Рішення

від 08.04.2024 по справі 914/334/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 914/334/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Україна», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м.Львів,

про стягнення 42'633,31 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про стягнення 42'633,31 грн заборгованості за невчасне виконання зобов`язань за договором поставки товару від 17.11.2021, з яких: 36'793,45 грн інфляційні втрати та 5'839,86 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.02.2024 року справу № 914/334/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 08.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

23.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору у частині поставки оплаченого позивачем товару. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у справі №914/2391/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2023, позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ «Сюрприз» 186'201,21 грн. та судовий збір в розмірі 2'793,02 грн. У задоволенні решти відмовлено. У даному провадженні (914/334/24)позивач додатково звернувся до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем договірних зобов`язань. Зазначив, що з 26.02.2022 у позивача виникло право на повернення коштів попередньої оплати (ст. 693 ЦК України та п.1.2 договору).

Аргументи відповідача.

Відповідач вимоги позивача заперечив повністю. Зазначив, що позивач звертався до відповідача із заявою про повернення коштів у зв`язку з запровадженням воєнного стану, а не вимогою про повернення суми попередньої оплати з підстав непоставки товару. У відповідь на вказану заяву ТОВ «Сюрприз» здійснило часткове повернення коштів у розмірі 150'000,00 грн., а згодом добровільно виконало рішення суду. Просив відмовити у задоволенні позову, оскільки сторонами не було досягнуто згоди про строки чи терміни повернення коштів.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17 листопада 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла-Україна» (покупець) укладено договір поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар у відповідності до умов, визначених договором.

Товар повинен бути поставлений постачальником покупцю протягом 7 календарних днів з моменту оплати (п.1.2 договору).

Товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем накладних, які свідчать про факт отримання товару (п.2.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата партії переданих товарів здійснюється покупцем за безготівковим розрахунком шляхом перерахування всієї суми, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в реквізитах цього договору на умовах 100% передоплати згідно наданих постачальником відповідних видаткових накладних або рахунків-фактур.

На виконання п.4.1 договору позивач 11.02.2022 та 18.02.2022 перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у загальному розмірі 1'107'710,63 грн.

Згідно з п.1.2 договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями транспортом покупця чи третіх осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» свої зобов`язання щодо поставки товару виконало не у повному обсязі, зокрема, товар на суму 336'201,21 грн позивачу передано не було.

04 квітня 2022 року ТзОВ «Вілла-Україна» надіслало ТзОВ «Сюрприз» заяву про повернення коштів в розмірі 347 861,32 грн., яка отримана відповідачем 05.04.2022 (вх.№08).

ТзОВ «Сюрприз» здійснило часткове повернення грошових коштів, а саме 13.04.2022 - на суму 50'000,00 грн. та 28.07.2022 - на суму 100'000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2022 у справі №914/2391/22, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2023, позовні вимоги ТОВ «Вілла-Україна» про стягнення з ТОВ «Сюрприз» 197 861,32 грн заборгованості за договором задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ «Сюрприз» 186 201,21 грн. та судовий збір в розмірі 2 793,02 грн. У судовому рішенні зазначено наступне: «що позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача 1 107 710,63 грн. як попередню оплату за товар, на підставі виставлених ТзОВ «Сюрприз» рахунків-фактур. Однак, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по поставці позивачу товару та поставив такий товар частково на суму 771 509,42 грн (з урахуванням накладної не долученої позивачем № РН-0000020 від 18.02.2022 на суму 11 660,11 грн.), що підтверджується видатковими накладними. ТзОВ «Сюрприз» також перерахувало на рахунок позивача ще 150 000 грн не отоварених коштів, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем залишилася непогашена заборгованість в розмірі 197 861,32 грн. Оскільки позивачем помилково не враховано поставки на 11 660,11 грн, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 186 201,21 грн.».

28.02.2023 та 03.03.2023 ТОВ «Сюрприз» на виконання судового рішення перераховано на користь ТОВ «Вілла-Україна» 186'201,21 грн. заборгованості.

Позивач зазначає, що за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань ним нараховано 36'793,45 грн інфляційних втрат та 5'839,86 грн 3% річних за період 12.04.2022-03.03.2023, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки товару від 17.11.2021.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей здійснив попередню оплату товару, який відповідач поставив частково, тому у ТОВ «Сюрприз» перед позивачем існувала основна заборгованість, яка разом із судовим збором присуджена до стягнення за рішенням суду у справі №914/2391/22 від 15.11.2022.

Частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 914/2391/22, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи №914/334/24, у якій беруть участь особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У даній справі предметом позову є стягнення 3% річних (за період 12.04.2022-03.03.2023) та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період квітень 2022 року лютий 2023 року за невиконання грошового зобов`язання за договором поставки товару від 17.11.2021.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином: попередня оплата в розмірі 100% суми вказаної в видатковій накладній або рахунку-фактурі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а поставка на умовах п.2.1 договору (7 календарних днів з моменту оплати).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за товар, який мав бути поставлений, згідно із п.1.2 договору. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, частково повернув суму попередньої оплати після вимоги позивача та за рішенням суду.

Як уже відзначалося, 04.04.2022 ТзОВ «Вілла-Україна» надіслало ТзОВ «Сюрприз» заяву про повернення коштів в розмірі 347'861,32 грн., яка була отримана відповідачем 05.04.2022.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). Відтак, з огляду на приписи ч.2 ст.530 ЦК України та дату отримання вимоги (05.04.2022) датою прострочення оплати є 13.04.2022. Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності наведених вимог законодавства та з огляду на приписи ст.14 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 36'793,45 грн інфляційних втрат та 5'839,86 грн 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №ПН155 від 05.04.2024 на суму 3'028,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м.Львів, вул.Богдана Лепкого, 14; ідентифікаційний код 06725046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Україна» (79040, м. Львів, вул. Патона, 2/117, ідентифікаційний код 43242765) 36'793,45 грн інфляційних втрат та 5'839,86 грн 3% річних та 3'028,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський.