Постанова

від 08.04.2024 по справі 756/4933/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/4933/23 Головуючий у І інстанції Яценко Н.О.

Провадження №22-ц/824/3383/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 травня 2014 року сторони уклали шлюб. Від даного шлюбу подружжя має малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні.

Вказує, що відповідач самоусунувся від обов`язку утримувати дочку, зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивач не може забезпечити сама, тому батько, який є здоровим та працездатним, може сплачувати аліменти в розмірі 10 000 гривень на місяць, оскільки є бенефіціаром (особою, яка отримує дохід від власних активів) ТОВ «ЛЕД ЕРА» (Код ЄДРПОУ - 39056967, адреса м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 21-А). Активи даного товариства становлять 8 708 800 гривень. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, має майно, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що відповідач може сплачувати такий розмір аліментів.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн, починаючи стягнення з 17.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, починаючи стягнення з 17.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині визначення розміру аліментів, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 900 грн, починаючи стягнення з 10 серпня 2023 року і до досягнення повноліття.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не з`ясував та не перевірив розмір витрат позивача на утримання дитини.

Також вказує, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину.

Судом не з`ясовано та не перевірено наявності у відповідача можливості виплачувати аліменти у розмірі 5 000 грн (матеріальний стан та стан здоров`я).

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 03 травня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №279.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони нарівні зобов`язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн, суд виходив з того, що він є достатнім для матеріального забезпечення.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 вказаної Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Положеннями статті 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 2 833 гривні.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

З матеріалів справи вбачається, що наразі донька сторін проживає разом з матір`ю. ОСОБА_1 є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не було досягнуто, тому колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки саме в розмірі 5 000 грн.

Посилання апелянта на те, що він не має матеріальної можливості виплачувати аліменти сумі, більший ніж 2900 грн, аргументовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих апеляційній скарзі на підтвердження його реального майнового стану.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду першої інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди скаржника з висновком суду.

Водночас, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб дітей, обов`язку другого з батьків також утримувати дітей, стану здоров`я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 80, 81, 367, 369, 374, 375 України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар