Рішення

від 28.03.2024 по справі 916/2730/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2730/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/2730/22

зустрічним позовом: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" (65025, м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, буд. 53-а, код ЄДРПОУ 43337043)

до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102)

про визнання договору недійсним та визнання договору укладеним в редакції позивача за зустрічним позовом

Представник:

Від позивача: Дусь Ю.Л. самопредставництво;

Від відповідача: Сонько В.В. ордер;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеса" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" про стягнення 992 026,31 грн.

Ухвалою від 18.10.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" було залишено без руху.

28.10.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24125/22) від Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2022р. провадження по справі №916/2730/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

08.12.2022р. Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" звернувся до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору недійсним та визнання договору укладеним в редакції позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2022р. було прийнято зустрічну позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору недійсним та визнання договору укладеним в редакції позивача за зустрічним позовом до розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/2730/22 за правилами загального позовного провадження.

26.04.2023 за вх.№1771/23 від ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в рамках первісного позову Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" про стягнення заборгованості за договором 1219 від 23.12.2019 року на постачання теплової енергії в сумі 992 026,31 грн. про визнання недійсним пункту договору.

Ухвалою суду від 01.05.2023р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 за вх.№1771/23 від 26.04.2023 і додані до неї документи було повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2023р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

22.05.2023р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит вх. ГСОО №618/23 від Південно-західного апеляційного господарського суду на справу №916/2730/22 згідно якого доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/2730/22

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2023 у справі №916/2730/22 - без змін.

Ухвалою суду від 22.09.2023р. провадження по справі №916/2730/22 було поновлено, із призначенням до розгляду по суті в засіданні суду.

13.11.2023р. за вх. №41067/23 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження по справі, згідно якої останні просив суд провадження по справі в частині стягнення частини основного боргу в сумі 624 100,16грн. закрити в зв`язку з її сплатою відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. заяву Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" від 13.11.2023р. за вх. №41067/23 було задоволено, провадження у справі №916/2730/22 за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" в частині стягнення частини основного боргу в сумі 624 100,16грн. закрито.

26.03.2024р. за вх. №12512/24 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 916/2730/22 в частині первісних позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" про стягнення 367 926,15 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яке обґрунтоване погашенням Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" заборгованості в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024р. заяву Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" від 26.03.2024р. за вх. №12512/24 було задоволено, провадження у справі №916/2730/22 в частині первісних позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" про стягнення 367 926,16грн. закрито.

В судовому засіданні 26.03.2024р. відповідач (позивач за зустрічним позовом) підтримав зустрічні позову вимоги та просив суд їх задовільнити.

24.01.2023р. за вх. №2272/23 до суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує відповідач (позивач за зустрічним позовом) відповідно до Статуту, затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 05.11.2022р. ОК "ЖБК "САНСІТІ СЕРВІС" зареєстроване 07.11.2019 за записом № 1 556 102 0000 072213. Організація включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення ГУ ДПС в Одеській області № 1915544600093 від 18.11.2019.

Відповідно до Акту готовності до експлуатації від 27.09.2022 та сертифікату відповідності ІУ № 163192830834 багатоквартирні житлові будинки по вул. Генерала Бочарова, вт.ч. № 35 було введено в експлуатацію. Довідками з адресного реєстру м.Одеси за № 383627/1, № 383628/1 від 18.12.2022р. житловим будинкам присвоєні адреси № 35-Б та №35-В.

23.12.2019р. КП "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та ОК "ЖБК "САНСІТІ СЕРВІС" (Споживач) було укладено Договір № 1219 на постачання теплової енергії на опалення житлових багатоквартирних будинків №№35-Б та АДРЕСА_1 згідно витрат теплоносія G=5,46 т/годину; G=5,46 т/годину. Усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання Споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію Теплопостачальною організацією, згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією та Правил технічної експлуатації теплоспоживчих установок і теплових мереж з оформленням відповідного акту -допуску. (п.п.2.1-2.2 Договору).

Умовами п. 3.1 договору визначено, що Споживач має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, порядку оплати, умов та режимів споживання; поновлення теплопостачання своїх об`єктів після усунення порушень, якщо подачу теплової енергії було припинено (обмежено) без розірвання цього договору; підключення Субспоживачів до своїх мереж після письмового отримання дозволу від Теплопостачальної організації.

