Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/34554/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 160/34554/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. за участі секретаря судового засіданняБойко О.О. за участі: представника позивача представника відповідача Кок С.А. Денисової В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ГЕЙМC" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛО ГЕЙМC" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 року за формою "С" №0237260708.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами розгляду Акту фактичної перевірки №312/13/01/РРО/ НОМЕР_1 від 27.12.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0237260708 від 21.08.2023, яким на позивача накладено штрафні санкцій у розмірі 1 353 460,90 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення рішення є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 відкрито провадження у справі № 160/34554/23 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.01.2024.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.01.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фактична перевірка призначена та проведена у відповідності до норм чинного законодавства, а процедурні порушення, на які посилається позивач, не мали місця. Підставами для скасування остаточних рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Відповідач вказує, що під час проведення перевірки установлені порушення платником податків вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому усі підстави для притягнення позивача до відповідальності у порядку статті 17 цього Закону були. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

26.01.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позиці, що і в позовній заяві.

29.01.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залучення співвідповідача у справі №160/34554/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ГЕЙМC" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

29.01.2024 у підготовчому засіданні у справі №160/34554/23 оголошено перерву до 05.02.2024.

02.02.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких було підтримано аналогічну правову позицію, що і у відзиві.

05.02.2024 у судовому засіданні у справі №160/34554/23 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.02.2024.

14.02.2024 у судовому засіданні у справі №160/34554/23 оголошено перерву до 26.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.02.2024, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.02.2024, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 27.12.2022 №3481-ПП «Про проведення фактичної» ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ТОВ «СОЛО ГЕЙМС» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 15 щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №312/13/01/РРО/43973340 від 27.12.2022.

Актом фактичної перевірки встановлено порушення ТОВ «СОЛО ГЕЙМС» пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальну суму 902 307,27 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0237260708 від 21.08.2023, яким застосовано до ТОВ «СОЛО ГЕЙМС» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 353 460,90 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 17.11.2023 №34352/6/99-00-06-03-02-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0237260708 від 21.08.2023 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 80.2.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, однією з основних умов для проведення фактичної перевірки є наявність підстав для її проведення, при цьому така підстава обов`язково має бути зазначена в наказі про проведення перевірки.

Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Суд зауважує, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач обґрунтовує позовні вимоги в тому числі і протиправністю проведення фактичної перевірки у зв`язку з відсутністю підстав для її проведення та видачі наказу про її призначення.

Як слідує із змісту наказу ГУ ДПС у Львівській області від 27.12.2022 №3481-ПП «Про проведення фактичної перевірки», в основу проведення фактичної перевірки платника податків податковим органом покладено статтю 20, а також пункт 80.2 статті 80 ПК України.

Проте, в даному наказі фактична підстава проведення перевірки відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України не зазначена.

Зокрема, в наказі відсутні посилання на інформацію, яку контролюючий орган отримав у встановленому законодавством порядку про можливі порушення вимог податкового чи іншого законодавства позивачем, що є підставою для призначення і проведення перевірки.

Суд зауважує, що ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 02.01.2024 запропоновано відповідачу надати усі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову. Однак жодних доказів на підтвердження фактичних підстав для призначення та проведення перевірки відповідач суду не надав.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Суд встановив, що з наказу від 27.12.2022 №3481-ПП слідує, що перевірка проводиться з метою перевірки дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

При цьому, у вказаному наказі не зазначені законні (фактичні) підстави для його винесення.

Вищезазначений наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичної перевірки з метою перевірки дотримання вимог діючого законодавства.

В даному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Вищевказаний наказ на проведення перевірки не містить інформації, яка б свідчила про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, та про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, та у зв`язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.

Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, суд дійшов висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, установлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що інформація, на підставі якої прийнято наказ про проведення перевірки, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте, конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Також у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Зміст висновків наведеної постанови свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не повинен переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15 та від 26.03.2020 у справі №813/823/16, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 19.07.2023 у справі №826/15828/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Львівській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Більш того, суд звертає увагу на те, що у наказі від 27.12.2022 №3481-ПП про проведення фактичної перевірки наказано "провести за період діяльності відповідно до ст.102 Податкового кодексу", тобто за період в 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Тобто наказом від 27.12.2022 №3481-ПП визначено період діяльності, який буде перевірятися, що охоплює собою господарсько-фінансову діяльність позивача за минулий період часу, а відтак, фактична перевірка не може замінювати за своїм характером та порядком проведення документальну перевірку, на проведення якої було накладено мораторій.

Отже, суд дійшов висновку, що фактична перевірка, яка проведена контролюючим органом, є незаконною.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у судовому засіданні представник позивача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення приймалось відповідачем лише на підставі змісту акту фактичної перевірки, оформленого ГУ ДПС у Львівській області. Однак, безпосередньо, які недоліки містили касові чеки відповідачу не було достеменно відомо, адже вказані чеки є в наявності у ГУ ДПС у Львівській області, і у відповідача, на час винесення спірного рішення, їх не було.

Слід зазначити, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи.

З урахуванням викладеного, прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення без дослідження відповідних доказів суперечить принципу обґрунтованості прийняття рішення, визначеному у п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить висновку про протиправність прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення №0237260708 від 21.08.2023, з огляду на що останнє підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "СОЛО ГЕЙМC" слід стягнути судовий збір в сумі 20 301,90 грн, сплачений відповідно квитанції №52225 від 28.12.2023.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ГЕЙМC" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2023 року за формою "С" №0237260708.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ГЕЙМC" (код ЄДРПОУ 43973340) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 20 301,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 березня 2024 року.

Суддя А. Ю. Рищенко