Ухвала

від 03.04.2024 по справі 711/5047/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/160/24 Справа № 711/5047/23 Категорія: ч. 4 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6 ,

обвинуваченого в режимі

відеоконференції з ДУ

"Черкаський слідчий ізолятор" ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12023250310002092 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2023 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, офіційно не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 21 липня 2023 року по день набрання вироком законної сили.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, українця, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 та мешканця АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_12 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 21 липня 2023 року по день набрання вироком законної сили.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_12 та ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 956 грн. в рівних частинах, у розмірі по 478 грн. з кожного, що відповідає об`єму пред`явленого обвинувачення.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.09.2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_12 визнані винуватими та засуджені за те, що вони, 09.06.2023 о 23-30 годині, рухаючись по бульвару Шевченка, м. Черкаси, наздогнавши ОСОБА_13 , який рухався в напрямку вулиці Гуржіївська, м. Черкаси, помітили мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який останній тримав у правій руці, після чого у ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, що неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_14 , 09.06.2023 близько 23-30 години, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_12 , усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, а також усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, що неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи на перехресті АДРЕСА_4 , наблизились до потерпілого ОСОБА_13 та поваливши його на землю, шляхом ривка заволоділи мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-23/7230-ТВ від 27.06.2023 становить 2452,75 грн., який знаходився у правій руці останнього. Після чого, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 2452,75 грн.

За результатами судового розгляду, з показань потерпілого ОСОБА_13 , судом першої інстанції встановлено, що грабіж відбувся з поєднанням насильства з боку обвинувачених у вигляді нанесення ударів. При цьому суд першої інстанції зазначив, що самостійно не може вийти за межі висунутого обвинувачення, додавши ще одну кваліфікуючу ознаку грабежу «поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого», оскільки це є погіршенням становища обвинувачених та порушенням вимог ст. 337 КПК України.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_12 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним, просив скасувати та виправдати його.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він інкримінованого злочину не вчиняв. Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні вину визнав повністю в тому, що він напав на потерпілого ОСОБА_13 та забрав телефон.

ОСОБА_15 попросив його почекати на перехресті вулиць Гуржіївська та бульвар Шевченка, а сам побіг за потерпілим ОСОБА_16 та скоїв злочин. Потерпілий та ОСОБА_15 знаходилися від нього на відстані близько 8 метрів. Про наміри ОСОБА_15 йому нічого не було відомо.

Вважає, що у кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначення покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, скерувавши до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутність, що відповідно до ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думки обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 , які частково підтримали апеляційну скаргу, просили вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , просила вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог при ухваленні вироку.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об`єктивно.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану - судом кваліфіковано вірно, з чим погоджується і колегія суддів.

Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 учасниками судового провадження не оскаржується, тому колегією суддів не перевіряється.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження, судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, - є безпідставними.

Так, незважаючи на невизнання винуватості, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджується доказами, які безпосередньо досліджено судом, зокрема:

Показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який суду першої інстанції показав, що 09.06.2023 близько дванадцятої години він повертався з ресторану Дніпро після святкування ювілею друга, випив за вечір приблизно 700 грамів горілки, але всі події добре пам`ятає. Він йшов бульваром та розмовляв по телефону марки Xiaomi Redmi Note 5 зі своєю дружиною, яка мала їхати йому назустріч, щоб забрати його на автомобілі. Як тільки він перейшов перехрестя в бік 700-річчя, ззаду напали, він не бачив хто це, але відчув, що схопили за руку в якій був телефон і почали викручувати її та забирати телефон. Він почав кричати та підняв галас, щоб привернути увагу людей. Його збили з ніг, повалили на землю і наносили удари по тілу та голові, як він вважає, ногами, бо їх руки були вгорі. Потім вирвали телефон з руки, та втекли. Він піднявся з землі та зупинив таксі, і таксист викликав поліцію.

В залі судового засідання в суді першої інстанції потерпілий вказав на обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_15 як на осіб, які вчинили на нього напад та пояснив, що він їх пам`ятає, оскільки бачив їх обличчя в момент нападу. Також зазначив, що йому надавалися в райвідділі поліції фотознімки на впізнання і він у присутності понятих на пред`явлених фотознімках впізнав осіб, які на нього напали та відібрали його телефон. Внаслідок цих дій в нього були подряпини та сліди ударів, без значних тілесних ушкоджень.

Крім того, потерпілий пояснив, що , розмовляючи по телефону, він відчув, що ззаду на нього напали та схопили за руку. За руку його схопила одна особа, він пручався та кричав. Руку викручував ОСОБА_15 , а коли він впав на землю, то побачив ОСОБА_17 , який стояв поряд. На землю він впав на спину, обличчям догори, в цей час він продовжував тримати телефон, а ОСОБА_15 намагався вирвати в нього телефон, який він тримав міцно. ОСОБА_17 в цей час стояв збоку, і потерпілий відчував удари по тілу та в обличчя. Потім ОСОБА_17 відійшов в сторону і чекав ОСОБА_15 , який забрав телефон, та вони вдвох побігли з місця події. Від медичного огляду він відмовився. Удари наносилися по голові, а саме в зуби та по тілу (в ребра) з лівої сторони. Уточнив, що на землю його повалили двоє обвинувачених, обидва наносили йому тілесні ушкодження, а телефон відібрав саме ОСОБА_15 .

Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку, як докази, дані, що містяться в:

- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.06.2023, ОСОБА_13 заявив про те, що 06.06.2023 близько 23.30 год. на перехресті Шевченка та Гуржіївської в м. Черкаси дві невідомі особи відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , чорного кольору (т.2 а.с. 1).

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023 та довідкою до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_13 серед фотознімків, на фото № 3 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка 09.06.2023 заволоділа його мобільним телефоном, за рисами обличчя, формою носу, формою обличчя, розрізом очей, формою губ. (т.2 а.с. 2-4).

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023 та довідкою до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_13 серед фотознімків, на фото № 2 впізнав ОСОБА_12 , як особу, яка 09.06.2023 заволоділа його мобільним телефоном за рисами обличчя, формою носу, формою обличчя, розрізом очей, формою губ. (т.2 а.с. 5-7).

- протоколі огляду місця події від 19.06.2023, згідно якого проведено огляд ділянки місцевості за адресою АДРЕСА_5 . На момент огляду на вказаній ділянці знаходиться особа, яка представилась ОСОБА_18 та повідомив, що при собі має мобільний телефон марки Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який він придбав 10.06.2023 у невідомих осіб та який добровільно надасть працівникам поліції. В ході огляду вилучено мобільний телефон Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який упаковано до п/е пакету та скріплено биркою з пояснювальним написом та підписами понятих та слідчого (т.2 а.с. 8-9).

- заяві від 19.06.2023 про добровільну видачу ОСОБА_18 працівникам поліції мобільного телефону Xiaomi Redmi», моделі Note 5, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який він придбав у невідомих чоловіків на території ринку «Центральний» у м. Черкаси (т. 2 а.с.10).

- протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023 та довідками до них, згідно яких ОСОБА_18 серед пред`явлених фотознімків впізнав осіб, які 10.06.2023 продали йому мобільний телефон Xiaomi Redmi», моделі Note 5 за рисами обличчя, формою носу, формою обличчя, розрізом очей, формою губ, ОСОБА_12 на фото № 3, ОСОБА_7 на фото № 2, відповідно (т.2 а.с. 11-13, 14-16).

- протоколі огляду відеозапису від 20.06.2023, з камер відеоспостереження магазину « Столична ювелірна фабрика », що за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 38 , який був переглянутий в судовому засіданні. Згідно якого, наявне зображення вулиці Смілянської в м. Черкаси. По тротуару іде ОСОБА_18 та поряд з ним ідуть ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та невстановлений чоловік (09.05 год. 10.06.2023) (т. 2 а.с. 36-38, 39).

- протоколі огляду відеозапису від 20.06.2023, з камер відеоспостереження банку «ОщадБанк», що за адресою м. Черкаси, вул. Шевченка, 320 , який був переглянутий в судовому засіданні. Згідно якого, наявне зображення бульвару Шевченка в м. Черкаси. По тротуару бульв. Шевченка іде потерпілий ОСОБА_13 у бік вул. Гуржіївської. Одразу за потерпілим ідуть ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і зникають з поля зору (23.37 год. 09.06.2023). При відкритті відеофайлу № 2 наявне зображення перехрестя бульв. Шевченка та вул. Гуржіївської в м. Черкаси біля банку «ОщадБанк» по бульв. Шевченка, 320 в м. Черкаси . По тротуару бульв. Шевченка іде потерпілий ОСОБА_13 та переходить проїжджу частину вул. Гуржіївської. Одразу за потерпілим ідуть ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і зникають з поля зору. Через деякий час ОСОБА_7 та ОСОБА_12 швидкою ходою повертають з бульв. Шевченка на вул. Гуржіївська та прямують у бік вул. Гоголя і зникають з поля зору (23.37 год. 09.06.2023) (т. 2 а.с. 41-43, 44).

- протоколі огляду відеозапису від 20.06.2023, з камер відеоспостереження будинку за адресою м. Черкаси, вул. Гуржіївська, 19 , який був переглянутий в судовому засіданні. Згідно якого, наявне зображення вул. Гуржіївська в м. Черкаси біля будинку № 19. По тротуару вул. Гуржіївської, 19 ідуть ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і зникають з поля зору (23.37 год. 09.06.2023) ( т. 2 а.с. 46,47).

- протоколі огляду відеозапису від 20.06.2023, з камер відеоспостереження будинку за адресою м. Черкаси, вул. Гуржіївська, 36 , який був переглянутий в судовому засіданні. Згідно якого, наявне зображення вул. Гуржіївська в м. Черкаси біля будинку № 36 . Біля вказаного будинку ідуть ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і зникають з поля зору (23.37 год. 09.06.2023) (т. 2 а.с. 49,50).

Оцінюючи вказані докази, а також докази на які маються посилання у вироку суду в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Судом першої інстанції визнані непереконливими показання обвинуваченого ОСОБА_7 про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він сам вчинив грабіж, не домовляючись попередньо про це з ОСОБА_7 , а останній просто стояв недалеко, не втручаючись, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_13 , в яких він зазначав про те, що обидва обвинувачених відкрито заволоділи його майном, вони знаходилися поруч, не зупиняли один одного ні словами, ні діями, а також дослідженими в ході судового розгляду записами з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано напрямок руху потерпілого ОСОБА_13 , за яким йдуть обвинувачені, не випереджаючи один одного, а через деякий час ОСОБА_7 та ОСОБА_12 швидкою ходою повертаються та прямують у бік вул. Гоголя. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інкримінований ОСОБА_7 та ОСОБА_12 злочин, останні вчинили за попередньою домовленістю групою осіб, оскільки їх дії з самого початку були узгодженими та послідовними. Вони разом - помітили потерпілого, йшли за ним, долали його опір та заволоділи мобільним телефоном. Після вчинення грабежу, разом поверталися додому та реалізували викрадене майно, що зафіксовано на відеозаписах з камер відеоспостереження. Контлюдентні дії обвинувачених свідчать про наявність єдиної спільної мети, про їх попередню домовленість та про те, що вони є співвиконавцями.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовим висновком , викладеним у постанові Верховного Суду від 14.05.2020, справа № 405/2648/18, згідно якого співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою контлюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Будь яких доказів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції стороною захисту не надано та обвинуваченим ОСОБА_7 не наведено в апеляційній скарзі.

У колегії судів відсутні сумніви щодо достовірності показань потерпілого ОСОБА_13 , який безпосередньо допитаний судом першої інстанції, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведеним до присяги, послідовно розповів про обставини вчинення на нього нападу, які сумнівів не викликають, оскільки є чіткими, незмінними, послідовними та такими, що повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказами.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні, які узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим за вчинене.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Зазначені вимоги судом першої інстанції виконано у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обґрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Колегія суддів вважає, що досліджені судом першої інстанції докази, які оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, як кожен окремо, так і в сукупності, доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Таким чином у вироці суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які суд дослідив та оцінив з дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їх достовірності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та скасування вироку суду, який є законним, обґрунтованим і вмотивованим, та закриття кримінального провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 .

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 наполягала на скасуванні вироку суду та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Як на підставу для скасування вироку суду захисник посилається на те, що судом першої інстанції не був допитаний свідок ОСОБА_18 щодо обставин купівлі - продажу викраденого у потерпілого мобільного телефону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідок ОСОБА_18 є свідком сторони обвинувачення. Судом вживалися заходи щодо належного його сповіщення, однак свідок за викликом в суд не з`являвся, у зв`язку з тим, що обставини продажу мобільного телефону учасниками судового провадження не оспорювалися, тому прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту вказаного свідка. При цьому сторона захисту не наполягала на його допиті.

З огляду на зазначене не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_9 про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки у відповідності до положень ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В результаті апеляційного перегляду судового рішення, колегією суддів не встановлено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, істотних порушень, передбачених ч.2 ст.412 КПК України, які є безумовною підставою для скасування рішення, - апелянтом не наведено.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї , його матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом першої інстанції достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67,103 КК України, враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, не одружений, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною інвалідом, та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідом не являється, раніше не судимий, обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, яка перебуває в безпорадному стані, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, в мінімальному розмірі.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавлення волі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та пом`якшення призначеного останньому покарання, оскільки покарання йому призначено в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 186 КК України,

Переконливих доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_19 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено, в зв`язку з чим вважати його занадто суворим колегія суддів підстав не вбачає.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання наявності у нього на утриманні двох малолітніх дітей є необґрунтованими, оскільки дана обставина в достатній мірі була врахована судом при призначенні йому покарання в мінімальному розмірі.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його скасування та закриття провадження чи направлення на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407, ст. 418, ст. 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді