Постанова

від 04.04.2024 по справі 354/508/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 354/508/15-к

провадження № 51-6844 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 42014090110000015 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженої в дохід держави.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного їй покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з Яремчанської центральної міської лікарні (Комунального некомерційного підприємства «Яремчанська центральна міська лікарня» Яремчанської міської ради Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_8 44 940,75 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої залишені без задоволення, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача задоволено частково.

Вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Врешті вирок залишено без зміни.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 , будучи акушеркою пологового відділення Яремчанської центральної міської лікарні, тобто будучи медичним працівником, неналежно виконувала свої професійні обов`язки, визначені в посадовій інструкції, внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 тяжкі наслідки.

Так, 17 вересня 2014 року, приблизно о 19:00 год. до пологового відділення звернулася вагітна ОСОБА_8 зі скаргами на біль і злиття навколоплідних вод. В цей час на чергуванні знаходилася акушерка ОСОБА_7 , яка будучи медичним працівником, неналежно виконуючи покладені на неї обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, в порушення п. 14 розділу 2 своєї посадової інструкції та Примірного положення про акушерку акушерського стаціонару, після огляду вагітної не повідомила про факт її звернення до пологового відділення і про стан її здоров`я лікарю-акушеру-гінекологу, завідуючому відділенням, лікуючому чи черговому лікарю, вказала ОСОБА_8 , що остання може йти додому, оскільки в неї на момент огляду низька родова діяльність і народжувати їй рано.

Таке неуважне виконання акушеркою ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків призвело до розвитку у вагітної ОСОБА_8 ускладнення, яке в подальшому призвело до смерті її плода.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, якщо би вагітній ОСОБА_8 був своєчасно встановлений діагноз передчасного злиття навколоплідних вод, це дозволило б надати медичну допомогу в повному об`єму, що в свою чергу дало б можливість уникнути настання смерті плода.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить вмотивованих відповідей на доводи сторони захисту стосовно недоведеності винуватості ОСОБА_7 , адже з посадовою інструкцією вона ознайомлена не була, в її обов`язки не входило відібрання письмової відмови пацієнтки від госпіталізації, відсутній причинний зв`язок між її діями та смертю плода, оскільки потерпіла протягом 5 днів не зверталася за медичною допомогою. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ст. 404 КПК України.

Крім того, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції була здійснена заміна судді-доповідача, однак матеріали справи не містять ухвали суду про відсутність необхідності починати судовий розгляд спочатку, що є порушенням процесуального закону та вимоги щодо незмінності складу суду, на що не відреагував апеляційний суд.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав доводи скарги в повному обсязі і просив її задовольнити.

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і цепокладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Тобто, суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (стаття 419 КПК України).

Цих вимог апеляційний суд дотримався.

Як убачається з апеляційних скарг, сторона захисту просила скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеністю винуватості ОСОБА_7 .

Відхиляючи доводи скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_8 та свідків у справі, а також копію консультативної довідки лікаря про погіршення стану здоров`я ОСОБА_8 після пологів, копію виписки з історії хвороби потерпілої, де зазначено діагноз вагітної та вказані проведені дослідження, копію обмінної карти пологового будинку із зафіксованою особливістю перебігу пологів, копію наказу від 07 жовтня 2014 року головного лікаря Яремчанської Центральної міської лікарні, де констатовано грубе порушення функціональних обов`язків акушеркою ОСОБА_7 та відсторонено її від роботи до з`ясування всіх деталей даного випадку.

Згідно витягу з наказу № 56-к від 31 березня 1993 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) зараховано на посаду завідувача ФАП с. Вороненка, а відповідно до наказу № 70-к від 03 травня 1993 року її переведено на посаду акушерки родильного (пологового) відділення Яремчанської ЦМЛ . Згідно копії посадової інструкції № 34 від 2006 року акушерка пологового відділу зобов`язана: готувати породіль до рентгенологічних, функціональних, лабораторних досліджень; приймати і розміщувати по палатах хворих роджениць, які поступили; вести і зберігати потрібну звітну медичну документацію; повідомляти лікуючому і черговому лікарю про стан здоров`я породіллі. Акушерка пологового відділу несе відповідальність за недоліки, а також бездіяльність і неприйняття рішень, які входять у сферу її обов`язків і компетенцію.

Відповідно до графіку обліку використання робочого часу та табелю обліку робочого часу, акушерка ОСОБА_7 17 вересня 2014 року знаходилася на робочому місці.

Протоколом засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 10 жовтня 2014 року констатовано факт порушення 17 вересня 2014 року акушеркою ОСОБА_7 своїх посадових інструкцій, що виразилося у неповідомленні про факт звернення цього дня вагітної ОСОБА_8 до акушерсько-гінекологічного відділення Яремчанської ЦМЛ міського спеціаліста з акушерства і гінекології та ургентного лікаря, що призвело в подальшому до внутрішньоутробної загибелі плода та тривалого подальшого лікування ОСОБА_8 в умовах Івано-Франківського обласного перинатального центру.

Згідно довідки про причину смерті від 24 вересня 2014 року, причиною перинатальної смерті плода чоловічої статі у потерпілої ОСОБА_8 була внутріутробна асфіксія плоду.

