Постанова

від 04.04.2024 по справі 457/169/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 457/169/21

провадження № 51-2758км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020140000000535 від 07 липня 2020 року, № 12021140000000076 від 21 січня 2021 року та № 12021140000000156 від 24 лютого 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Стебника Львівської області, зареєстрованої в цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Трускавецький міський суд Львівської області своїм вироком від 29 липня 2021 року засудив ОСОБА_8 : за ч. 2 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 1 рік; ч. 4 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 2 роки; ч. 5 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; ч. 3 ст. 362 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

2. Постановлено стягнути зі ОСОБА_8 1 365 760,90 грн на користь Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (код ЄДРПОУ 25249663) у рахунок відшкодування майнової шкоди.

3. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

4. Суд визнав ОСОБА_8 винуватою у незаконному заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, у великих та особливо великих розмірах, а також у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) та автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має доступ до такої інформації, повторно, що заподіяло значної шкоди.

5. Так, у період із 17 січня по 22 грудня 2017 року ОСОБА_8 , яка тимчасово виконувала обов`язки начальника відділу бухгалтерського обліку Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (далі - Управління), перебуваючи у службовому кабінеті, що на вул. Бориславській, 1 у м. Трускавці Львівської області, шляхом зловживання службовим становищем за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24» та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління, до яких вносила завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ «ПриватБанк» в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 129 804,61 грн, що у відповідності до примітки до ст. 361 КК в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.

6. Таким чином ОСОБА_8 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.

7. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду начальника відділу бухгалтерського обліку Управління, у період з 19 січня по 22 грудня 2018 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24» та, використовуючи відповідні програмні засоби, несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління і вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ «ПриватБанк» в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 282 179,74 грн, що є великим розміром та відповідно до примітки до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.

8. Таким чином вона скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.

9. Надалі ОСОБА_8 у період із 16 січня по 23 грудня 2019 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24» та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління і вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ «ПриватБанк» в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 673 048,63 грн, що є особливо великим розміром та згідно з приміткою до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.

10. Так вона скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.

11. Крім того, ОСОБА_8 у період з 20 січня по 29 травня 2020 року, перебуваючи в службовому кабінеті, за допомогою персонального комп`ютера входила до автоматизованої системи інтернет-банку АТ КБ «ПриватБанк» - «Приват24» та, використовуючи відповідні програмні засоби, систематично несанкціоновано змінювала інформацію, а саме складала відомості про розподіл виплат Управління та вносила до них завідомо неправдиві дані про розмір свого грошового забезпечення, що підлягає виплаті, та надавала їх в АТ КБ «ПриватБанк» в електронному вигляді для перерахунку на свій зарплатний рахунок відповідних грошових коштів у розмірі, що перевищує встановлений розмір. У такий спосіб ОСОБА_8 заволоділа бюджетними коштами Управління на загальну суму 289 427,92 грн, що є великим розміром та відповідно до примітки до ст. 361 КК у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значною шкодою.

12. Таким чином ОСОБА_8 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК.

13. Не погоджуючись із вироком, засуджена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи установлених місцевим судом фактичних обставин справи та правильності кваліфікації її злочинних дій, указувала на призначення судом надмірно суворого покарання, у зв`язку з чим просила апеляційний суд змінити вирок, застосувавши до неї правила ст. 69 КК та звільнивши її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.

14. Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.

15. Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_6 оскаржив це рішення апеляційного суду в касаційному порядку. У касаційній скарзі він просив скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Указував, що місцевий суд усупереч ч. 3 ст. 374Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів у мотивувальній частині вироку доказів, на яких ґрунтуються його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 . А отже, відповідно до вимог ст. 370 КПК рішення суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім того, скаржник зауважував, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо підзахисної в апеляційному порядку, порушив її право на захист, оскільки здійснив судовий розгляд за відсутності як самої обвинуваченої, так і її адвоката.

16. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 24 листопада 2022 року частково задовольнила касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , скасувала ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а саме через те, що адвокат, який представляв інтереси ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, не мав відповідних повноважень, і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

17. Перед початком апеляційного розгляду засуджена ОСОБА_8 подала клопотання, в яких просила апеляційний суд у порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідити всі докази, зібрані в кримінальному провадженні, вийти за межі її апеляційних вимог, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким виправдати її за частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення вини у вчиненні кримінальних правопорушень і вичерпанням можливості їх отримати.

18. За результатами нового розгляду Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 травня 2023 року вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі зі змінами до неї, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2023 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, оскільки суд усупереч вимогам статей 370 і 374 КПК ухвалив його на підставі необ`єктивно з`ясованих даних. Зауважує, що викладені у вироку обставини не були підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Стверджує, що після оголошення прокурором обвинувального акта суд з`ясував, чи визнає свою вину обвинувачена, чи правильно викладені прокурором фактичні обставини, і розглянув справу у спрощеному порядку за правилами ч. 3 ст. 349 КПК. Водночас заявник указує, що суд не переконався в добровільності позиції ОСОБА_8 і не роз`яснив їй та іншим учасникам судового розгляду вимог ст. 349 КПК і наслідків розгляду кримінального провадження за цією процедурою. А, отже, слід вважати, що розгляд справи судом першої інстанції відбувався у звичайному порядку, тому і клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів ґуртувалося на вимогах закону. Відтак вважає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог КПК, залишивши без уваги вказане клопотання і не відреагувавши на доводи сторони захисту щодо незаконності судового розгляду справи судом першої інстанції. При цьому захисник указує, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення. Крім того, як зауважує захисник, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 376 КПК не проголосив повного тексту свого рішення, і в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, а також технічний носій інформації судового засідання, на якому зафіксовано оголошення повного тексту ухвали.

20. Представник Управління - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення на касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 .

Позиції учасників судового провадження

21. У судовому засіданні адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувавши вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_8 і призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.

22. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

23. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

24. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

25. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

26. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.

27. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

28. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінення за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.

29. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

30. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінення доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

31. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

32. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа «Болдеа проти Румунії» (Boldea v. Romania).

33. Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_8 в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

34. Як убачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_8 в апеляційній скарзі з унесеними до неї змінами вказувала на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджувала, що рішення суду першої інстанції всупереч вимогам ст. 370 КПК є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим з огляду на те, що суд не вказав у мотивувальній частині свого рішення жодних наданих прокурором доказів і процесуальних документів, не зазначив, якими з них підтверджується її вина, а обмежився лише наведенням показань засудженої та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 . У зв`язку з цим просила апеляційний суд у порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідити всі докази, зібрані в кримінальному провадженні з метою встановлення істини у справі, вважаючи що не встановлено достатніх доказів для доведення її вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК, а можливості отримати нові докази вичерпано. Заявниця також звертала увагу апеляційного суду на допущені судом першої інстанції порушення, які відповідно до вимог ст. 412 КПК є істотними і вимагають скасування вироку.

35. Проте суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої ОСОБА_8 , не проаналізував їх і не надав у рішенні вичерпної та конкретної відповіді на жоден із них. Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, визнав, що суд першої інстанції розглянув справу за спрощеною процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК, і, приймаючи рішення про доведення стороною обвинувачення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362 КК, повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону. У зв`язку з цим відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у справі.

36. Водночас апеляційний суд не переконався, чи дійсно суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, а якщо так, то чи виконав він вимоги цієї норми закону щодо свого обов`язку з`ясувати, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також щодо роз`яснення їм наслідків розгляду провадження без дослідження фактичних обставин справи, а саме того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Якщо ж місцевий суд здійснив розгляд кримінального провадження у звичайному порядку, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був перевірити, чи дослідив суд першої інстанції усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, та чи немає потреби досліджувати ці докази в апеляційному порядку, якщо суд першої інстанції дослідив їх не повністю, з порушенням, або не досліджував узагалі, ураховуючи, що на такому дослідженні наполягала сторона захисту.

37. Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду до розгляду апеляційної скарги засудженої.

38. Верховний Суд наголошує, що апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і передбачає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів, застосування матеріальних і процесуальних норм права. Це зобов`язувало суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК зробити власний висновок щодо доведеності визначених ст. 91 цього Кодексу обставин: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення та інших.

39. Тому ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 належить скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 відповідно - задовольнити частково.

40. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен із дотриманням статей 404, 419 КПК перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої, дати на них вичерпні відповіді та з урахуванням правових позицій Верховного Суду постановити рішення, яке не суперечитиме вимогам закону.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3