Рішення

від 26.03.2024 по справі 918/1201/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1201/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" (пров. Артилерійський, 5-А, оф. 1, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 42517437)

до відповідача-1 Громадської організації "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" (вул. Дубенська, буд. 46, кв. 75, м. Рівне, 35800, код ЄДРПОУ 34580596)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явились:

- представник позивача: Гурез І.О. (в режимі ВКЗ);

- представник відповідачів: Воробйов Є.Л. (в режимі ВКЗ);

- відповідач-2: Хіночик Г.М. (у залі судових засідань);

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" до Громадської організації "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА", ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" посилається на те, що 11.04.2023 о 15:33 год. журналісти видання "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" опублікували статтю під назвою "«Недоказовий жах за колосальні гроші» у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових" (посилання на статтю https://4vlada.com/nedokazovyj-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupyly-take-obladnannia-dlia-reabilitatsii-vijskovyh).

Автором даної статті значиться саме Анна Хіночик.

Даний медійний матеріал, що був представлений ОСОБА_1 та розміщений на Інтернет ресурсі "Агенції журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА", створює завідомо негативне враження про роботу реабілітуючого обладнання Walkbot G, виробник PS Mechanics, Корея, що є не припустимим в силу положень ст. 7 Кодексу етики українського журналіста. В публікації представлено позицію лише однієї сторони та не наведено позицію позивача та заводу-виробника.

Використання в статті анонімного джерела, який зазначає про те, що «За гроші, які витратили на закупівлю обладнання, можна було б найняти у лікарню п`ять фізіотерапевтів та приблизно 24 роки платити їм заробіню плату. Якщо лікарня витрачає на закупівлю такого обладнання 90% бюджету на реабілітацію, то це неефективне розподілення коштів» - є невиправданим і виглядає як зведення рахунків із позивачем, зокрема завданням шкоди його діловій репутації.

Замість перевіреної інформації наприклад, про те, чому така вартість вказаного реабілітуючого обладнання та якій його результати роботи на практиці, автор статті не зазначає жодних достовірних фактів та відомостей, а лише суб`єктивні та оціночні судження осіб, які ніколи не працювали з даною роботизованою системою.

Наведена у цій статті інформація про ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" є негативною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, а також викладена у стверджувальній формі та не відповідає дійсності, в результаті чого порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, позивач, посилаючись на ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 94, 200, 201, 275, 277, 299 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-7 Закону України «Про інформацію», п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 34, 91 Господарського кодексу України, просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "Аксель Медікал", інформацію, поширену Громадською організацією "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" та журналістом Анною Хіночик на Інтернет порталі https://4vlada.com, зокрема публікацію від 11.04.2023 під назвою «Недоказовий жах за колосальні гроші» у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових (посилання на статтю https://4vlada.com/nedokazovyj-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupyly-take-obladnannia-dlia-reabilitatsii-vijskovyh;

- зобов`язати Громадську організацію "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" та журналіста Анну Хіночик спростувати інформацію, поширену на Інтернет порталі https://4vlada.com, зокрема, в публікації від 11.04.2023 під назвою «Недоказовий жах за колосальні гроші» у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових (посилання на статтю https://4vlada.com/nedokazovyj-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupyly-take-obladnannia-dlia-reabilitatsii-vijskovyh;

- зобов`язати Громадську організацію "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" видалити інформацію поширену на Інтернет порталі https://4vlada.com, зокрема, в публікації від 11.04.2023 під назвою «Недоказовий жах за колосальні гроші» у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових (посилання на статтю https://4vlada.com/nedokazovyj-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupyly-take-obladnannia-dlia-reabilitatsii-vijskovyh.

Стислий виклад заперечень відповідача-1.

Відповідач-1 у відзиві вказує на те, що в оскаржуваній публікації піддається певній обґрунтованій критиці роботизоване обладнання для ходьби, а не сама діяльність позивача чи він сам, до того ж останній не є виробником, чи єдиним постачальником на території України, тому є хибним ототожнювати питання ефективності цього обладнання з позивачем, який не є виробником.

Окрім того, сама оскаржувана публікація містить оціночні судження автора, та осіб, які надавали коментарі, що є дозволеним в демократичній державі та за що не може бути притягнуто будь-яку особу.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що автором статті не наведено жодного офіційного джерела щодо наукового дослідження, де було б вказано неефективне використання реабілітаційного обладнання і де було б зазначено, що даний пристрій не рекомендовано для використання для пацієнтів з метою їх реабілітації, або реабілітація на такому пристрої є неефективним.

Стислий виклад заперечень відповідача-2.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що спростуванню підлягає тільки недостовірна інформація, яка була висловлена у формі фактичних тверджень. В оскаржуваній публікації послідовно викладені коментарі осіб, у яких бралось інтерв`ю. Окрім того, оскаржувана назва публікації «Недоказовий жах за колосальні гроші» , є оціночним судженням, оскільки містить мовно стилістичний засіб та відповідну оцінку. Також, автором даного вислову не є відповідач-1 чи відповідач-2, натомість, це є відредагованим коментарем експертки із питань реабілітації благодійного фонду.

Все, що є в згаданій оскаржуваній публікації, - це дискусія на тему раціонального використання публічних коштів.

Щодо заподіяння позивачеві шкоди в результаті даної публікації, -то позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про недостовірність інформації чи про зниження його ділової репутації за наслідками оскаржуваної публікації.

Відповідач 2 у своїх запереченнях на відповідь на відзив, вказує, що як і назва публікації, так і сам текст публікації не мають стверджувального характеру, а містять у собі оціночні судження.

Процесуальні дії у справі.

Позовна заява ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" надійшла до Господарського суду Рівненської області через підсистему "електронний суд" 27.11.2023.

Ухвалою від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.01.2024. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

Ухвалами від 01.02.2024 і 02.02.2024 задоволено клопотання представників сторін (адвоката Гурез І.О. - позивача і адвоката Воробйова Є.Л. - відповідача 1) і надано їм можливість бути присутніми у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.01.2024 від відповідачів-1 та -2 надійшли відзиви на позовну заяву.

Відповідач-2 , крім іншого, просить у відзиві оглянути в порядку ст. 82 ГПК України посилання на публікації, що знаходяться в мережі Інтернет:

-httys://4vlada.com/nedokazovvi-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupvlv-take-obladnannia-dUa-reabilitatsii-viiskovvh;

-https://prozorro.gov.ua/ tender/UA-2022-07-12-007513-a;

-htps://nashigroshi.org/20l2/10/12/na-likuvannya-ditej-z-reklamoyu-yanukovycha-pishlo-44-miljony/.

Також, відповідач-2 повідомила, що на виконання вимоги п.6 ч.3 ст. 165 ГПК України, з метою збирання доказів, будуть за отримання їх згоди викликані на допит експерти, коментарі, яких відображені в оскаржуваній публікації, або будуть надані їх письмові пояснення. Планується отримати відповідь від ТСК при ВРУ. А також, будуть подані інші докази з урахуванням подальшої позиції позивача.

Ухвалою від 09.01.2024 підготовче засідання відкладено на 23.01.24.

16.01.2024 від ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" до суду надійшла відповідь на відзив.

19.01.2024 від відповідача-2 до суду надійшла заява з повідомленням про номер її облікової картки платника податків: РНОКПП НОМЕР_1 .

22.01.2024 від відповідача-2 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких, відповідач, зокрема просить:

- поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи: аудіозапис засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної ради України, яке відбулося 07.09.2023; скрін-шот переписки із фізіотерапевтом з м. Києва.;

- поновити строк на подання доказів та оглянути з метою фіксування змісту веб-сайти за їх місцезнаходженням в мережі Інтернет:

-https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-09-30-007134-a?fbclid=IwAR1IkdXW3_QUxNlXsnURSYBFQwUXVWcIvHDq9S4An1zx0rralwgow1K63Q;

-https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-09-30-007535-a?fbclid=IwAR04buj5OkSuKFQz8N1jEnED48ezr579jxSfDxfgOITwaMHNVKgr9Lp5IhQ;

-https://www.facebook.com/100092267034917/posts/ pfbid0kc9ys9JtQhmWtJDS8M1WVRrudN9E3hug7bBg1rWaNSz774W5P5CgzmfoVGHpoabJl;

- https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0966636223014005?via% 3Dihubfbclid=IwAR3aK4zwvgLZyEK1uD6Cjz9dbRwWD5jCxh3YKF2IwAdIUVebniAv.

29.01.2024 від представника відповідача-1 - адвоката Воробйова Є.Л. надійшло клопотання про вступ у справу у якості представника відповідача-2.

У судове засідання 06.02.2024 сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не забезпечили явку уповноважених представників.

06.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення судового розгляду спору по суті. Представник повідомив про неможливість взяти участь у судовому засіданні.

Також, 06.02.2024 від представника відповідачів надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення судового розгляду спору по суті без участі у судовому засіданні.

Ухвалою від 06.02.2024 задоволено клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання доказів. Долучено до матеріалів справи аудіозапис засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної ради України, яке відбулося 07.09.2023; скрін-шот переписки із фізіотерапевтом з м. Києва. Задоволено клопотання відповідача-2 про огляд електронних доказів. Продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження у справі №918/1201/23 на 30 днів - до 13.03.2024 включно. Закрито підготовче провадження у справі №918/1201/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 розгляд справи відкладено на 14.03.2024.

Ухвалою від 14.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи №918/1201/23 по суті до 26.03.2024.

16.03.2024 від представника позивача надійшла заява про роз`яснення судового рішення (ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 06.02.2024).

Ухвалою від 22.03.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" у роз`ясненні ухвали від 06.02.2024 про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті у справі №918/1201/23.

26.03.2024 судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи і заперечення, викладені у процесуальних документах щодо суті спору.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Таким чином, судом, у межах наданих йому повноважень, учасникам у справі було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідачів -1 та -2, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку, виходячи з такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та такою що принижує ділову репутацію ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" та спростування такої інформації.

Позивач вказує, що 11.04.2023 журналісти видання "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" опублікувавши статтю під назвою «Недоказовий жах за колосальні гроші» у Рівному купили таке обладнання для реабілітації військових поширили недостовірну інформацію ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ. Позивач зазначає, що інформація вказана у публікації порочить честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК У країни особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015).

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. У п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Судом встановлено, що "Агенція журналістських розслідувань "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" поширило публікацію, автором якої є Хіночик Г.М. в мережі Інтернет на сайті Інтернет видання "ЧЕРВЕРТА ВЛАДА" у вільному доступі за посиланням https://4vlada.com/nedokazovyj-zhah-za-kolosalni-groshi-u-rivnomu-kupyly-take-obladnannia-dlia-reabilitatsii-vijskovyh.

Як відповідачем-1 так і відповідачем-2 надано суду пряме посилання на оригінал статті та на її місце розміщення у мережі Інтернет.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що суди повинні з`ясувати, чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lingens v. Austria» зазначено, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що «суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 712/10999/22 (провадження № 61-13517св23).

Щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. (Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц (провадження № 61-6986св21).

Суд виснує, що позивачем не доведено суду, що інформація у статті містить фактичні твердження, не є оціночними судженнями, не відповідає дійсності (є недостовірною) та порушує немайнові права ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ".

Закон України «Про інформацію» визначає оціночні судження як висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Таким чином, оціночними судженнями фактично є висновок особи про ту чи іншу подію, ситуацію або особу, який не містить фактичних тверджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Частина 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Дослідивши назву та зміст статті, яка долучена до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що стаття містить викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів та є оціночним судженням, як самого автора так і осіб, які брали участь в опитуваннях.

При цьому оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як встановлено судом, оскаржувана публікація несе у собі інформаційний характер щодо використання бюджетних коштів, а також містить у собі думки опитуваних осіб, щодо ефективності чи неефективності обладнання.

Разом з цим, у змісті даної публікації є згадка про ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ, однак, дана згадка стосується цін самого обладнання та аж ніяк не ставить позивача у негативне становище.

ТОВ "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ під час розгляду справи не доведено, що інформація, що міститься у статті порушує особисті немайнові права позивача, тобто: або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє немайнове право.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2021 у справі № 927/791/18 зазначив, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів.

Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що стаття, автором якої є відповідач-2 та яка опублікована відповідачем-1 на веб-сайті в мережі Інтернет, в контексті змісту заявлених позовних вимог у даній справі - містить оціночні судження, а не констатацію фактів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду наявність юридичного складу правопорушення у діях відповідачів-1 та -2 в контексті змісту заявлених позовних вимог у даній справі.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 683/1540/16-ц.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зазначає, що відповідно до абз 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною 1 ст. 277 ЦК (435-15 ) та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону про пресу, ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") ( 3759-12 ) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Водночас, як встановлено судом, позивач не скористався означеним способом захисту, а звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи наявністю у статті фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, серед іншого, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 2 684 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, а позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 6 441 грн 60 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 від суми 8 052 грн 00 коп. для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 8 052 грн 00 коп. із належних 6 441 грн 60 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" з Державного бюджету України становить 1610 грн 40 коп.

Відтак, суд роз`яснює Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" про його право на звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення коштів з Державного бюджету України у зв`язку із сплатою судового збору із надлишком.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 6 441 грн 60 коп., сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № 3234 від 27.11.2023, залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "05" квітня 2024 року.

Суддя Юлія РОМАНЮК