Оцінивши ці та інші докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов переконливого висновку, що вони є належними та допустимими, а винуватість засудженої доведена «поза розумним сумнівом». Ці висновки підтвердив і апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції спростував твердження засудженої про те, що потерпіла відмовилася залишитися на ніч у пологовому відділенні, оскільки це не узгоджується з показаннями як самої потерпілої, так і свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які пояснили, що акушерка відправила потерпілу ОСОБА_8 додому, запевнивши, що родової діяльності ще немає і дала якийсь номер телефону за яким, у разі чого, треба було подзвонити. При цьому суд зазначив, що це не звільняло обвинувачену від виконання своїх посадових обов`язків, зокрема, повідомляти лікуючого і чергового лікаря про стан здоров`я породіллі.

Наведене також спростовує твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 згідно своїх посадових обов`язків не мала права оглядати вагітну, встановлювати наявність чи відсутність ознак родової діяльності, відбирати розписку про відмову від госпіталізації, а тому в її діях відсутній склад інкримінованого їй злочину.

Апеляційний суд правильно зазначив, що до безпосередніх обов`язків чергової акушерки пологового стаціонару входить повідомлення чергового лікаря про наявність скарг на злиття навколоплідних вод або навіть підозри на це, чого ОСОБА_7 не зробила, тобто не повідомила лікаря про стан здоров`я потерпілої.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №84 від 26 травня 2015 року у потерпілої ОСОБА_8 вагітність протікала нормально саме до моменту дородового злиття навколоплідних вод у термін 41 тиждень, медична допомога вагітній на момент її звернення до Яремчанської ЦМЛ надавалась неправильно. При наявності скарг на злиття навколоплідних вод акушерка повинна була повідомити чергового лікаря про цей випадок та госпіталізувати вагітну. Якщо би вагітній ОСОБА_8 був своєчасно встановлений діагноз передчасного злиття навколоплідних вод, це дозволило би надати медичну допомогу в повному об`ємі, що в свою чергу дало би можливість уникнути настання смерті плода.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги цей висновок, а також інші докази по справі, та зазначив, що вони у своїй сукупності доводять причинний зв`язок між діями ОСОБА_7 та смертю плода. Крім того, цей висновок спростовує твердження сторони захисту про те, що вагітність потерпілої проходила не зовсім нормально, адже згідно даного висновку та показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вагітність у потерпілої проходила нормально, якихось порушень у розвитку плода не було, скарг вагітної на погане самопочуття також не було. Тому посилання у касаційній скарзі на те, що причиною смерті плода у потерпілої були ускладнення під час вагітності не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.

Так само безпідставними є і твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не була ознайомлена з посадовою інструкцією акушерки пологового відділення.

Апеляційний суд, спростовуючи цей довод скарги, обґрунтовано послався на наказ головного лікаря Яремчанської центральної міської лікарні від 03 травня 1993 року про переведення ОСОБА_7 на посаду акушерки родильного відділення вказаного лікувального закладу та про присвоєння 30 листопада 2011 року їй першої кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Акушерська справа». Враховуючи наведене, а також доволі тривалий час перебування ОСОБА_7 на вказаній посаді, суд апеляційної інстанції дійшов переконливого висновку, що навіть за відсутності підпису обвинуваченої про ознайомлення з посадовою інструкцією від 2006 року, це не може бути підставою для невиконання покладених на неї обов`язків, про які вона фактично була поінформована.

Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційних скарг та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки вона не обґрунтувала, чому вважає, що відповідні докази були досліджені судом першої інстанції неповністю чи з порушеннями.

Тобто у зв`язку з відсутністю належно обґрунтованого клопотання про повторне дослідження доказів у справі та відповідного доведення обвинуваченою своїх доводів, апеляційний суд вичерпав усі визначені законом можливості для з`ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційних скарг, а з урахуванням положень статей 2, 7, 22, 26 КПК України, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів апеляційний суд не має законних підстав повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.

Отже, доводи захисника про недотримання апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 404 КПК України через безпідставну відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, необґрунтовані.

Так само не підлягають до задоволення доводи захисника стосовно порушення судом першої інстанції вимоги щодо незмінності складу суду.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 319 КПК України суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були досліджені під час судового розгляду до заміни судді. У такому випадку докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_15 у відставку, 21 вересня 2017 року відбулася заміна на суддю ОСОБА_16 .

У судовому засіданні суд з`ясував думку учасників процесу щодо можливості подальшого розгляду без повторного допиту свідків, допитаних у минулому складі суду. Сторони не наполягали на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом під головуванням іншого судді. При цьому суддя, що замінив суддю який вибув, ознайомився із ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, був згоден із прийнятими судом процесуальними рішеннями, а тому, враховуючи думку учасників, вважав недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді, про що оголосив у судовому засіданні.

У зв`язку із наведеним, у даному випадку докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають своє доказове значення та відповідно до ч. 2 ст. 319 КПК України можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

Апеляційний суд перевірив належним чином вищенаведені доводи скарги сторони захисту та дійшов висновку, що суд у вироку мотивував рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку, при цьому з`ясував думку учасників судового розгляду, а тому відсутність у матеріалах справи вмотивованої ухвали не є істотним порушенням вимог КПК України.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3