Постанова

від 13.08.2024 по справі 295/1663/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/1663/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/1663/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за апеляційноюскаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«САВ-Транс» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 3 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д. В..,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року позивачі звернулися до суду із позовом, в якому зазначили, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року у справі №296/2099/20, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 170000 грн. моральної шкоди та на користь малолітньої ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_1 , 150000 грн. моральної шкоди. Крім того, постановою апеляційного суду здійснено перерозподіл судових витрат та стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» 9 262,50 грн. витрат на правничу допомогу. Рішення суду набрало законної сили 23 грудня 2021 року, однак відповідач виконав рішення суду тільки 10 січня 2024 року, у зв`язку із чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому зобов`язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, просили суд стягнути з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 11020,96 грн. 3% річних та 59156,63 грн. інфляційних втрат, а також на користь ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_1 , 9221,92 грн. 3% річних та 49500 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 3 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 11020,60 грн., 59156,63 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання та 9999,94 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_1 , 3% річних в сумі 9221,61 грн, 49500 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема,зазначає,що судне взявдо увагитвердження ТОВ«САВ -ТРАНС»про те,що датоюабо моментом,з якогоможуть застосовуватисяприписи статті625ЦК Українидо юридичнихнаслідків простроченнявиконання підтвердженогосудовим рішеннямгрошового зобов`язання,є недень набраннязаконної силисудового рішення,а сукупністьтаких юридичнихфактів:позивачі подалидо товаристваабо виконавчоїслужби виконавчийдокумент простягнення коштів,а суб`єктгосподарювання зацим виконавчимдокументом неперерахував коштиупродовж відповідногоперіоду здня йогонадходження. Статтею 431ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що перебіг початку виконання судового рішення починається з дати видачі виконавчого листа.

Законом України «Про виконавче провадження» чітко не передбачений строк, з яким пов`язується строк невиконання рішення суду. Отже, у своєму відзиві та поясненнях ТОВ «САВ -ТРАНС» такий строк пов`язувало із застосуванням ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в якій зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Це не суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до п.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого-суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Таким чином, невиконання або прострочення виконання рішення суду ТОВ «САВ -ТРАНС» може настати у разі, коли позивачі подали до товариства або виконавчої служби виконавчий документ про стягнення коштів, а суб`єкт господарювання за цим виконавчим документом не перерахував кошти протягом шести місяців з дня його надходження (аналогія закону).

Вважає, що початок виконання рішення суду пов`язується із отриманням та подальшою подачею стягувачем до відповідного органу виконавчого документа, а початок прострочення виконання грошового зобов`язання починається не з дня набрання законної сили рішення суду, а з наступного дня після спливу встановленого строку від пред`явлення до виконання виконавчого документа і до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Натомість, ототожнення такого моменту з датою набрання законної сили судовим рішенням може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача, що виражається у неподанні ним впродовж тривалого часу виконавчого документа задля отримання можливості стягнути додатково 3 % річних та інфляційні втрати.

Аналогічні висновки викладені у постанові від 09.11.2023 року Великої Па-лати Верховного Суду у справі №420/2411/19, у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 року у справі №910/7658/22.

На думку відповідача, суд дійшов до помилкового висновку про те, що оскільки ТОВ «САВ -ТРАНС» не є державним підприємством або іншим державним органом, то до даних спірних відносин не може застосуватися законодавство, яке регулює правовідносини, де однією із сторін є держава, а отже, не можуть застосовуватися і висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Суд неправильно застосував норми матеріального права, визначивши дату набрання рішення суду законної сили як дату прострочення виконання рішення суду та не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме чому стягувачі отримали виконавчі документи лише 25 грудня 2023 року та 28 грудня 2023 року і звернулись до ТОВ «САВ -ТРАНС» лише 5 січня 2024 року.

Суд не взяв до уваги той факт, що у ТОВ «САВ -ТРАНС» були відсутні ідентифікаційні документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які необхідні при внесенні коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (підп.1.4 п.1 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом №296/5 Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року) або на рахунок ескроу.

Таким чином, якщо б припустити, що ТОВ «САВ-ТРАНС» внесло кошти на депозит нотаріуса або уклало з банківською установою договір умовного зберігання (ескроу), понісши при цьому значні додаткові витрати (сплата податкових платежів на користь кредитора, послуг нотаріуса, банківської установи), то все рівно вважалося б, що рішення суду не було вчасно виконано, оскільки прострочення виконання почалося з дня набрання законної сили судового рішення, що є порушенням конституційних приписів щодо рівності всіх перед законом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Давиденко Н.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання почалося з дня набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, а саме 23 грудня 2021 року. З приводу посилання відповідачем на неможливість виконати рішення суду самостійно через відсутність відповідних банківських реквізитів, зауважує, що цивільне законодавство передбачає можливість виконання даного обов`язку боржником у такому випадку, зокрема, шляхом внесення належних з нього кредиторові коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу. Крім того, не можна погодитися з доводами апелянта про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», так як це прямо суперечить нормам даного Закону.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року у справі №296/2099/20 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «САВ-Транс», АТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди, яка спричинена смертю потерпілого в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, задоволено частково, зокрема, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 170 000 грн. 00 коп.; стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_2 , законний представник якої ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. 00 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 вересня 2021 року в цій частині залишено без змін. Крім цього, стягнуто з ТОВ «САВ-Транс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 9 262,50 грн.

