Рішення

від 09.04.2024 по справі 120/1479/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 р. Справа № 120/1479/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Кар Логістик" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2024 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Стьоби Ю.М., подана від імені та в інтересах позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Кар Логістик" (далі ТОВ "Він-Кар Логістик") до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.01.2024 уповноважений декларант подав до Вінницької митниці для митного оформлення митну декларацію № UA401020001379U1 на товар: автомобіль вантажний марки "Renault" модель "Kangoo", рік виготовлення 2019, митна вартість 174801,33 грн, що в перерахунку становить 4180,00 євро. З урахуванням вказаної митної вартості позивачем 16.12.2023 сплачено митний платіж у сумі 55000 грн, однак 11.01.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2024/000007/2 та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000041. Позивач з рішеннями т діями відповідача не погоджується та вказує на те, що Вінницькою митницею не було проведено порівняння рівня заявленої позивачем у митній декларації митної вартості транспортного засобу з митною вартістю транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "Він-Кар Логістик" та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

26.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивачем до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, подано ряд документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 08.12.2023 № 009/12/2023, договір від 08.12.2023 № 17, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.01.2019 № 2019АF40996, довідка про транспортні витрати від 10.01.2024 № б/н, копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2023 № 23PL401010Е0107657.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально із застосуванням інформаційних технологій. За змістом п. 5 ст. 54 МК України митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, тоді як в силу вимог п. 2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як зазначає відповідач, в процесі митного оформлення було встановлено, що у пакеті наданих позивачем документів відсутні додатки до зовнішньоекономічного договору від 08.12.2023 № 17, передбачені п. 1.2 даного договору, які визначають перелік, найменування та вартість товару, укладаються на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину договору. Також до митного оформлення декларантом подана довідка ТОВ "Він-Кар Логістик" про транспортні витрати від 10.01.2024 № б/н, в якій вказані витрати на страхування та доставку транспортного засобу, що документально не підтверджені.

Відповідач зауважує, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспотно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспотно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр руху. Враховуючи, що отримувач самостійно здійснював доставку товару, такими відомостями він володіє, проте до митного оформлення відповідні документи подані не були. В наданій платіжній інструкції № YIB45272Е27.0 від 14.12.2023 в полі "призначення платежу" зазначено, що оплата проводилась згідно з договором від 08.12.2023 № 17 та фактури 09.12.2023. Фактура з таким номером не подавалась, а якщо припустити, що у платіжному дорученні зазначено лише дату рахунку фактури, то рахунок-фактура від 09.12.2023 теж відсутній.

Відтак 14.06.2023 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листом від 11.01.2024 декларант повідомив, що будь-які додаткові документи надавати не буде.

На думку відповідача, враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена застосовуються другорядні методи. Однак митна вартість не може бути визначена за другорядним методом по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари. Тому митна вартість правомірно визначена за резервним методом, джерелом числового значення якого стала МД від 19.10.2023 № UA403030/2023/023993.

Інших заяв до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що ТОВ "Він-Кар Логістик" зареєстроване як юридична особа 17.10.2022 (код ЄДРПОУ 44817657). Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт".

08.12.2023 між позивачем ТОВ "Він-Кар Логістик" в особі директора Мазура Олександра (Покупець) та CAR-SERWIS Weronika Zablocka-Chruscik (Продавець) укладено Договір № 17.

Відповідно до п. 1.1.-1.2. вказаного Договору продавець продає, а покупець купує (далі товар): легкові автомобілі. Перелік, найменування та вартість товару визначається у Додатках до Договору, що укладаються на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору товар поставляється на умовах: FCA-Medyka.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. Договору оплата за товар проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів в євро на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати. Повну оплату за товар необхідно здійснити в строк до 15.01.2024.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Вінницької митниці ЕМД № UA401020001379U1, в якій митна вартість товару визначена за основним методом.

На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано:

1) рахунок-фактура (інвойс) від 08.12.2023 № 009/12/2023;

2) договір від 08.12.2023 № 17;

3) свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.01.2019 № 2019АF40996;

4) довідка про транспортні витрати від 27.12.2023 № б/н;

5) копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2023 № 23PL401010Е0107657.

Відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листами від 10.01.2023 та від 11.01.2024 декларант повідомив, що надано усі наявні на даний момент документи та будь-які додаткові документи надаватися не будуть.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні шляхом надання картки відмови від 11.01.2024 № UA401020/2024/000041, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 11.01.2024 № UA401000/2024/000007/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

В рішенні з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Разом з тим в процесі митного оформлення було встановлено, що в пакеті наданих документів відсутні додатки до зовнішньоекономічного договору від 08.12.2023 № 17, які передбачені п. 1.2 договору та визначають перелік, найменування та вартість товару, укладаються на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину договору. До митного оформлення декларантом подана довідка про транспортні витрати від 10.01.2024 № б/н, надана ТОВ "Він-Кар Логістик", в якій вказані витрати на страхування та доставку транспортного засобу, які документально не підтверджені. Також відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспотно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспотно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр руху. Враховуючи, що отримувач самостійно здійснював доставку товару, такими відомостями він володіє, проте до митного оформлення такі документи подані не були. В наданій платіжній інструкції № YIB45272Е27.0 від 14.12.2023 в полі "призначення платежу" зазначено, що оплата проводилась згідно з договором від 08.12.2023 № 17 та фактури 09.12.2023. Однак фактура з таким номером не подавалась, а якщо припустити, що у платіжному дорученні зазначено лише дату рахунку фактури, то рахунок-фактура від 09.12.2023 також відсутній.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги положення ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, 14.06.2023 декларанту направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларант листом від 11.01.2024 повідомив, що будь-які додаткові документи надавати не буде. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами по причині відсутності в митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформленні у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, технічний стан та ін.). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно із ст. 64 МК України. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 19.10.2023 №UA403030/2023/023993, за якою оформлено товар "Автомобіль вантажний, бувший у використанні, марка RENAULT, модель KANGO, тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1461 куб.см, № кузова НОМЕР_1 , колісна формула: 4х2, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік: 2019, загальна к-сть місць 2" та складає 8500 євро.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 2 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю та визначеною митним органом Держмитслужби у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмиторгану про коригування зазначеної митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ у розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

Позивач вважає протиправними рішення та дії відповідача щодо коригування митної вартості товару та оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, а тому за захистом своїх прав та обов`язків звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Водночас, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України), зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, із системного аналізу наведених правових норм слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Натомість судом встановлено, що при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом, відповідач використав джерелом числового значення митної вартості відомості з митної декларації № UA403030/2023/023993 від 19.10.2023, але при цьому не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також не зазначив докладної інформації щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням вимог статті 55 МК України.

При цьому враховуються висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 та від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Суд вважає, що обов`язок з виконання відповідачем зазначених вимог підсилюється й тим, що позивач ввозив достатньо специфічний товар, а саме "автомобіль вантажний, що був у використанні". Відтак застосування митним органом цього резервного методу закономірно потребує належного обґрунтування відповідного рішення з огляду на те, що оцінюваний товар і товар, ціна якого береться за основу для коригування митної вартості, можуть істотно відрізнятися за багатьма показниками і характеристика, зокрема такими як комплектація, пробіг, технічний стан транспортного засобу. Тому, навіть у випадку ввезення на митну територію України вантажного автомобіля, що був у використанні, однієї марки, одного року випуску, потужністю двигуна, їх вартість може різнитись в залежності від пробігу та інших об`єктивних чинників.

Крім того, як вбачається із порівняльного аналізу митної декларації № UA401020001379U1, що подавалась позивачем для здійснення митного оформлення товару, та митної декларації № UA403030/2023/023993 від 19.10.2023, що була використана Вінницькою митницею як джерело числового значення для коригування митної вартості, відповідач використав ціну не ідентичного товару, оскільки позивач ввозив автомобіль вантажний, що був у використанні потужністю 55kW, тоді як у митній декларації відповідача такі відомості відсутні.

Усі вищезазначені фактори суттєво впливають на вартість транспортного засобу.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після придбання товару "автомобіль вантажний, що був у використанні", з метою належного оформлення цього товару ТОВ "Він-Кар Логістік" подало відповідачу митну декларацію № UA401020001379U1 та для підтвердження заявленої вартості товару такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 08.12.2023 № 009/12/2023, договір від 08.12.2023 № 17, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.01.2019 № 2019АF40996, довідка про транспортні витрати від 27.12.2023 № б/н, копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2023 № 23PL401010Е0107657.

Аналізуючи зміст усіх цих документів суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Відтак, перевіряючи в цій частині доводи сторін на підтримку своєї позиції, суд враховує таке.

