліт-Агро".

Будь-яких інших документів на підтвердження поставки товару позивачем не подано. Відповідач зазначених документів на вимогу суду не надав.

Отже, матеріали справи не містять жодних допустимих доказів на підтвердження фактичної поставки товару від ТОВ "Моноліт-Агро" до ТОВ "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС".

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, оскільки у вказаній справі вказано на необхідність дослідження доказів в сукупності як первинної документації, так і документів щодо бухгалтерського обліку. Більш того, у пункті 9.12. зазначеної постанови Верховний Суд вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

На підставі викладеного та з огляду на відсутність доказів на підтвердження поставки товару, суд відмовляє у задоволенні позову через недоведеність підстав для стягнення спірної суми.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача. Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 250-252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро" - арбітражному керуючому Косякевичу С.О. до електронного кабінету з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-АГРО-ПЛЮС" за адресою: вул. Шкільна, 1 А, с. Лугове, Березанський район, Миколаївська область, 22775.

Повне рішення складено 09.04.2024.

Суддя В.В.Тимошевська