Рішення

від 03.04.2024 по справі 927/141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/141/24

Господарський суд Чернігівської області у складі: судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №927/141/24

за позовом: Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України

вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 132041,67 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Бірюк М.М., Кліщенко К.С., Хропата С.В.;

від відповідача: не з`явився.

Позивач Чернігівська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 105 992,75грн, заборгованості за комунальні послуги в сумі - 1881,25 грн, пеню в сумі - 26 793,89 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.02.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У судовому засіданні 28.02.2024 оголошено перерву до 03.04.2024.

У судовому засіданні 03.04.2024 оголошено вступну та резолютивна частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору оренди № 7 від 17.11.2021 року.

15.03.2024 від відповідачки надійшов відзив на позов, відповідно до якого остання проти позову заперечила та зазначила наступне:

- поданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі не ґрунтується на умовах договору та не містить інформації про здійснені платежі;

- позовні вимоги по стягненню пені є необґрунтованими;

- вимоги по стягненню комунальних платежів не підтверджені належними доказами;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності у представника позивача повноважень на підписання та подання до суду позовної заяви, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

01.04.2024 позивачем надана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідачки.

Так, позивач щодо сплати орендної плати відповідачкою зазначає, що дані кошти не є орендною платою та різниця підлягає сплаті в порядку п.3.9. Договору, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Щодо процесуальної дієздатності позивача та повноважень підписання позовної заяви останній зазначає, що відповідно до положень Статуту Чернігівська обласна організація має право бути позивачем і відповідачем в суді.

Крім того, відповідно до п. 4.16. Статут до повноважень голови Кліщенко К.С. віднесено, зокрема, представництво інтересів Громадської організації.

Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідачкою заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення Верховного Суду у справі № 927/150/23 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В, 03.01.2023 в частині передачі в оренду приміщення площею 118,6 кв.м та визнання продовжним договору оренди № 7 від 17.11.2021.

У судовому засіданні 03.04.2024 судом протокольно постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання.

Так, суд виходив з наступних мотивів.

Господарським судом відповідно до положень ч.2 ст.252 ГПК України, розпочато розгляд справи по суті 28.02.2024.

Відповідно до п.5 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає наступне.

По-перше, на стадії розгляду справи по суті зупинення провадження у справі з підстав, визначених відповідачкою, є не можливим, оскільки не входить до переліку підстав, визначених ч. 3 ст. 195 ГПК України.

По-друге, рішення у справі № 927/150/23 (до розгляду якої Верховним Судом просить зупинити провадження відповідачка) набрало законної сили 21.12.2023 (в порядку ст. 241 ГПК України, відповідно до якої останнє набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).

01.04.2024 позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Так, позивач просить стягнути 113992,75 грн заборгованості по сплаті за користування приміщенням, 26048,92 грн пені за прострочення оплати за користування приміщенням, 1881,25 грн заборгованості за комунальні послуги, 744,97 грн пені за прострочення оплати за комунальні послуги.

Суд у судовому засіданні 03.04.2024 відмовив у задоволенні клопотання, про що постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

При постановленні ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.02.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.02.2024.

Відповідно до ч.3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Отже, 28.02.2024 розпочався розгляд справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.02.2024.

02.04.2024 представником відповідачки подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

03.04.2024 відповідачкою подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та перебуванням на лікарняному.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах ФПК ГРОСС проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ Гержик проти України) суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції, Смірнова проти України).

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Провадження у справі № 927/141/24 відкрито судом 05.02.2024, відтак, строк розгляду справи закінчується 05.04.2024.

Крім того, відповідно до наданого відповідачкою медичного висновку № 29ЕТ-СЕ48-ХЗАК-Х9РА від 02.04.2024 неможливо ідентифікувати особу, якій видано цей висновок, оскільки в графі пацієнт зазначено не прізвище, ім`я, по-батькові, а цифровий ідентифікатор.

Суд зазначає також те, що сторонами надані відзив і відповідь на відзив, у задоволенні клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог судом відмовлено, що не потребує додаткових пояснень або заперечень з боку віповідачки, явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідачки та представника відповідачки не підлягають задоволенню.

03.04.2024 представником позивача надано клопотання про залучення доказів на понесення витрат на правничу допомогу, які судом долучені до матеріалів справи.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

17.11.2021 між Чернігівською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (орендодавець, відповідач-1) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар, позивач) укладено договір оренди №7 (далі Договір №7), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 кв.м., яке розміщене в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом - приміщення).

Відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав адмінбудівля, розташована за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності Чернігівській обласній організації Товариства сприяння обороні України (код 02730783).

Відповідно до пункту 1.2. Договору №7 приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем статутної діяльності згідно мети та предмету, визначених Статутом орендаря для розміщення танцювального класу. Оренда Приміщення не надає орендареві права власності на нього.

Орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти Приміщення за актом прийому-передачі (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору. Право користування Приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (пункти 2.1., 2.2. Договору №7).

Згідно з п. 3.1. Договору №7 орендна плата за користування приміщенням площею 117,6 кв.м. за один календарний місяць складає 8000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 7, крім плати за користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг.

Нарахування плати за користування приміщенням та комунальних послуг за цим Договором здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом прийому-передачі (п. 3.8. Договору № 7).

Відповідно до п. 3.9. Договору №7 у разі використання приміщень після закінчення строку дії цього Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця плату за користування приміщенням у подвійному розмірі до дня фактичного звільнення Приміщення і не передбачає пролонгації терміну дії Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору №7 орендар зобов`язується використовувати приміщення відповідно його призначення згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.6. Договору №7 передбачено, що у разі припинення цього договору або закінчення строку оренди, не пізніше 3 (трьох) робочих днів за актом прийому-передачі повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

За порушення термінів плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченої плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені (п. 8.2. Договору №7).

Договір набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022 (пункт 9.1. Договору №7).

Використання орендованого приміщення орендарем після закінчення терміну дії договору не є продовженням дії цього договору на новий термін (пункт 9.2. Договору №7).

Відповідно до пунктів 9.6., 9.7. Договору №7 орендар має переважне право на продовження терміну оренди. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії договору; загибелі суб`єкта оренди; на вимогу однієї із сторін урахуванням умов даного договору.

На підставі акту прийому-передачі №1 від 01.01.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 117,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2023 у справі № 927/150/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни до Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України та Фізичної особи-підприємця Мигрина Володимира Івановича про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023, в частині передачі в оренду приміщення №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30); визнання продовженим на 12 місяців, а саме до 31.12.2023, договору оренди №7 від 17.11.2021 у редакції додаткової угоди позивача у позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2023 залишено в силі.

Акт приймання-передачі об`єкта з оренди між сторонами не підписано.

Позивачем на підставі п. 3.9. Договору № 7 нараховано та пред`явлено до стягнення 105992,75 грн заборгованості по сплаті орендної плати за період з 04.01.2023 по 31.01.2024, 1881,25 грн заборгованості за комунальні послуги, 26048,92 грн пені за прострочення оплати по орендній платі за період з 04.01.2023 по 31.01.2024, 744,97 грн пені за прострочення оплати по комунальним платежам за період з 01.01.2023 по 31.01.2024.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Проаналізувавши положення укладеного сторонами Договору, суд встановив, що даний правочин за своєю юридичною природою є договором оренди нерухомого майна.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Відповідна позиція викладена у постанові ОП КГЦ ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Відповідно до ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2023 у справі № 927/150/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни до Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України та Фізичної особи-підприємця Мигрина Володимира Івановича про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №11, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О.В. 03.01.2023, в частині передачі в оренду приміщення №318 площею 118,6 кв.м. (актовий зал №30); визнання продовженим на 12 місяців, а саме до 31.12.2023, договору оренди №7 від 17.11.2021 у редакції додаткової угоди позивача у позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2023 залишено в силі.

Тобто, спірний Договір № 7 припинив свою дію 31.12.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка у встановлений строк орендоване приміщення не передала позивачу, а продовжила користуватися майном.

Отже, за період з січня 2023 року по січень 2024 року неустойка становить 208000 грн.

Відповідно до поданого розрахунку позивач просить стягнути 105992,75 грн заборгованості.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем при здійсненні розрахунку враховувались часткові оплати, здійснені відповідачкою в період з січня 2023 року.

З урахуванням вищевикладеної позиції сума 105992,75 грн, заявлена позивачем як подвійна орендна плата, є саме неустойкою в розумінні положень ст.785 ЦК України.

Доказів сплати даної суми сторонами не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 105992,75 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 1881,25 грн компенсаційних витрат суд зазначає наступне.

Обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг випливає також з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (статті 19, 20 - в редакції, чинній до введення в дію з 01.05.2019 нової редакції цього Закону, стаття 9 - чинної з 01.05.2019), відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 09.10.2018 у справі №910/9829/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

При цьому, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

За таких обставин, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А отже, на орендодавця (у даному випадку Позивача) покладається тягар доказування факту та розміру спожитих орендарем/суборендарем комунальних послуг у спірний період.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг споживання спірних послуг та їх вартість.

Отже, вимоги позивача про стягнення 1881,25 грн заборгованості по комунальним послугам задоволенню не підлягають.

Щодо вимог по стягненню пені за прострочення оплати орендної плати та комунальних платежів суд зазначає наступне.

З огляду на те, що матеріалами справи не доведено наявність у відповідача заборгованості по комунальним платежів, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення 744,97 грн пені за прострочення їх оплати.

Щодо вимог по стягненню пені за прострочення сплати подвійної орендної плати суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення позивачем сума 105992,75 грн є неустойкою за неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі орендованого майна.

Нарахуванням позивачем пені за прострочення сплати даної суми є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 26048,92 грн пені не підлягають задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України до Фізичної особи підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни підлягають частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 105992,75 грн заборгованості (неустойки).

В решті вимог по стягненню 1881,25 грн заборгованості за комунальні послуги, 26793,89 грн пені (26048,92 грн пені за прострочення орендної плати, 744,97 грн пені за прострочення сплати комунальних платежів) позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2430,64 грн.

Судовий збір в сумі 597,36 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, код 02730783 до Фізичної особи підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни, код НОМЕР_1 про стягнення 132041,67 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 на користь Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000, код 02730783, заборгованість (неустойки) в сумі 105992,75 грн, судовий збір в сумі 2430,64 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024.

Суддя М.П. Ноувен