У гр. 33 оскаржуваного рішення як на підставу для його прийняття відповідач зазначив, що в пакеті наданих документів відсутні додатки до зовнішньоекономічного договору від 08.12.2023 № 17, передбачені п. 1.2 даного договору, які визначають перелік, найменування та вартість товару, укладаються на кожну партію товару та становлять невід`ємну частину договору.

З цього приводу суд зауважує, що позивачем надано фактуру № 009/12/2023 від 08.12.2023.

Комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

У наданій позивачем фактурі зазначено товар, який ввозився (автомобіль "Renault Kangoo") та його характеристика, міститься посилання на Договір (Контракт) від 08.12.2023 № 17, вказана вартість товару, яка є ідентичною з вартістю товару, зазначеній у договорі.

Таким чином, додана позивачем до договору фактура є його додатком та повністю підтверджує купівлю-продаж товару та його митну вартість.

Крім того, придбаний позивачем товар був оплачений, підтвердженням чого є платіжна інструкція № YIB45272E27.0 від 14.12.2023 на суму 3980,00 євро.

В оскаржуваному рішенні також вказано про те, що у наданій платіжній інструкції № YIB45272Е27.0 від 14.12.2023 в полі "призначення платежу" зазначено, що оплата проводилась згідно з договором від 08.12.2023 № 17 та фактури 09.12.2023. Фактура з таким номером не подавалась, а якщо припустити, що у платіжному дорученні зазначено лише дату рахунку-фактури, то рахунок-фактура від 09.12.2023 також не подавався.

Суд погоджується з твердження відповідача про те, що фактура з № 09/12/2023, яка зазначена в платіжній інструкції (відповідач зазначає № 09.12.2023) не подавалась. Водночас в матеріалах справи міститься фактура з № 009/12/2023 від 08.12.2023, в якій міститься посилання на договір від 08.12.2023 № 17, який також зазначений в платіжній інструкції № YIB45272Е27.0 від 14.12.2023 в полі "призначення платежу". Окрім того, визначена в зазначеній платіжній інструкції сума є аналогічною сумі, зазначеній у фактурі з № 009/12/2023 від 08.12.2023. Відтак, на думку суду, наявність такої технічної описки не може ставити під сумнів придбання товару за вказаною в інструкції вартістю.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, однак позивачем який самостійно здійснював доставку товару не подано жодного документу для підтвердження витрат на транспортування та документу, які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення, то суд зазначає, що позивачем надано довідку про транспортні витрати від 27.12.2023, в якій зазначено, що при перевезенні автомобіля "Renault Kangoo" на його доставку та страхування ТОВ "Він-Кар Логістик" понесло витрати у розмірі 200 євро.

Разом з тим в оскаржуваному рішенні відповідач вказав про те, що довідка про транспортні витрати документально не підтверджена. Тобто, у даному випадку митний орган, встановивши невідповідність довідки, яка була надана декларантом під час митного оформлення, мав змогу витребувати довідку з посиланням на вищезазначений наказ Міністерства фінансів України, чого фактично зроблено не було.

Крім того, коригуючи митну вартість товару з підстав неприйняття довідки про транспортні витрати, відповідач не врахував і, відповідно, не застосував вимоги абзацу 7 до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, в якому міститься чітка вимога про те, що у разі відсутності будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, не приймаючи довідку декларанта про транспортні витрати, відповідач у своєму рішенні мав зазначити про те, які саме застосовано тарифи для відповідного виду транспорту і які було застосовано митним органом.

В цьому контексті суд також враховує, що витрати позивача на перевезення товару були реальними та підтверджуються документально.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу право коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням резервного методу.

За наслідками розгляду справи суд упевнився в тому, що зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на наведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2024/000041 від 11.01.2024 та про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000007/2 від 11.01.2024 є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 6056,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи задоволення позову та беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження), суд доходить висновку, що питання про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу необхідно вирішити шляхом постановлення додаткового судового рішення (у письмовому провадженні), надавши відповідачу можливість заявити клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.01.2024 № UA401020/2024/000041.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 11.01.2024 № UA401000/2024/000007/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Кар Логістик" судовий збір в розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Встановити відповідачу 5-денний строк з дня отримання цього рішення для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Кар Логістик" (код ЄДРПОУ 44817657 , місце знаходження: вул. Мелешка Ярмоли, 1В, м. Вінниця, 21012);

2) представник позивача: Стьоба Юрій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_1 );

3) відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).

Повне рішення суду складено 09.04.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович