Постанова

від 15.06.2006 по справі 02/2684а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/2684а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

                                                        ПОСТАНОВА            

                                             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                                           Справа №  02/2684а

"15" червня 2006 р.

Господарський суд Черкаської області в складі   головуючого судді  Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача:  Перцева Н.А., Юріна Н.В. –за довіреностями,  відповідача:  Дахно Я.П. – за довіреністю,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за  позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до  комунального підприємства "Водовідведення"

про  стягнення  5 187 грн.,   

      ВСТАНОВИВ:      

   Заявлено вимогу про стягнення 5187 грн. штрафних санкцій за  незайняте інвалідом у відповідача у 2005 році 1 робоче місце, з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".  

    Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у заявленій сумі,  пояснили,  що розрахунок нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, вказаний у позовній заяві, відповідає чинному законодавству, зокрема Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, і таке правило розрахунку підтверджено в зміненій редакції ст. 19  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".    

    Відповідач не подав суду письмовий відзив на позов. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів відсутності підстав для стягнення із відповідача штрафу, оскільки відповідач створив одне робоче місце відповідно до нормативу і воно було фактично зайняте інвалідом;  а розрахунок позивача, за яким він вказує у позовній заяві норматив для відповідача два робочих місця, відповідач вважає неправильним і необґрунтованим. Також відповідач стверджує, що відсутня вина відповідача у даній ситуації,  оскільки відповідачу не направлялися для працевлаштування інваліди.

Оцінивши докази у їх сукупності,  вислухавши пояснення представників сторін, суд  приходить  до висновку,  що позов  підлягає  до задоволення з наступних мотивів.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції від 5 липня 2001 року (далі  -  Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом.  Тобто  норматив  встановлено  Законом  і не  потребується  встановлення його для кожного підприємства  та  доведення.    

За Законом підприємства  (об'єднання),  установи, організації, де кількість працюючих інвалідів   менша,  ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року,  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  Отже,  у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу,  воно  зобов'язане сплатити штрафні санкції  не пізніше 15 квітня 2006 року.

    Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за 2005 рік,  підписаного посадовими особами відповідача та скріпленого його печаткою,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 39 осіб. Чотири відсотки від цієї кількості –1, 56. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”,  затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 338,  суд вважає,  що для відповідача норматив на 2005 рік складав 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Правильність  такого підрахунку підтверджується  також приписом  частини 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції від 06.10.2005р.,  в якій  вказується,  що  при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Із  вказаного  звіту  відповідача вбачається,   що  у  нього в 2005 році  працював один інвалід,  тобто  було створено одне робоче місце для  інвалідів,  отже встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не був виконаний. .   

     Відповідач не спростував встановлені факти,  не подав суду доказів створення у 2005 році ще одного робочого місця для працевлаштування інваліда.   

    Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому,  що він не виконав встановлений законом норматив,  виходячи із наступного.

           Дійсно,  відповідно до статті 18 Закону в редакції, яка діяла в 2005 році, працевлаштування інвалідів повинно було здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, підприємства зобов'язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням  індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,  передбачені чинним законодавством.      

Пунктами 5, 10 Положення встановлено,  що підприємства інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення  та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  і працевлаштування інвалідів здійснюється  державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту,  місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань,  стану здоров'я інвалідів,  їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пунктів 11, 12, 14 Положення місцеві органи соціального захисту  населення виявляють інвалідів,  які бажають працювати,  державна служба зайнятості –веде облік інвалідів,  які звернулися за допомогою у працевлаштуванні,   сприяє працевлаштуванню інвалідів,  які звернулися з таким проханням,  з урахуванням рекомендацій МСЕК,  підприємства –створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади,  на яких може використовуватися праця інвалідів.  

           У листі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості  від 26.05.2006р. вказано, що протягом 2005 року  КП "Водовідведення"  не подавали потреби в інвалідах.  

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач  не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було створено в 2005 році  ще одне робоче місце для інвалідів (крім того, яке було фактично зайняте інвалідом) для виконання встановленого законом нормативу.

Суд прийшов до висновку про те, що відповідач не вжив всіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.  Відповідач не довів,  що ним  створено необхідні умови для праці ще одного інваліда,  як того вимагає закон.  

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2005 року).   

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив,  що ним було вжито у 2005 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  і забезпечення встановлено Законом нормативу  створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги позивача  про стягнення із відповідача штрафу за нестворення  для  працевлаштування інвалідів одного робочого місця.    

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік  і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 5 187 грн.  Таким чином,  відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі  5 187 грн. Законом не передбачено здійснення поділу суми штрафних санкцій пропорційно  до суми, яка складає 4% (як  на це вказав представник відповідача),  оскільки в  статті 20 Закону (яка діяла в 2005 році) вказано,  що  сума  штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  

          На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету  51 грн. 87 коп. судового збору.     

    Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

    ПОСТАНОВИВ:     

           1.  Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути із комунального підприємства "Водовідведення"  ( 19400, Черкаська область,  м. Корсунь-Шевченківський, вул.. Червоноармійська, 14, ідентифікаційний код 31650864):

           а) на користь Черкаського обласного відділення  Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50)  штрафні санкції в сумі  5 187 грн.;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  –51 грн. 87 коп.  судового збору.   

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.        

Суддя                                                                                                           А.Д. Пащенко

          Постанова складена в повному обсязі

16.06.2006р. 14 год. 30 хв.