Ухвала

від 09.04.2024 по справі 918/348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 квітня 2024 р.м. РівнеСправа № 918/348/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся"

про: стягнення заборгованості та визнання додаткової угоди укладеною

Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхи Полісся" про стягнення заборгованості по орендній платі та визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 02.02.2006 року укладеною.

Суд встановив, що подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з правилами статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За нормами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Таким чином, за подання даного позову розмір судового збору становить 4 844,80 грн., в тому числі: 2 422,40 грн. (з врахуванням коефіцієнту 0,8) за вимогу майнового характеру та 2 422,40 грн. (з врахуванням коефіцієнту 0,8) за вимогу немайнового характеру.

В якості доказів сплати судового збору позивачем надано суду платіжну інструкцію №40 від 05 березня 2024 року на суму 3 028, 00 грн.

Відтак, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1 816,80 грн. (4 844,80-3 028,00).

Згідно з правилами частини 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Юридична особа відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов`язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується:

а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази, розпорядження (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;

б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з правилами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з вимогами частин 3, 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №520/9703/19.

З поданої позовної заяви видно, що її підписано представником позивача за довіреністю Сульзою Оленою Юріївною.

На підтвердження повноважень вказаної особи суду надано довіреність від 28 березня 2023 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 (сільський голова) уповноважив порядку передоручення Сульзу Олену Юріївну представляти інтереси Вирівської сільської ради.

А проте позивачем не надано суду доказів, що підтверджують повноваження вказаної особи діяти в порядку самопредставництва від імені позивача, як це передбачено правилами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 60 ГПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Суду не надано доказів (довіреності підписаної Опальком Сергієм Миколайовичем) уповноваження Сульзи Олени Юріївни на представництво позивача.

Окрім того, до матеріалів позовної заяви не долучено документів на підтвердження того, що Сульза О.Ю. наділена повноваженнями на самопредставництво в судах України у розумінні правил частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області є ОСОБА_1 та відповідно особою, яка має право вчиняти дії від імені товариства, є ОСОБА_1 . Натомість відсутні відомості з приводу того, що ОСОБА_2 є особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.

Водночас, згідно з вимогами пункту 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Докази того, що Сульза О.Ю. є адвокатом до позовних матеріалів не долучені, а відомості у реєстрі адвокатів щодо вказаної особи відсутні.

Аналогічних правових висновків щодо порядку самопредставництва юридичних осіб дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 23 листопада 2020 року у справі №908/592/19.

Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Отже, лише у спорах цієї категорії (малозначні спори), при їх розгляді в господарському суді, представником сторони може бути повнолітня та дієздатна особа, що діє на підставі довіреності. Щодо інших спорів, то, за правилами господарського судочинства, необхідним є подання доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву, діяти від імені позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або доказів повноважень адвоката як представника, що підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Проте, суд зазначає, що у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України дана справа не є малозначною, оскільки окрім позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем заявлено вимоги про визнання угоди укладеною.

Згідно з правилами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами статей 249-250 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як встановив суд, даний спір в розумінні статі 12 Господарського процесуального кодексу України є спором незначної складності, який може бути визнано судом як малозначний. Однак матеріали позовної заяви не містять поданого за правилами статті 249 цього кодексу клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання даної справи малозначною.

З врахуванням наведених обставин суд відзначає, що позивачу необхідно надати суду докази наявності повноважень у представника позивача на представництво Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Такими доказами можуть бути:

1) у випадку визнання судом справи малозначною у порядку статті 250 ГПК України: належним чином оформлена довіреність від імені юридичної особи за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

2) у випадку розгляду справи в порядку загального позовного провадження: докази наявності повноважень представника діяти порядку самопредставництва або уповноваження адвоката на представництво інтереси позивача.

Згідно з правилами статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

А тому, позивачу необхідно подати господарському суду у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також докази що підтверджують повноваження представника позивача.

Суд звертає увагу позивача, що за умовами статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 164, 174, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Позивачу у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали подати до Господарського суду Рівненської області:

- докази сплати судового збору в розмірі 1 816,80 грн.

- докази що підтверджують повноваження представника позивача.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу згідно з п. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Андрій КАЧУР