Таким чином, рішення суду у справі №296/2099/20 набрало законної сили 23 грудня 2021 року.

Представник ОСОБА_1 адвокат Давиденко Н.В., звернулась до ТОВ «САВ-Транс» із заявою від 5 січня 2024 року, в якій просила на виконання вищевказаних судових рішень перерахувати грошові кошти в загальній сумі 329262,50 грн. на вказані у заяві реквізити. Дана заява у той же день була отримана відповідачем, що визнано сторонами у судовому засіданні.

На виконання рішення суду 10 січня 2024 року ТОВ «САВ-Транс» було перераховано на користь ОСОБА_1 329262,50 грн.

Таким чином, на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, в тому числі і судових витрат, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання у цій справі почалося з дня набрання законної сили рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, а саме 23 грудня 2021 року.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло 23 грудня 2021 року, а грошові кошти сплачені 10 січня 2024 року, то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції за січень 2022 грудень 2023 включно.

Індекс інфляції за січень 2022 року становив 101,3 %, за лютий 101,6 %, за березень 104,5 %, за квітень 103,1 %, за травень - 102,7 %, за червень 103,1 %, за липень 100,7%, за серпень 101,1 %, за вересень 101,9 %, за жовтень 102,5 %, за листопад 100,7 %, за грудень 100,7 %; за січень 2023 100,8 %, за лютий 100,7 %, за березень 101,5 %, за квітень 100,2 %, за травень 100,5 %, за червень 100,8 %, за липень 99,4 %, за серпень 98,6 %, за вересень 100,5 %, за жовтень 100,8 %, за листопад 100,5 %, за грудень 100,7 %.

Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.

Отже, сукупний індекс інфляції за період з січня 2022 року по грудень 2023 року становить 1,33 % (101,3 % х 101,6 % х 104,5 % х 103,1 % х 102,7 % х 103,1 % х 100,7% х 101,1 % х 101,9 % х 102,5 % х 100,7 % х 100,7 % х 100,8 % х 100,7 % х 101,5 % х 100,2 % х 100,5 % х 100,8 % х 99,4 %, х 98,6 % х 100,5 % х 100,8 % х 100,5 % х 100,7 %.).

Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 179 262,50 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , складають 59 156,63 грн. (179 262,50 грн. х 1,33 - 179 262,50 грн.).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 150 000 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 , складають 49 500 грн. (150 000 х 1,33 150 000).

Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 або 366 (кількість днів у році).

Кількість прострочених днів у період з 23 грудня 2021 року по 09 січня 2024 року становить 748 дні.

Таким чином, три проценти річних за вказаний період складають 11 020,60 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 (179 262,50 грн. х 3 % х 739 дні / 365 днів (за період з 23.12.2021 по 31.12.2023) + 179 262,50 грн. х 3 % х 9 днів / 366 днів (за період з 01.01.2024 по 09.01.2024)).

На користь ОСОБА_2 підлягають стягненню три проценти річних за вказаний період в сумі 9 221,61 грн. (150 000 грн. х 3 % х 739 дні / 365 днів (за період з 23.12.2021 по 31.12.2023) + 150 000 грн. х 3 % х 9 днів / 366 днів (за період з 01.01.2024 по 09.01.2024)).

Судом в частині стягнення трьох процентів річних позов задоволено частково, оскільки в формулі розрахунку суд враховував, що кількість днів у 2024 році становить 366.

З приводу посилання відповідача на неможливість Товариством самостійно виконати рішення суду, оскільки у нього були відсутні відповідні банківські реквізити, суд зробив правильний висновок про те, що цивільне законодавство передбачає можливість виконання даного обов`язку боржником у такому випадку, зокрема, шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу (ст. 537 ЦК України).

Крім цього, суд правомірно не погодився із доводами ТОВ «САВ-Транс» про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», так як це прямо суперечить нормам указаного Закону. Так, зі змісту статті 2 Закону України № 4901-VI прямо вбачається, що дія цього Закону поширюється на рішення суду, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Водночас відповідач не є державним підприємством і не належить до юридичних осіб, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до законодавства, а держава не може підміняти боржника ТОВ «САВ-Транс» в зобов`язаннях про повернення зазначених у рішеннях судів по справі №296/2099/20 грошових сум.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Транс» залишити беззадоволення,а рішенняБогунськогорайонного судум.Житомира від3квітня 2024року, -беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді :