Рішення

від 28.03.2024 по справі 922/250/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024м. ХарківСправа № 922/250/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" (63705, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Енергетична, 1, код ЄДРПОУ 38281708) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) про зобов`язання вчинити певні дії за участю учасників справи:

позивача - Батракова О.Ю.

відповідача - Щеглов Д.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" по типовому договору № 0942127TJODP016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання у м. Куп`янську, Харківської області з лютого 2022 року по лютий 2023 року не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивача просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Підприємство позивача припинило здійснення своєї діяльності через військову агресію РФ з 24.02.2022, у зв`язку з чим він, через окупацію, не мав доступу до газорозподільної системи та не міг підтвердити обсяг споживання газу. З 17.09.2022 по теперішній час здійснення діяльності Підприємством позивача неможливе через форс-мажорні обставини. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Кодексу газорозподільних систем.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

У встановлений судом строк від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що положеннями Кодексу ГРС та Типового договору визначено, що оплата за послуги розподілу природного газу у поточному році здійснюється споживачем, що не є побутовим, рівними частинами протягом року та не залежить від обсягів споживання природного газу в поточному місяці.

Відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за договором розподілу природного газу споживачеві ТОВ "КХК "Кулиничі", розподіляв природний газ попри наявні обставини, самостійно проводив перерахунки обсягів природного газу в періоди пошкоджень газорозподільної системи та неможливості розподіляти природний газ в обсягах та об`ємах, визначених умовами договору розподілу, з об`єктивних підстав, які не залежать від споживача.

Доказів, які б підтверджували факт існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання зобов`язання оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури - пошкодження об`єкту газоспоживання споживача та/або його внутрішньо будинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу позивачем до суду не надано.

Як зазначає відповідач, на виконання положень п.10 гл.6 р.VI Кодексу газорозподільних систем, ним було надіслало позивачу копії актів наданих послуг за лютий-вересень 2022 року, листопад 2022 року-лютий 2023 року. Позивач не скористався наданим йому правом щодо відмови від підписання актів у передбачений законом спосіб. Також позивач не скористався своїм правом на розірвання договірних відносин і припинення нарахування вартості послуг розподілу природного газу.

Крім того, відповідач посилається на те, що заявлений у даній справі позов про визнання права позивача в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання у м. Куп`янськ, Харківської області з лютого 2022 року по лютий 2023 року не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визначення об`єму газу спожитого позивачем) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Заявлена позовна вимога у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Позивач відповіді на відзив відповідача не надав.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

В судовому засіданні 14.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.03.2024.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі, просить суд в його задоволенні відмовити з підставі, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство "Харківгаз" є суб`єктом ринку природного газу (Оператором газорозподільної системи) (відповідач), який до 01.07.2023 здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області (без м. Харкова) відповідно до ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) згідно постанови № 809 від 19.09.2017 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Харківгаз" (зі змінами). Дія ліцензії з розподілу природного газу, виданої відповідачу, була зупинена з 01.07.2023 відповідно до постанови НКРЕКП № 1132 від 28.06.2023.

Здійснюючи у 2022 році господарську діяльність з розподілу природного газу, відповідач керувався, зокрема, чинними редакціями Конституції України, Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про ринок природного газу", а також Кодексу газотранспортної системи, що затверджений постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільної системи, що затверджений постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГРС), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі типовий договір), що були затверджені Регулятором відповідно до положень Закону України "Про ринок природного газу".

Пунктом 1.1 типового договору визначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з розподільної системи.

Відповідно до п.1.2 типового договору умови цього договору однакові для усіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій. які засвідчуються його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви - приєднання за формою наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою наведеною у додатку 3 до цього договору, та / або сплата рахунка оператора ГРМ та / або документально підтверджене споживання природного газу (п.13 типового договору).

Так, 01.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 0942127TJODP016.

За умовами п.2.1 р. ІІ Типового договору відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу послугу з розподілу природного газу, а позивач прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

У п.5.1 типового договору визначено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві - приєднання, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором (абз.1 п.5.2 типового договору).

Відповідно до п.5.6 типового договору після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним природного газу) приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначитись за трьома одиницями виміру в квт-год, в-гкал, в-мдж.

Дані про об`єм (м.куб) та обсяг (кВт, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в основному кабінеті споживача та/або в рахунках про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГРМ для можливості його використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутових) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього договору об`єми та обсяги природного та спожитого природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п.6.1 типового договору оплата вартості послуги оператора природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідач, за умовами п.7.1 розділу VII типового договору, зобов`язався забезпечити можливість цілодобового доступу позивача до газорозподільної системи та передачу належних позивачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання позивачем вимог цього типового договору.

Положеннями п.7.3 розділу VII типового договору передбачено, що позивач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу ГРС.

Пунктом 7.4. розділу VII типового договору встановлено, що позивач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені типовим договором.

Відповідно до п.10.1 типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 типового договору).

За умовами п.10.3 типового договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14-ти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує на те, що його товариство припинило здійснення своєї діяльності через військову агресію РФ з 24.02.2022. Через окупацію позивач не мав доступу до газорозподільної системи та не міг підтвердити обсяг споживання газу. У період з 24.02.2022 по 17.09.2022 підприємство знаходилось під окупацією, а з 17.09.2022 по теперішній час здійснення діяльності підприємством неможливе через форс-мажорні обставини, посилаючись на лист-роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № СЛ-2884-6101-0422 від 20.04.2022.

Як вважає позивач, у нього відсутня заборгованість перед відповідачем, оскільки з оператором розрахунок відбувається не за фактично отриманий обсяг газу, а за запланований, що є спірним, враховуючи наявність окупації на певних територіях.

З огляду на викладені обставини, позивач вважає за доцільне просити суд визнати його право по конкретному договору не здійснювати ті дії за конкретний період часу у визначеному місці, що передбачені умовами договору, як обов`язки позивача як споживача послуги по договору розподілу газу, а саме здійснювати оплату та підтверджувати об`єм (обсяг) розподіленого природного газу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7 гл.3 р. VI Кодексу ГРС).

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Позивач зазначає, що сама наявність окупації м. Куп`янськ, на території якого розташовано його підприємство (зокрема, щодо настання форс-мажорних обставин) являється підтвердженням відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи, що є підставою для звільнення позивача від оплати вартості послуг з розподілу природного газу за період окупації.

Дійсно, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, а саме зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В свою чергу, сторона не звільняється від надання доказів у підтвердження настання таких обставин, у даному випадку, обставин що об`єктивно унеможливлюють використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу (у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури, тощо).

Згідно розділу Х типового договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

З 24.02.2022 станом до теперішнього часу позивач не звертався до відповідача із повідомленням про настання форс-мажорних обставин та наданням документів, які б підтверджували дану обставину. Також, доказів настання форс-мажорних обставин, засвідчених у встановленому законом порядку, позивачем до суду не надано.

Даний факт позивачем не спростований, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд наголошує, що самі лише посилання позивача на те, що у останнього не було доступу до газорозподільної системи, оскільки його підприємство у період з 24.02.2022 по 17.09.2022 знаходилось під окупацією, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач не міг користуватися послугами розподілу природного газу (не споживав розподілений газ) або доказів того, що послуги за типовим договором № 0942127TJODP016 розподілу природного газу від 01.01.2016 відповідачем надані не були.

Крім того, позивачем до суду не було надано доказів того, що останній звертався до відповідача щодо відключення споживача від розподілу природного газу, або щодо припинення розподілу.

Водночас суд зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" по типовому договору № 0942127TJODP016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання у м. Куп`янську Харківської області з лютого 2022 року по лютий 2023 року не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд керується наступним.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

За приписами ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особа, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.1, ч.2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права не сплачувати за об`єм природного газу та не підтверджувати його.

Тобто, ініціювання позивачем цього позову зводиться до того, що за результатами розгляду спору останній намагається досягти встановлення обставин відсутності у споживача обов`язку сплачувати за газ та підтверджувати його обсяги в період тимчасової окупації (здійснене позивачем формулювання вимоги лише формально відповідає способу захисту, визначеному положенням п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу, адже позивач у такий спосіб намагається не підтвердити існування у нього певного позитивного права яке оспорюється відповідачем, а заборонити іншим особам реалізовувати свої права по відношенню до ТОВ Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" щодо стягнення плати за газ/за розподіл газу, у спосіб встановлення господарським судом певних обставин щодо належного/неналежного виконання позивачем/відповідачем договору розподілу природного газу).

Водночас вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання права не сплачувати за об`єм природного газу та не підтверджувати його, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності у ТОВ Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" обов`язку сплачувати за природний газ, розподілений на території м. Куп`янськ з лютого 2022 року по лютий 2023 року.

Однак, заявлена позивачем у цій справі вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за розподіл природного газу чи плати за поставку цього газу; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №918/662/21

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що спори щодо перерахунку розміру плати за надання послуг вирішуються у судовому порядку. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 909/433/21).

У випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Відповідно до п.10 гл.2 р.ІХ Кодексу газорозподільних систем за наявності розбіжностей щодо визначених об`ємів (обсягів) природного газу вони підлягають врегулюванню відповідно до умов технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

До прийняття рішення судом об`єм (обсяг) надходження природного газу від ГДП (ВБМ) встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, а на межі балансової належності між суміжними Операторами - встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, який передає природний газ.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п.7 гл.3 р.ІХ Кодексу газорозподільних систем).

Суд вважає, що у спірних правовідносинах врегулювання розбіжностей між споживачем та оператором ГРМ могло бути здійснено, зокрема, у разі пред`явлення споживачем вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, під час розгляду якого будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами умов зобов`язань за договором розподілу природного газу, і, за наслідками розгляду якого, у разі задоволення позову, у оператора ГРМ виникне примус до виконання певних дій.

Натомість обраний позивачем спосіб захисту у даній справі є неналежним, оскільки до вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора, отже не тягне за собою відновлення прав позивача, позаяк дані відповідних облікових рахунків у відповідача (оператора) не змінюються, як і не виникає обов`язку здійснити перерахунок.

Частинами 1, 2 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп`янський хлібокомбінат "Кулиничі" по типовому договору № 0942127TJODP016 розподілу природного газу в період тимчасової окупації об`єктів газоспоживання у м. Куп`янську, Харківської області з лютого 2022 року по лютий 2023 року не сплачувати за об`єм (обсяг) природного газу та не підтверджувати об`єм (обсяг) природного газу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк