Рішення

від 02.04.2024 по справі 915/1907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 915/1907/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Південна аграрно-експортна компанія», код 41967335 (Миколаївська область, Вознесенський район, Єланецька ТГ, с. Калинівка, пров. Янтарний, буд. 8), яка пред`явлена до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України», код 34792373 (Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове), про стягнення грошових коштів у сумі 941600,33 грн.

За участю представника позивача адвоката Третьяк Г.О.

Стислий виклад позиції позивача.

04.10.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року. 05.10.2023 року відповідачем (постачальником) надано позивачу (покупцю) заяву про перерахування коштів у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн. На виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 05.10.2023 року були перераховані грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн. Відповідачем було складено податкові накладні за № 14 та за № 15 від 05.10.2023 року. Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 598399,67 грн. з ПДВ, а саме: 07.10.2023 року поставив 75,12т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 300479,83 грн. із ПДВ та 13.10.2023 року поставив 74,48т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 297919,84 грн. із ПДВ. 13.10.2023 року відповідач згідно умов договору мав повернути позивачу кошти попередньої оплати у розмірі 941600,33 грн., але не повернув.

Як на правову підставу позову позивач послався на положення ст. ст. 525, 526, 610, 612, 692 ЦК.

Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти попередньої оплати за договором у сумі 941600,33 грн.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 14124,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала повідомлення направлялися відповідачу до його електронного кабінету у ЄСІТС. Згідно довідок про доставку електронного листа, ухвали доставлені до електронного кабінету відповідача 16.01.2023 року та 19.02.2024 року відповідно.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Заяви і клопотання.

10.01.2024 року представником позивача до суду подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Рух справи.

25.12.2023 року позовна заява зареєстрована в канцелярії Господарського суду Миколаївської області.

08.01.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

15.01.2024 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

19.02.2024 року у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2024 року.

02.04.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, та докази позивача.

1. 04.10.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року.

2. 05.10.2023 року відповідачем (постачальником) надано позивачу (покупцю) заяви про перерахування коштів у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн.

3. 05.10.2023 року позивачем на розрахункові рахунки відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн.

4. 05.10.2023 року відповідачем було складено податкові накладні за № 14 та за № 15.

5. 07.10.2023 року відповідач поставив позивачу товар - 75, 12т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 300479,83 грн. із ПДВ.

6. 13.10.2023 року відповідач поставив позивачу товар - 74, 48т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 297919,84 грн. із ПДВ.

7. Відповідач згідно умов договору поставки не повернув позивачу грошові кошти попередньої оплати у розмірі 941600,33 грн.

8. У відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 941600,33 грн.

До позову позивачем приєднано наступні документи у копіях:

- договір поставки №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року;

- заяви постачальника від 05.10.2023 року;

- платіжні інструкції №752878 від 05.10.2023 року, № 752880 від 05.10.2023 року;

- податкові накладні за № 14 та за № 15 від 05.10.2023 року;

- видаткові накладні за № 244 від 07.10.2023 року, за № 248 від 13.10.2023 року;

- товарно-транспортні накладні №№ 176, 177, 178 від 07.10.2023 року; №№ 179, 180, 181 від 13.10.2023 року;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2023 року 17.10.2023 року;

- листи акціонерного товариства «ОТП Банк» від 12.12.2023 року за № 400-3/858, публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 14.12.2023 за № 97673807 та від 14.12.2023 за № 97673807-1, публічного акціонерного товариства «КБ «Акордбанк» на бланку №022618.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.

04.10.2023 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір поставки №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року, що підтверджується приєднаною до позову копією договору поставки.

05.10.2023 року відповідач надав позивачу заяви про перерахування коштів у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн., що підтверджується копіями заяв про перерахування коштів від 05.10.2023 року.

05.10.2023 року позивачем відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн. та у розмірі 540000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій №752878, № 752880 від 05.10.2023 року, в призначенні платежу яких вказано: «передплата за кукурудзу, згідно договору №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року».

Відповідачем було складено податкові накладні за № 14 та за № 15 від 05.10.2023 року, що підтверджується копіями податкових накладних.

07.10.2023 року відповідачем поставлено позивачу товар - 75,12 т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 300479,83 грн. із ПДВ, що підтверджується копією видаткової накладної за № 244 від 07.10.2023 року та копіями товарно-транспортних накладних №№ 176, 177, 178 від 07.10.2023 року.

13.10.2023 року відповідачем поставлено позивачу товар - 74,48 т кукурудзи врожаю 2023 року на суму 297919,84 грн. із ПДВ, що підтверджується копією видаткової накладної за № 248 від 13.10.2023 року та копіями товарно-транспортних накладних №№ 179, 180, 181 від 13.10.2023 року.

Видаткові накладні № 244 від 07.10.2023 року, № 248 від 13.10.2023 року та товарно-транспортні накладні №№ 176, 177, 178 від 07.10.2023 року, №№ 179, 180, 181 від 13.10.2023 року підписні сторонами договору та скріплені печатками сторін.

На запит позивача акціонерне товариство «ОТП Банк» своїм листом від 12.12.2023 року за № 400-3/858 повідомило, що мало місце перерахування з розрахункового рахунку позивача на користь відповідача грошових коштів у розмірі 540000,00 грн. та у розмірі 1000000,00 грн. за платіжними інструкціями № 752880, №752878 від 05.10.2023 року, як передплата за кукурудзу згідно договору №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року. Також у листі банку вказано про відсутність надходження від відповідача на поточний рахунок позивача у період з 03.10.2023 року по 11.12.2023 року грошових коштів, зокрема за вказаним вище договором.