Згідно з п. 3.2 договору Споживач зобов`язується, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором; повідомити Теплопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключенні до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання тощо); додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативним актами.

Відповідно до п. 4.1 договору Теплопостачальна організація має право пропонувати Споживачу послуги з постачання теплової енергії; у будь-який час перевіряти стан роботи теплоспоживчого обладнання Споживача, приладів обліку, та знімати їх показання; вимагати від Споживача відшкодування збитків, завданих Теплопостачальній організації не виконанням, або не належним виконанням умов договору збоку Споживача. Збитки відшкодовуються в повному обсязі в незалежності від застосування до Споживача оперативно господарських та штрафних санкцій; обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами України.

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що Теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1; гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживчого обладнання; повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.2 договору, облік споживання теплової енергії житлових будинків на опалення визначається: - вул.Ген. Бочарова, 35-Б за показниками приладу обліку «Ultraheat Т550» заводський номер 69954220, одиниця виміру - Гдж, коефіцієнт перерахунку - 4,1868; - вул.Ген. Бочарова, 35-В за показниками приладу обліку «Ultraheat Т550» заводський номер 69954223, одиниця виміру - Гдж, коефіцієнт перерахунку -4,1868. Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії Споживач надає Теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.

Умовами п. п. 6.1 - 6.2 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації згідно Постанови НКРЕКП від 07.11.2016р. за № 1943 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для нужд населення КП «Теплопостачання міста Одеси», затверджених Постановою НКРЕКП від 09.11.2017p. №1390 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» з 29.11.2017p. 1211,268 за 1 Гкал; від 30.04.2015р. за №1386 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів крім населення КП «Теплопостачання міста Одеси», затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017р. № 1391 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» з 29.11.2017р. 1718,84грн. за 1 Гкал. (з ПДВ). Нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України вони не є предметом узгодження між теплопостачальні організацію та споживачем нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення зазначеної відповідні постанові про встановлення тарифу; Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору №1219 цей договір набуває чинності з 01.12.2019р. та діє до 31.12.2020 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Обсяги постачання теплової енергії на рік, а також схема теплотраси, що перебуває на балансі замовника були визначені сторонами у додатках №1,2 до договору.

Згідно з п. 1.5 додатку №3, який визначає умови припинення подачі теплової енергії, до договору №1219 неготовність Споживача до опалювального сезону (відсутність акту готовності до опалювального сезону), є підставою для припинення постачання теплової енергії.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що підписання даного договору відбувалося під впливом вкрай складних обставин для нього, оскільки позивач (відповідач за зустрічним позовом) зволікав з його виготовленням та оформленням, а в грудні 2019р. почалися зимові похолодання. Мешканці квартир масово проводили ремонти, у зв`язку з чим, житлові квартири будинку категорично потребували опалення та технологічної сушки.

За посиланням відповідача (позивача за зустрічним позовом) внаслідок укладення Договору № 1219 на умовах, що були визначені позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), мешканці житлових будинків вул.Ген. Бочарова, 35-Б та вул.Ген. Бочарова, 35-В потрапили в дискримінаційні умови порівняно з іншими споживачами-мешканцями багатоквартирних житлових будинків- отримувачами послуг з централізованого опалення. Оскільки, тариф на постачання теплової енергії, встановлений постановою НКРЕКП № 1943 двічі суттєво підвищувався, відповідно до Постанови НКРЕКП № 91 від 14.01.2020 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» до суми 1473,04 грн/Гкал (без ПДВ), та відповідно до постанови НКРЕКП від 30.l1.2020 №2258 до суми 1511,62 грн. (без ПДВ).

Також відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що на виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила та договори № 830). Відповідно до п.13 Правил № 830, Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово -комунальні послуги". З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Колективний договір і договір з колективним споживачем можуть бути укладені з виконавцем за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, який (які) забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будинку.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що позивач (відповідач за зустрічним), достовірно знаючи про існування типового договору з колективним споживачем, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, замість ного надав на підписання позивачу Договір про постачання теплової енергії, за допомогою якого отримав можливість застосування підвищеного тарифу на теплову енергію для суб`єктів господарювання, затверджених на той час постановою НКРЕКП №1943 від 31.03.2016р., а згодом згідно постанов від 14 січня 2020р. № 91 та від 30.11.2020p. за №2258.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) наголошує, що укладення договору № 1219 було на вкрай невигідних умовах для нього свідченням чого є спричинення для нього прямих збитків у вигляді додаткових нарахувань відповідачем за централізоване опалення по завищеним тарифам, розмір яких становить 636 264,78 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що як свідчать умови оспорюваного договору, позивач (відповідач за зустрічним) безпідставно не включив до договору посилання на постанову НКРЕКП № 1171, чим поставив відповідача (позивача за зустрічним позовом) у вкрай невигідне становище, а для мешканців житлових будинків №№35-Б, АДРЕСА_1 , в інтересах яких був укладений спірний договір - створив дискримінаційні умови, порівняно з іншими споживачами послуг з централізованого опалення, які отримували цю ж саму послугу але за значно нижчим тарифом.

За посиланням відповідача (позивача за зустрічним позовом) правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов`язкові ознаки: особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини; особа вчиняє право чин на вкрай невигідних для себе умовах; особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину; особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини. - друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, без наявності насильства, помилки або обману, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити саме через ці обставини і на вкрай невигідних умовах саме для усунення або зменшення вказаних тяжких обставин.

Крім того відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що 26.10.2022р. на адресу ОК «ЖБК «Сансіті Сервіс» надійшов лист КП "ТМО" від 07.10.2022 за вих. № 13.01-04-109, щодо необхідності укладення договору №1219 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.09.2022р. відповідно до вимог Постанови КМ України № 830 від 21.08.2019р., ст.ст.13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Однак, на переконання відповідача (позивача за зустрічним позовом) до п.17 Договору №1219 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.09.2022р позивач (відповідач за зустрічним) безпідставно вніс посилання на постанови НКРЕКП від 30.11.2020р. за № 2258 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг», від 14 січня 2020р. №91, які стосуються суб`єктів господарювання а не мешканців житлових будинків, для яких розмір тарифу на централізоване опалення встановлений постановою НКРЕКП від 31.03.2015р. за № 1171.

Враховуючи, що відносини між сторонами виникли з 01.12.2019p. та позовну вимогу ОК «ЖБК «Сансіті Сервіс» про визнання договору №1219 від 23.12.2019р. на постачання теплової енергії, укладеного між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «САН СІТІ СЕРВІС» недійсним, протоколом розбіжностей запропоновано встановлення дату набрання даним договором чинності з 01.12.2019p., що узгоджується з положенням ч.3 ст.631 ЦК України, яка передбачає, що Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже посилаючи на вищенаведені обставини, відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду з відповідним зустрічним позовом в якому просить суд з урахуванням положень ст. 233 ЦК України визнати договір №1219 від 23.12.2019р. на постачання теплової енергії, укладений між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «САНСІТІ СЕРВІС» недійсним та визнати договір № 1219 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.09.2022р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «САНСІТІ СЕРВІС» укладеним в редакції ОК «ЖБК «Сансіті Сервіс» відповідно до протоколу розбіжностей від 24.11.2022р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, щодо зустрічних позовних вимог суд дійшов наступних висновків:

Згідно зі статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові №910/10721/18 від 07.08.2019р., ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

При цьому, тяжка обставина і вкрай невигідні умови є оцінювальними категоріями і мають визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

Для кваліфікації правочину за ст. 233 ЦК України необхідна обов`язкова наявність двох умов у сукупності: тяжких обставин і вкрай невигідні умови вчинення правочину. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Всі ці умови повинна довести особа, яка звертається з позовом про визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи наявність тяжких обставин при укладенні оспорюваного Договору, позивач покликається на те, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) зволікав з його виготовленням та оформленням, а в грудні 2019р. почалися зимові похолодання. Позивач (відповідач за зустрічним) безпідставно не включив до договору посилання на постанову НКРЕКП № 1171, чим поставив відповідача (позивача за зустрічним позовом) у вкрай невигідне становище, а для мешканців житлових будинків №№35-Б, АДРЕСА_1 , в інтересах яких був укладений спірний договір - створив дискримінаційні умови, порівняно з іншими споживачами послуг з централізованого опалення, які отримували цю ж саму послугу але за значно нижчим тарифом.

Вказане твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) суд оцінює критично та не вважає його тяжкою обставиною в розумінні вимог ст. 233 ЦК України.

Так, як встановлено судом нарахування за даним Договором здійснювались згідно тарифів затверджених постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП): Постановою НКРЕКП № 956 від 05.06.2016 р. тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.07.2016 року складав 1245,336 грн. з ПДВ за 1 Гкал. Згідно Постанови НКРЕКП № 1943 від 07.11.2016 р. тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.12.2016 року складав 1223,424 грн. з ПДВ за 1 Гкал. У зв`язку із внесенням змін до Постанови НКРЕКП № 1943 від 07.11.2016 р. Постановою №1390 від 09.11.2017 р. з 9.11.2017 р. тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.12. 2016 року складав 1211,268 грн. з ПДВ за 1 Гкал. З 18.03.2020 р., відповідно до Постанови НКРЕКП від 17.03.2020 р. №633 "Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 №91" з 18.03.2020 р. при нарахуванні за реалізовану теплову енергію споживачам застосовувався тариф у розмірі 1474, 69 грн за 1 Гкал з ПДВ. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних п слуг від 30.11.2020р. № 2258 "Про внесення змін до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.01.2020р. за №91 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання комунальному підприємству "Теплопостачання міста Одеси" були запроваджені нові тарифи: з 01.12.2020р. вони склали 1 813,944 грн. за 1Гкал (з ПДВ) - для потреб населення. Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23 грудня 2021 року було прийнято рішення про з встановлення комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» нових тарифів.

Крім того з огляду на положення Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021-2022рр. укладеного 30.09.2021р. на період опалювального сезону 2021- 2022рр. для споживачів категорії «населення» застосовується тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні, встановленому для КП «Теплопостачання міста Одеси» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Постановою від 30.11.2020р. №2258 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 14.01.2020 №91» у розмірі 1813,94 грн за 1 Гкал з ПДВ.

Отже, на час укладання Договору (23.12.2019р.) нарахування за постачання теплової енергії у грудні 2019р. здійснювались згідно тарифу затвердженого Постановою із внесенням змін до Постанови НКРЕКП № 1943 від 07.11.2016 р. Постановою № 1390 від 09.11.2017 р. з 9.11.2017 р. - тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.12.2016 року складав 1 211, 268 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою виникнення зобов`язання відповідача з оплати теплової енергії є договір на постачання теплової енергії від 23.12.2019 №1219.

Станом на 23.12.2019 регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснювалося відповідно до таких основних актів законодавства: Цивільного кодексу України (стаття 712 Цивільного кодексу України), Господарського кодексу України (статті 275 - 277), Закону України "Про теплопостачання".

Так, згідно із приписами частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин першої - третьої статті 275 Господарського кодексу (в редакції на час укладання договору) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Зміст прав і обов`язків сторін за договором в сукупності та взаємозв`язку із нормами законодавства, що їх регулювали як на момент укладення договору, так і на момент виникнення спірних правовідносин, дають підстави для висновку, що укладений між сторонами договір є договором постачання теплової енергії, а не договором надання житлово-комунальних послуг.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 01.05.2019 введено в дію новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (з наступними змінами), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

При цьому, редакція пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень чотири рази змінювалася відповідними законами з моменту введення Закону в дію з 01 травня 2018 року та по 01 травня 2021 року.

Так, згідно останньої редакції пункту 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону №1060-ІХ від 03.12.2020, опублікованого в Голосі України № 82 від 30.04.2021 договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію цього Закону, надаються до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до цього Закону.

Вказані зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були внесені вищезгаданим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» № 1060-ІХ від 03.12.2020, який згідно пункту 1 розділу Прикінцеві та перехідні положення набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Отже, вказаний Закон набув чинності з 01 травня 2021 року, оскільки він був опублікований у в офіційному виданні «Голос України» № 82 від 30.04.2021.

