Рішення

від 08.04.2024 по справі 922/4737/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4737/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Франковський Є.В., адвокат, ордер серія АР №1145697 від 09.11.23р.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши клопотання позивача про винесення додаткового рішення (вх. № 8336 від 28 березня 2024 року), у справі

за позовом Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ», місто Харків,

до Фізичної особи-підприємця Ганночки Сергія Вячеславовича, Харківська область, Кегичівський район (на теперішній час Красноградський район), селище міського типу Кегичівка,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/4737/23. 25 березня 2024 року, рішенням Господарського суду Харківської області, позов Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ганночки Сергія Вячеславовича на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» штраф за період з 01.06.2023 року по 31.10.2023 року в розмірі 239 276,42 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 589,15 грн.

28 березня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про винесення додаткового рішення (вх. № 8336 від 28 березня 2024 року), а саме про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу із стягненням їх з відповідача у розмірі 50000,00 грн. Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і клопотання позивача підлягає розгляду в тому самому порядку (ч. 3 ст. 244 ГПК України). 29 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду клопотання Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» про винесення додаткового рішення (вх. № 8336 від 28 березня 2024 року).

08 квітня 2024 року, до судового засідання, від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9169).

Розглянувши клопотання позивача, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Приписамистатті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 25 березня 2024 року у справі № 922/4737/23 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на повідомлення, що міститься у позовній заяві, про те, що докази про судові витрати, що будуть понесені позивачем, будуть надані пізніше.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У клопотанні вказується, що у позові позивач попередив про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 50000,00 грн та додав копію договору про надання правничої допомоги № 07/11-01 від 07.11.2023 року. У відповідності до п. 4.2. цього договору обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару за наступними показниками: вартість послуг АО наданих клієнту, в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1. цього Договору визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу адвоката АО дорівнює 2000 грн. Вартість представництва інтересів клієнта у судовому засіданні в суді першої інстанції (участь адвоката АО у судовому засіданні чи участь в режимі відеоконференції) є фіксованою та складає 2500 грн за кожне судове засідання. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач просить додатково долучити додаткову угоду № 1 від 26.03.2024 року до договору, звіт витраченого часу адвоката Франковського Є.В. АО «ДЕКСТРА» за договором, рахунок на оплату № 9 від 26.03.2024 року та платіжна інструкція № 2404 від 27.03.2024 на суму 50000 грн. Згідно із даної додаткової угоди № 1 від 26.03.2024 року витрати про надання правничої допомоги складають 50000,00 грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу Українирозмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9169 від 08 квітня 2024 року), що враховується судом.

Судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно достатті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем дійсно у позовній заяві повідомлено суд про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, про що свідчить абзац 4 аркушу 7 позову. До позову позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 07/11-01 від 07 листопада 2023 року, що укладений між Адвокатським об`єднанням «ДЕКСТРА» (надалі - АО) та Акціонерним товариством «Харківське підприємство автобусних станцій». Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є надання адвокатом АТ усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі за позовом АТ «ХПАС» до фізичної особи-підприємця Ганночки Сергія В`ячеславовича про стягнення штрафу.

26 березня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 07/11-01 від 07.11.2023 року. Відповідно до цієї додаткової угоди сторони договору прийшли до взаємної згоди щодо наступного переліку, фактичного обсягу та вартості наданих послуг за договором, наданих клієнту: 1) зустріч з директором клієнта з метою з`ясування обставин з предмету надання правничої допомоги, отримання письмових доказів по справі та пояснень по суті справи. Узгодження з клієнтом правової позиції та стратегії захисту 1,5 год, 3000 грн; 2) підготування, аналіз судової практики та подача до суду позовної заяви з предмету надання правничої допомоги 8,0 год, 16000 грн; 3) підготування та подача до суду відповіді на відзив 9 год, 18000 грн; 4) підготування та подача до суду заяви про долучення доказів 0,25 год, 500 грн; 5) участь в судовому засіданні (18.12.2023, 29.01.2024, 12.02.2024, 04.03.2024, 25.03.2024) 5 судових засідань, 12 500 грн, а всього за додатковою угодою 50000 грн. Означений перелік наданої правничої допомоги повністю дублюється у звіті витраченого часу адвокатом Франковським Є.В. АО «ДЕКСТРА» за договором про надання правничої допомоги № 07/11-01 від 07.11.2023 року. Платіжною інструкцією № 2404 від 27.03.2024 року підтверджується сплата витрат на надання правової дороги у розмірі 50000 грн.

Суд вчергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому, відносно першого пункту переліку наданої правової допомоги, що міститься у додатковій угоді № 1 та звіту, суд констатує про те, що проведення зустрічі із директором позивача та отримання доказів від позивача не можуть вважатися належними витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ГПК України, що мають бути стягнути із відповідача. Отже, грошова сума у розмірі 3000,00 грн не підлягає розподілу. Відносно підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, суд зазначає, що стягнення штрафу відповідно до договору має базуватися на фіксуванні фактів порушення, а також виставлення відповідачу претензії. Як вбачається із представлених до суду документів, означена досудова процедура була здійснена в повному обсязі самим позивачем і на підставі цих документів адвокатом було складено позов. Тобто, підготовка позовної заяви та відповіді на відзив до суду не вимагали витрат значного обсягу часу. Адвокат використав при складанні позову вже наявні докази.

З огляду на складність підготовки позовної заяви/відповіді на відзив та їх невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази підготовлені самим позивачем; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів, претензійна робота відповідно до Договору проведена самим позивачем), на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 12500,00 грн.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.

Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236-238, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача, Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ», задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганночки Сергія Вячеславовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк») на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ» (61001, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 03115293, р/р НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк») судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей256,257 ГПК Українита з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 09 квітня 2024 р.

Суддя Н.В. Калініченко