Відповідно до листів публічного акціонерного товариства «Банк Восток» від 14.12.2023 за № 97673807, від 14.12.2023 за № 97673807-1, публічного акціонерного товариства «КБ «Акордбанк», копії яких містяться в матеріалах справи, банки надали інформацію про відсутність надходження від відповідача на поточний рахунок позивача за період з дати укладення договору по 11.12.2023 року грошових коштів, зокрема за договором №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.10.2023 року по 17.10.2023 року, у відповідача, зокрема за договором №04/10/2023-01 від 04.10.2023 року наявна заборгованість у розмірі 941600,33 грн.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

За умовами договору відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2023 року на умовах зазначених у цьому Договорі (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору товаром є - кукурудза врожаю 2023 року у кількості 385,5 т, за ціною за 1 т з ПДВ 14% - 4000,00 грн., загальною вартість товару з ПДВ - 1541999,16 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору строк поставки товару до 12.10.2023 року включно. Товар може передаватись покупцю окремими частинами (партіями), але повний його обсяг, визначений у п. 1.2 цього договору, має бути поставлений до 12.10.2023 року.

Відповідно до п. 2.2 договору базисні умови поставки: товар поставляється на умовах FCA (місце поставки склад постачальника, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове) згідно правил «Інкотермс-2020». У разі розбіжностей умов цього договору з «Інкотермс-2020» пріоритет має текст цього договору. Поставка товару за цим договором передбачає вибірку (самовивіз) товару позивачем зі складу відповідача (що є місцем поставки) за свій рахунок, своїм або автомобільним транспортом перевізника, що наймається позивачем.

Згідно п.п. 2.3, 2.4 договору позивач подає автомобільний транспорт до пункту поставки для завантаження товару після отримання повідомлення від відповідача про готовність товару до поставки. Відповідач вважається таким, що виконав зобов`язання щодо поставки товару з моменту завантаження товару з якісними показниками передбаченими п. 3.1 даного договору в поданий позивачем автомобіль.

Право власності на товар у позивача виникає, і всі ризики, пов`язані з ним до нього переходять, у місці поставки в момент передачі товару позивачу або перевізнику (п. 2.5 договору).

Передача товару провадиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, при цьому позивач зобов`язаний підписати видаткову накладну та товарно-транспортну накладну, крім випадків наявності претензій щодо якості або кількості товару, або строків виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі (п. 2.6 договору).

За умовами п. 2.7 договору датою поставки товару вважається дата приймання товару позивачем у місці поставки за видатковою накладною.

Згідно п. 2.8 договору, при поставці товару відповідач забезпечує:

1) надання позивачу:

- оригіналу видаткової накладної (виписується датою поставки товару по ціні згідно з

п. 1.2 цього договору);

- товарно-транспортних накладних, що мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства України;

- копії свідоцтва платника ПДВ або копії витягу з реєстру платників ПДВ (якщо позивачу цей документ ще не надавався або з останньої подачі якого відбулися зміни в реєстраційних даних);

2) реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов`язково вказує не менше перших 4 (чотирьох) цифр коду УКТ ЗЕД у відповідності до п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 4.1 договору позивач здійснює оплату 100% вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку відповідача, протягом п`яти банківських днів з дня поставки товару за договором, за умови отримання позивачем від відповідача документів та здійснення відповідачем дій, зазначених у п. 2.8 та п. 5.6 цього договору.

Позивач має право сплачувати за товар шляхом перерахування грошових коштів (авансованих платежів за товар) на рахунок відповідача частинами з 04.10.2023 року по 06.10.2023 року, визначаючи розмір кожного окремого перерахування (платежу) на підставі письмових заявок відповідача (п. 4.1.1 договору).

Згідно п. 4.1.2 договору у разі не поставки кількості товару, визначеної п. 1.2 договору, повністю чи частково у строки встановлені п. 2.1 договору, відповідач зобов`язаний повернути на розрахунковий рахунок позивача не забезпечені поставкою кошти попередньої оплати (авансовий платіж) наступного дня з дня закінчення строку поставки, встановленого п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач зобов`язаний надати позивачу податкову накладну складену у електронній формі та зареєстровану в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 187 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з встановлених судом обставин справи позивачем на виконання умов п. 4.1.1 договору 05.10.2023 року було перераховано відповідачу грошові кошти (авансовані платежі за товар) на загальну суму 1540000,00 грн.

Відповідач 07.10.2023 року та 13.10.2023 року здійснив поставку товару (кукурудзи) позивачу у кількості 149,6 тон на загальну суму 598399,67 грн. з ПДВ.

Позивач у позові стверджує, що відповідач в порушення умов договору не повернув на розрахунковий рахунок позивача не забезпечені поставкою кошти попередньої оплати (авансовий платіж), а саме 941600,33 грн., починаючи з 13.10.2023 року.

З огляду на те, що виконання умов договору з повернення позивачу не забезпечених поставкою коштів попередньої оплати (авансовий платіж) є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачі.

Докази повернення позивачу не забезпечених поставкою коштів попередньої оплати у встановлені договором строки, як то передбачено п. 4.1.2 договору, у матеріалах справи відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК).

Відповідач в порушення умов договору (п. 4.1.2) зобов`язання з повернення надмірно сплачених коштів попередньої оплати у розмірі 941600,33 грн. не виконав.

З вказаного слідує, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 941600,33 грн. є обґрунтованою та законною.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України», код 34792373 (Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Південна аграрно-експортна компанія», код 41967335 (Миколаївська область, Вознесенський район, Єланецька ТГ, с. Калинівка, пров. Янтарний, буд. 8) грошові кошти у розмірі 941600 (дев`ятсот сорок одна тисяча шістсот) грн. 33 коп., а також грошові кошти відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 14124,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв