Рішення

від 08.04.2024 по справі 300/203/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. справа № 300/203/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2022 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Підгайчиківської сільської ради, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення винесене 29.07.2022 на 8 демократичному скликанні 7 сесії четвертому пленарному засіданні №529-VII/2022 про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, площею 16,9755 га, кадастровий номер №2623282400:02:002:1000 та площею 3,5754 кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль; зобов`язати прийняти рішення щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби, площею 16,9755 га, кадастровий номер№2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населених пунктів с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області і площею 3,5754 га, кадастровий номер№2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населених пунктів с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, терміном на 7 років.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.04.2021 рішенням Підгайчиківської сільської ради №223-І/2021 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 16,9755 га з кадастровим номером №2623282400:02:002:1000 та площею 3,5754 га з кадастровим номером номер№2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль в адміністративним межах Підгайчиківської сільської ради, зі зміною цільового призначення земельної ділянки на «для сінокосіння та випасання худоби». Стверджує, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду вказаних земельних ділянок, оскільки відсутнє належне мотивування підстав для відмови. Так, відсутні докази розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо. Позивач зазначає, що оскільки вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання права оренди спірних ділянок, то має законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання в оренду земельних ділянок. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Рішенням Підгайчиківської сільської ради за №223-І/2021 від 30.04.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок терміном на 7 років: земельну ділянку для городництва, площею 16,9755 га, кадастровий номер №2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради, із зміною цільового призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція К, підрозділ 16.00 «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам») на цільове призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби»; земельну ділянку для городництва, площею 3,5754 га, кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради, із зміною цільового призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція К, підрозділ 16.00 «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам») на цільове призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби», а також зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.19).

Позивач 21.07.2021 звернувся із заявою до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за наслідками розгляду якої виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту с. Назірна Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту с. Загайпіль Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.13, 34).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 в адміністративній справі №346/427/22, яке набрало законної сили 14.06.2022, визнано протиправною бездіяльність Підгайчиківської сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування. Зобов`язано Підгайчиківську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

05.07.2022 позивач звернувся до депутата Пігайчиківської сільської ради ОСОБА_2 із зверненням про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1000 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.83).

Рішенням Підгайчиківської сільської ради за №529-VII/2022 від 29.07.2022 взято до відома звернення ОСОБА_1 до депутата ОСОБА_2 . Відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1001, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль. Вказано, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням громадське пасовище (а.с.77).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1статті 122 Земельного Кодексу України (надалі також - ЗК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В частині 2 статті 116 ЗК Українизазначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

За змістом частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України (абзац 5 ч.3 ст.123 ЗК України).

Частиною 6 статті 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини 12 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.15 ст.123 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.16 ст.123 ЗК України).

Згідно з частиною 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або відмовляє у його затвердженні. При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не навів недоліків проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Оспорюваним у цій справі рішенням №529-VII/2022 від 29.07.2022 позивачу було відмовлено у затвердженні вказаних проектів землеустрою з мотивів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами №2623282400:02:002:1000 та №2623282400:02:001:1001 використовуються за цільовим призначенням, громадське пасовище, тобто з підстави яка не передбачена ЗК України.

Водночас, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що проекти землеустрою не відповідають вимогамзаконодавствата/або містобудівній документації, а також доказів на підтвердження використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням для громадського пасовища, зокрема рішення про віднесення вказаних земельних ділянок до переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Підгайчиківської сільської ради за №529-VII/2022 від 29.07.2022 щодо відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1000, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль не ґрунтується на положенняхЗемельного кодексу Українита не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч.4ст.245 КАС України).

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування регламентовані статтями 123, 186 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, враховуючи те, що прийняття відповідачем необгрунтованого рішення змушує позивача відстоювати своє право в судовому порядку, суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки площею 16,9755 га, кадастровий номер 2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради та проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,5754 га, кадастровий номер 2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Так, частиною 4 статті159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 2147,20 грн.

За змістомстатті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС Українивизначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року в справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року в справі №810/1502/18.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до угоди про надання правової допомоги №1 від 10.01.2023 (а.с.59), укладеної між адвокатом Чеботарем В.В. та Венгринюком З.В., предметом якого є представлення інтересів ОСОБА_1 в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в справі за позовом до Підгайчиківської сільської ради про зобов`язання затвердити проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок.

У пункті 2 вказаної угоди зазначено, що вартість послуг становить 6000,00 грн.

Також, позивачем надано суду акт №1 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги №1 від 10.01.2023 (а.с.60) та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 17.01.2023 на суму 6000,00 грн. (а.с.1).

За змістом акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги №1 від 10.01.2023 адвокатом Чеботарем В.В. надано правничу допомогу наступного характеру:

1) попереднє вивчення матеріалів, що стосуються позовної заяви, опрацювання законодавства у спірних правовідносинах, судової практики, формування правової позиції 4 год., що становить 2000,00 грн.,

2) складення тексту позовної заяви 5 год., що становить 4000,00 грн.

Вартість наданих послуг за цим актом становить 6000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 17.01.2023 ОСОБА_1 сплатив адвокату Чеботарю В.В. кошти в розмірі 6000,00 грн.

При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.

На переконання суду, кількість витраченого адвокатом Чеботарем В.В. часу на надання правової допомоги позивачу у цій справі та розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Заявлені адвокатом позивача до відшкодування 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Суд враховує, що адвокатом Чеботарем В.В. вже надавалася правова допомога позивачу в справі №346/427/22 за позовом до Підгайчиківської сільської ради щодо відведення в оренду спірних земельних ділянок, що свідчить про наявні в адвоката напрацювання.

Враховуючи наведене, виходячи із обставин справи, критерію пропорційності, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, у розмірі 3000,00 грн.,решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення VІІ сесії восьмого демократичного скликання Підгайчиківської сільської ради від 29 липня 2022 року №529-VII/2022 про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1000, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль.

Зобов`язати Підгайчиківську сільську раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер 2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради та проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби площею 3,5754 га, кадастровий номер 2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підгайчиківської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Підгайчиківська сільська рада (код ЄДРПОУ 04354114, вул. Соборна, 12 а, с. Підгайчики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78256).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.