Постанова

від 08.04.2024 по справі 367/2326/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2326/23 Головуючий у І інстанції Горбачова Ю.В.

Провадження №22-ц/824/7007/24 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горщара Сергія Васильовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: державний нотаріус Ірпінської державної нотаріальної контори Журавель Алла Миколаївна, про визнання спадкування за правом представлення та визнання права власності на майно спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: державний нотаріус Ірпінської державної нотаріальної контори Журавель Алла Миколаївна, про визнання спадкування за правом представлення та визнання права власності на майно спадкодавця.

У вересні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 вересня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме: підписати зустрічну позовну заяву; зазначити, хто є позивачем та відповідачем за зустрічним позовом; зазначити ціни позову; сплатити судовий збір та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору; зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; засвідчити належним чином додані до заяви письмові докази.

19 жовтня 2023 року від позивача за зустрічним позовом надійшла зустрічна позовна заява в новій редакції на виконання ухвали від 08 вересня 2023 року.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Горщар С.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що вона є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції, в порушення частини 2 статті 185 ЦПК України, не було вказано конкретної суми судового збору, яку належить сплатити позивачу за зустрічним позовом.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що 19 жовтня 2023 вона надала виправлену зустрічну позовну заяву, до якої було долучено квитанцію про сплату судового збору на суму 1 000 грн, та не надав їй належної оцінки.

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно приписів частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що у встановлений судом строк позивач не виконав вимоги статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Крім того, судом також зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено свій важкий майновий стан, відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно положення частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за зустрічним позовом на адресу суду була подана зустрічна позовна заява в новій редакції, до якої було долучено квитанцію про сплату судового збору та клопотання, в якому позивачем за зустрічним позовом ставилось питання про надання можливості розстрочити вартість судового збору у порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником, формально послався на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено свій важкий майновий стан, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач з огляду на те, що оцінку таким доказам надає саме суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15 наголошував, що суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними; повинні надати їм належну оцінку та прийняти вмотивоване рішення, враховуючи, зокрема, суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до неможливості сплатити судовий збір.

Крім того, зазначивши в ухвалі про неналежність наданого позивачем доказу про його майновий стан, суд першої інстанції не продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, чим позбавив його можливості надати інші докази у підтвердження свого матеріального стану або сплати судового збору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 року, справа № 503/1904/16, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення позовної заяви, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення позовної заяви, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід також зазначити, що залишаючи зустрічну позовну заяву без руху з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд першої інстанції, в порушення вимог частини 2 статті 185 ЦПК України, статті не зазначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Виходячи з вищевикладеного, ухвала про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із не усуненням її недоліків є передчасною та не ґрунтується на нормах процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачу позовної заяви постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горщара Сергія Васильовича задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Т.А. Слюсар