Постанова

від 18.09.2024 по справі 300/203/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/203/23 пров. № А/857/11663/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Підгайчиківської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя Біньковська Н.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/203/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Підгайчиківської сільської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення винесене 29.07.2022 на 8 демократичному скликанні 7 сесії четвертому пленарному засіданні № 529-VII/2022 про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, площею 16,9755 га, кадастровий номер № 2623282400:02:002:1000 та площею 3,5754 кадастровий номер № 2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль; зобов`язати прийняти рішення щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби, площею 16,9755 га, кадастровий номер №2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населених пунктів с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області і площею 3,5754 га, кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населених пунктів с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, терміном на 7 років.

Позов обґрунтовує тим, що 30.04.2021 рішенням Підгайчиківської сільської ради №223-І/2021, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 16,9755 га з кадастровим номером №2623282400:02:002:1000 та площею 3,5754 га з кадастровим номером №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль в адміністративним межах Підгайчиківської сільської ради, зі зміною цільового призначення земельної ділянки на «для сінокосіння та випасання худоби». Стверджує, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду вказаних земельних ділянок, оскільки відсутнє належне мотивування підстав для відмови. Так, відсутні докази розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо. Зазначає, що оскільки вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання права оренди спірних ділянок, то має законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання в оренду земельних ділянок.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення VІІ сесії восьмого демократичного скликання Підгайчиківської сільської ради від 29 липня 2022 року №529-VII/2022 про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1000, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль. Зобов`язано Підгайчиківську сільську раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер 2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради та проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби площею 3,5754 га, кадастровий номер 2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позиція Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо задоволення позову є помилковою, оскільки вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що під час дії воєнного стану не можуть передаватись в оренду землі для сінокосіння та випасання худоби. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Підгайчиківської сільської ради за №223-І/2021 від 30.04.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок терміном на 7 років: земельну ділянку для городництва, площею 16,9755 га, кадастровий номер №2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради, із зміною цільового призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція К, підрозділ 16.00 «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам») на цільове призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби»; земельну ділянку для городництва, площею 3,5754 га, кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради, із зміною цільового призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція К, підрозділ 16.00 «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам») на цільове призначення земельної ділянки код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби», а також зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач 21.07.2021 звернувся із заявою до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за наслідками розгляду якої виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту с. Назірна Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за межами населеного пункту с. Загайпіль Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 в адміністративній справі №346/427/22, яке набрало законної сили 14.06.2022, визнано протиправною бездіяльність Підгайчиківської сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування. Зобов`язано Підгайчиківську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий номер №2623282400:02:002:1001, 3,5754 га кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

05.07.2022 позивач звернувся до депутата Пігайчиківської сільської ради ОСОБА_2 із зверненням про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий номер №2623282400:02:002:1000 та 3,5754 га кадастровий номер №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Рішенням Підгайчиківської сільської ради за №529-VII/2022 від 29.07.2022 взято до відома звернення ОСОБА_1 до депутата ОСОБА_2 . Відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1001, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль. Вказано, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням громадське пасовище

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України (ЗК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В частині 2 статті 116 ЗК України зазначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

За змістом частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до абзацу 5 частини 3 статті 123 ЗК України умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 статті 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини 12 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до частини 15 статті 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 16 статті 123 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або відмовляє у його затвердженні. При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не навів недоліків проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Оспорюваним у цій справі рішенням №529-VII/2022 від 29.07.2022 позивачу було відмовлено у затвердженні вказаних проектів землеустрою з мотивів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами №2623282400:02:002:1000 та №2623282400:02:001:1001 використовуються за цільовим призначенням, громадське пасовище, тобто з підстави яка не передбачена ЗК України.

Водночас, апелянт не надав жодного доказу на підтвердження того, що проекти землеустрою не відповідають вимогам законодавства та/або містобудівній документації, а також доказів на підтвердження використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням для громадського пасовища, зокрема рішення про віднесення вказаних земельних ділянок до переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Підгайчиківської сільської ради за №529-VII/2022 від 29.07.2022 щодо відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га, кадастровий номер №26232822400:02:002:1000, та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль не ґрунтується на положеннях Земельного кодексу України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки площею 16,9755 га, кадастровий номер 2623282400:02:002:1000, яка розташована за межами населеного пункту с. Назірна в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради та проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,5754 га, кадастровий номер 2623282400:02:001:1001, яка розташована за межами населеного пункту с. Загайпіль в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Підгайчиківської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Враховуючи те, що апеляційна скарга мотивів та заперечень щодо протиправності стягнення такої суми не містить, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та оцінку рішенню в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надає.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Підгайчиківської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 300/203/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний