Рішення

від 03.04.2024 по справі 295/1663/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/1663/24

Категорія 38

2/295/1039/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.

за участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

представника позивачів адвоката Давиденко Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,від іменіякої дієзаконний представник ОСОБА_2 ,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «САВ-Транс»про стягнення3%річних таінфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначили, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13.09.2021 року у справі №296/2099/20, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23.12.2021 року, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 170 000 грн. моральної шкоди та на користь малолітньої ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , 150 000 грн. моральної шкоди. Крім того, постановою апеляційного суду здійснено перерозподіл судових витрат та стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» 9 262,50 грн. витрат на правничу допомогу. Рішення суду набрало законної сили 23.12.2021 року, однак відповідач виконав рішення суду тільки 10.01.2024 року, у зв`язку із чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому зобов`язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, позивачі просять стягнути з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 11 020,96 грн. 3% річних та 59 156,63 грн. інфляційних втрат, а також на користь ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , 9 221,92 грн. 3% річних та 49 500 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 13.02.2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача ТОВ «САВ-Транс» надано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачі не повідомили суд, що виконавчі листи у справі №296/2099/20 отримали 25.12.2023 та 28.12.2023, до ТОВ «САВ-Транс» звернулись 05.01.2024, надавши вказані судові документи, довідку з реквізитами банківського рахунку та копію особистих документів, а вже 10.01.2024 отримали кошти морального відшкодування у повному обсязі на загальну суму 329 262,50 грн. Тобто в даному випадку в діях відповідача відсутній такий юридичний аспект як умисне невиконання рішення суду, а є неможливість його виконання в силу об`єктивних обставин, у тому числі через бездіяльність стягувача. На думку представника, невиконання або прострочення виконання рішення суду ТОВ «САВ-Транс» може настати за сукупністю таких юридичних фактів: позивачі подали до товариства або виконавчої служби виконавчий документ про стягнення коштів, а суб`єкт господарювання за цим виконавчим документом не перерахував кошти протягом шести місяців з дня його надходження. За вказаних обставин, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а отже є безпідставні.

Представник позивачів адвокат Давиденко Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що дійсно виконавчі листи були отримані 25 та 28 грудня 2023 року. Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2023 року у справі №686/7081/21 та на які посилається у відзиві представник відповідача, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як там боржником виступала держава. Після отримання виконавчих листів 05.01.2024 адвокат звернулася із відповідною заявою до відповідача про виплату боргу за рішенням суду і 10.01.2024 борг був погашений. Представник зауважила, що в усній формі ОСОБА_2 зверталася до відповідача з приводу виконання рішення суду, але їй відповіли, що нічого платити не будуть. До того відповідач не вчиняв жодних дій щодо виконання рішення суду. Просила стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Представник відповідача ТОВ «САВ-Транс» в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Ще раз звертав увагу, що ОСОБА_2 з 23.12.2021 не зверталася до суду з приводу отримання виконавчих листів та до товариства щодо виконання рішення суду. У свою чергу Товариство не могло самостійно виконати рішення суду, оскільки у нього були відсутні відповідні банківські реквізити. Представник підтвердив, що заява адвоката Давиденко Н.В. від 05.01.2024 товариством була отримана в той же день та не заперечує щодо застосування ст. 625 ЦК України у разі початку перебігу строку відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який настає після спливу 6 місяців з моменту звернення до виконання та не виконання відповідного зобов`язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено,що рішеннямКорольовського районногосуду м.Житомира від13.09.2021року усправі №296/2099/20позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ТОВ «САВ-Транс», АТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди, яка спричинена смертю потерпілого в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, задоволено частково, зокрема, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 170 000 грн. 00 коп.; стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_3 , законний представник якої ОСОБА_2 , моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. 00 коп. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 10-15).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23.12.2021 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13.09.2021 року в цій частині залишено без змін. Крім цього, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 9262,50 грн. (а.с. 17-20).

Таким чином, рішення суду у справі №296/2099/20 набрало законної сили 23.12.2021 року.

Представник ОСОБА_2 адвокат Давиденко Н.В. звернулась до ТОВ «САВ-Транс» із заявою від 05.01.2024, в якій просила на виконання згаданих рішень судів перерахувати грошові кошти в загальній сумі 329 262,50 грн. на наведені у заяві реквізити (а.с. 41). Дана заява у той же день була отримана відповідачем, що визнано сторонами у судовому засіданні.

На виконання рішення суду ТОВ «САВ-Транс» було перераховано на користь ОСОБА_2 329 262,50 грн. (а.с. 21).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Даний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц, від 23.01.2019 року у справі №320/7215/16-ц.

Таким чином, на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, в тому числі і судових витрат постанова ВС від 23 січня 2019 року у справі №320/7215/16-ц), невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання у цій справі почалося з дня набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, а саме 23.12.2021 року. Зазначене відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 13 лютого 2019 року у справі 456/3525/15).

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло 23.12.2021 року, а грошові кошти повернуті позивачу 10.01.2024 року, то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції за січень 2022 грудень 2023 включно.

Індекс інфляції за січень 2022 року становив 101,3 %, за лютий 101,6 %, за березень 104,5 %, за квітень 103,1 %, за травень - 102,7 %, за червень 103,1 %, за липень 100,7%, за серпень 101,1 %, за вересень 101,9 %, за жовтень 102,5 %, за листопад 100,7 %, за грудень 100,7 %; за січень 2023 100,8 %, за лютий 100,7 %, за березень 101,5 %, за квітень 100,2 %, за травень 100,5 %, за червень 100,8 %, за липень 99,4 %, за серпень 98,6 %, за вересень 100,5 %, за жовтень 100,8 %, за листопад 100,5 %, за грудень 100,7 %.

Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.

Отже, сукупний індекс інфляції за період з січня 2022 року по грудень 2023 року становить 1,33 % (101,3 % х 101,6 % х 104,5 % х 103,1 % х 102,7 % х 103,1 % х 100,7% х 101,1 % х 101,9 % х 102,5 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,8 % х 100,7 % х 101,5 % х 100,2 % х 100,5 % х 100,8 % х 99,4 %, х 98,6 % х 100,5 % х 100,8 % х 100,5 % х 100,7 %.).

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 179 262,50 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 , складають 59 156,63 грн. (179 262,50 грн. х 1,33 - 179 262,50 грн.).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 150 000 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 , складають 49 500 грн. (150 000 х 1,33 150 000).

Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 або 366 (кількість днів у році).

Кількість прострочених днів у період з 23 грудня 2021 року по 09 січня 2024 року становить 748 дні.

Таким чином, три проценти річних за вказаний період складають 11 020,60 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 (179 262,50 грн. х 3 % х 739 дні / 365 днів (за період з 23.12.2021 по 31.12.2023) + 179 262,50 грн. х 3 % х 9 днів / 366 днів (за період з 01.01.2024 по 09.01.2024)).

На користь ОСОБА_3 підлягають стягненню три проценти річних за вказаний період в сумі 9 221,61 грн. (150 000 грн. х 3 % х 739 дні / 365 днів (за період з 23.12.2021 по 31.12.2023) + 150 000 грн. х 3 % х 9 днів / 366 днів (за період з 01.01.2024 по 09.01.2024)).

Судом в частині стягнення трьох процентів річних позов задоволено частково, оскільки в формулі розрахунку суд враховував, що кількість днів у 2024 році становить 366.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача про те, що тривале невиконання судового рішення відбулось за відсутності вини товариства та через бездіяльність позивача, яка жодного разу не зверталась до товариства з питанням виконання рішення суду, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3013/18 (провадження № 12-116гс19, пункт 6.42), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19, пункт 6.40), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21), від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22, пункт 8.44), постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі №336/3086/20 (провадження №61-5748св21).

З приводу посилання представника відповідача на неможливість Товариством самостійно виконати рішення суду, оскільки у нього були відсутні відповідні банківські реквізити, суд зауважує, що цивільне законодавство передбачає можливість виконання даного обов`язку боржником у такому випадку, зокрема, шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу (ст. 537 ЦК України).

Крім цього, суд не погоджується із наведеними у відзиві доводами ТОВ «САВ-Транс» про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», так як це прямо суперечить нормам указаного Закону. Так, зі змісту статті 2 Закону України № 4901-VI прямо вбачається, що дія цього Закону поширюється на рішення суду, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Водночас відповідач не є державним підприємством і не належить до юридичних осіб, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до законодавства, а держава не може підміняти боржника ТОВ «САВ-Транс» в зобов`язаннях про повернення зазначених у рішеннях судів по справі №296/2099/20 грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020по справі№902/417/18з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Разом з тим, із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, таких критеріїв як ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, пропорційність стягнутих за рішеннями судів по справі №296/2099/20 грошових сум до заявлених позивачами у даній справі вимог, Богунський районний суд м. Житомира не вбачає підстав для зменшення загального розміру трьох процентів річних та суми боргуз урахуваннямвстановленого індексуінфляції як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Встановлено, що 23.01.2024 року між адвокатом Давиденко Н.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001380, та Яковець Л.В., яка діє в своїх інтересах доньки ОСОБА_3 , був укладений договір про надання правничої допомоги (а.с. 22).

Пунктом 4 договору встановлено, що клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвоката в розмірі та в строк, погоджених цим договором.

Сторони погодили визначити фіксований розмір гонорару адвоката 10 000 грн. (п. 5 договору).

Згідно акту наданих послуг правничої допомоги відповідно до договору б/н від 23.01.2024 адвокатом надані наступні послуги: первинна правова консультація клієнта 2 000 грн., аналіз документів по справі та формування правової позиції клієнта у справі, правовий аналіз актуальної судової практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин 2 000 грн., підготовка та направлення до суду позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат 6 000 грн. (а.с. 23)

Майже аналогічні роботи (послуги) наведені у Детальному описі наданих послуг професійної правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги договору б/н від 23.01.2024, до якого тільки була додана участь представника у судових засіданнях (а.с. 51).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи складання адвокатом позовної заяви в інтересах позивачів, участь у двох судових засіданнях, інші наведені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України обставини, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. є обґрунтованими та реальними. З огляду на викладене, положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, із ТОВ «САВ -Транс» на користь позивача підлягають стягненню 9999,94 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1288,98 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 141, 264, 265, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 3% річних в сумі 11020,60 грн., 59156,63 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» на користь ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , 3% річних в сумі 9221,61 грн. 49 500 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 288,99 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач 2: ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс», адреса: м. Житомир, вул. Східна, буд. 88/2 код ЄДРПОУ 37446191.

Дата складення повного судового рішення 08.04.2024.

Суддя