Мешканці багатоквартирного будинку мають право самостійно обирати одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою статті 14 Закону "Про житлово-комунальні послуги" за кожним видом комунальної послуги.

Проте, як встановлено судом у зазначений період члени Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" не звертались до КП «ТМО» про прийняття рішення про іншу модель організації договірних відносин з КП «ТМО», доказів іншого, зокрема, відповідного протоколу зборів мешканців будинку, на яких би були прийняті рішення про їх бажання переходу на індивідуальні договори, про ініціювання припинення дії Договору постачання теплової енергії із КП «ТМО» відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано.

Крім того відповідач (позивач за зустрічним позовом) у зустрічному позові, просить суд визнати договір №1219 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.09.2022р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «САНСІТІ СЕРВІС» укладеним в редакції ОК «ЖБК «Сансіті Сервіс» відповідно до протоколу розбіжностей від 24.11.2022р., зокрема при розрахунку вартості спожитої ним теплової енергії слід на його переконання виходити з розміру тарифу, що діяв до 01.05.2019p. і був встановлений Постановою НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015poкy - в розмірі 1229,20. за 1 Гкал(із ПДВ).

Поряд з цим, суд зазначає, що враховуючи, що між сторонами у справі не було укладено договору про надання житлово- комунальних послуг з постачання теплової енергії, та укладено саме договір на постачання теп лової енергії, до якого в силу вимог частини другої статті 712 Цивільного кодексу України за стосовуються загальні положення про купівлю-продаж, при визначенні плати за теплову енергію у спірний період підлягають застосуванню тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспорту вання, постачання для потреб населення, що встановлені постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» № 91 від 14.01.2020.

Постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №91 установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1473,04 грн/Гкал (без ПДВ); постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №633 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року №91" (набрала чинності 18.03.2020) установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1228,91 грн/Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1474,69 грн. Також установлено КП "Теплопоста чання міста Одеси" тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на рівні 1474,69грн/Гкал (з ПДВ); постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2258 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91" (набрала чинності 01.12.2020) установлено КП "Теплопостачання міста Оде си" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1511,62 грн/Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1813,94 грн. Також установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб насе лення на рівні 1813,94 грн/Гкал з ПДВ.

Згідно з пунктом 3 Постанови НКРЕКП № 91 від 14.01.2020 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП "Теплопоста чання міста Одеси" визнано такою, що втратила чинність Постанову НКРЕ КП від 07.11.2016 року № 1943 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплопостачання міста Одеси».

Суд зазначає, що вказане свідчить що в період, у який виникла заборгованість відповідача (позивача за зустрічним позовом), вже не було підстав застосовувати тариф (ціну) на постачання теплової енергії, затверджений Постановою НКРЕКП від 07.11.2016 року №1943 в розмірі 1223,43грн. за 1 Гкал (з ПДВ) та згідно з розрахунком заборгованості, тариф, який застосований у листопаді 2020р. становить 1474, 69 грн. з ПДВ за 1 Гкал.; з грудня 2020р. по березень 2022р. становить 181З,94грн/ Гкал з ПДВ, що відповідає тарифам, встановленими вищевказаними Постановами.

Отже, договір був укладений між позивачем та відповідачем у повній відповідності до положень ч. 1 статті 626 ЦК України, Ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, 3акону України «Про теплопостачання», ч. 6 ст. 19, ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007.

Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Так, відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 189, 191 Господарського кодексу України та статтями 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню. У статті 1 3акону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, згідно з положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №917/1324/18.

Підсумовуючи викладене, враховуючи що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами, як наявності тяжких обставин на момент укладення оскаржуваного Договору, так і вкрай невигідних умов цього Договору одночасно, а також встановлення судом неможливості встановлення тарифів на розсуд сторін, зустрічні позові вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання та заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом) відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені зустрічного позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" (65025, м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, буд. 53-а, код ЄДРПОУ 43337043) до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) - відмовити повністю.

2. Судові витрати по зустрічному позову покласти на Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сансіті сервіс" (65025, м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, буд. 53-а, код ЄДРПОУ 43337043)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08 квітня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна