Ухвала

від 04.04.2024 по справі 320/10045/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 квітня 2024 року Київ № 320/10045/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомЗаступника Генерального прокурора в інтересах державидоМіністерства енергетики України; Державної служби геології та надр України; Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманськепровизнання протиправними дій, скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2023 року Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про видачу спеціального дозволу ТОВ Краснолиманське, оформлене протоколом технічної наради з розгляду питання передачі запасів вугілля з балансу ДП ВК Краснолиманська на баланс ТОВ Краснолиманське, затверджений 07.05.2003 Міністерством палива та енергетики України;

- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо продовження на 19 років дії спеціального дозволу від 19.12.2003 № 3316;

- визнати протиправними та скасувати накази Державної служби геології та надр України від 28.04.2012 № 174 та від 30.08.2013 № 440;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003 № 3316, виданий ТОВ Краснолиманське (код ЄДРПОУ 32281519) для видобування кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позовну заяву Заступника Генерального прокурора залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з належним обґрунтуванням та доказів щодо поважності пропуску строків звернення до суду.

28 березня 2024 року від Заступника Генерального прокурора надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В поданій заяві заявник зазначає, що підстави для внесення цього позову виникли після отримання 17.04.2023 Офісом Генерального прокурора звернення керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинського А.В., разом з яким надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000460.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220000000460 хоч і розпочато 25.04.2016, але з цієї дати прокурору не було відомо про порушення інтересів держави у сфері надрокористування, які підлягали б судовому захисту шляхом вжиття заходів представницького характеру та реалізації органами прокуратури конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

Відомості про вказане кримінальне провадження внесено до ЄРДР за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП «ВК «Краснолиманська» під час реалізації вугільної продукції приватним товариствам за заниженою вартістю, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 209 КК України, а не за фактом протиправної видачі спеціального дозволу № 3316 Міненерго України та Держгеонадрами.

Позивач вказує, лише під час здійснення досудового розслідування, окрім завищення вартості вугілля, детективами НАБУ встановлено незаконність видачі Міненерго України 19.12.2003 спеціального дозволу на користування надрами № 3316 ТОВ «Краснолиманське» та продовження Держгеонадрами його дії у листопаді 2013 року до 19.12.2032. Зокрема, під час проведення слідчої дії 17.02.2023, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2023, в ході тимчасового доступу до речей та документів у приміщенні господарського суду Харківської області старший детектив НАБУ отримав доступ до матеріалів справи № 922/41/16, яку він вилучив у чотирьох томах.

Таким чином, як вказує заявник, до 17.04.2023 Спеціалізована антикорупційна прокуратура під час виконання конституційної функції процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12016220000000460 не мала можливості встановити підстави для представництва інтересів держави в суді до здобуття слідством документів, які підтверджують порушення видачі ТОВ «Краснолиманське» спеціального дозволу № 3316 та незаконність продовження строку його дії, й опрацювання цих документів.

Розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора про поновлення строку, суд враховує наступне.

Строки звернення до адміністративного суду врегульовано положеннями статті 122 КАС України, частиною першою якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

В той ж час, суд зазначає, відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно частини четвертої статті 7 Закону України "Про прокуратуру", Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

Частиною 2 статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, тобто є процесуальним керівником у кримінальному провадженні, який поінформований із наявними матеріалами та їх змістом.

В той же час, відповідно до статті 7 ЗУ «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до статті 8 ЗУ «Про прокуратуру» ( в редакції на час звернення до суду) в Офісі Генерального прокурора утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції, зокрема, здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України.

В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 наголошувалось, що Заступником Генерального прокурора не наведено обґрунтувань та не надано доказів на їх підтвердження, які свідчать про наявність причин неможливості прокурором раніше ознайомитись із матеріалами кримінального провадження №12016220000000460, з огляду на те, що на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка станом на час звернення з даним позовом до суду, є структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора, законодавством покладені повноваження здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України.В поданій заяві про поновлення строку звернення прокурор вказує, що під час проведення слідчої дії 17.02.2023, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2023, в ході тимчасового доступу до речей та документів у приміщенні господарського суду Харківської області старший детектив НАБУ отримав доступ до матеріалів справи № 922/41/16, яку він вилучив у чотирьох томах.

Як вказує заявник, саме із матеріалів цієї господарської справи слідством здобуто протокол технічної наради з розгляду питання передачі запасів вугілля з балансу ДП «ВК «Краснолиманська» на баланс ТОВ «Краснолиманське», затверджений Міністерством палива та енергетики України від 07.05.2003, а також протокол технічної наради з питання переоформлення спеціального дозволу на користування надрами ДП «ВК «Краснолиманська» та надання погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Краснолиманське», затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 13.10.2003 (на їх підставі ТОВ «Краснолиманське» видано оскаржуваний спеціальний дозвіл).

Судом встановлено, провадження в господарській справі №922/41/16, на яку посилається позивач, відкрито в 2016 році, рішення першої та апеляційної інстанції опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень в загальному доступі в 2016 році, предметом розгляду в даній справі, серед іншого, були визнання недійсним спеціальний дозвіл № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін), оформлений на ім`я ТОВ «Краснолиманське»; визнати недійсною угоду № 3316 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 13.11.2013, укладену між ТОВ «Краснолиманське» та Державною службою геології та надр України, що є додатком до спеціального дозволу № 3316 на користування надрами від 19.12.2003 в редакції від 2013 року (внесення змін); визнання недійсними наказів Державної служби геології та надр України № 174 від 28.04.2012 та № 440 від 30.08.2013 в частині продовження ТОВ «Краснолиманське» строку дії спеціального дозволу № 3316 на користування надрами.

Кримінальне провадження №1201622000000460 розпочато 25.04.2016.

При цьому ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом надано Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Встановлено також, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством, тобто закріплений пріоритет положень відповідних процесуальних кодексів.

Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Основного Закону України).

Суд зазначає, позивач, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженням, маючи доступ до інформації щодо погодження та надання спеціального дозволу на користування надрами, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, до Міністерства енергетики України, Державної служби геології та надр України для отримання вказаних протоколів, більше того, у відповідності до норм Кримінального процесуального кодексу України та посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокуратура мала володіти інформацією про підстави для звернення до адміністративного суду значно раніше, ніж звернулася з позовом.

Отже, суд резюмує, вчинення із значним затягуванням певних слідчих дій відповідними органами в межах кримінального провадження, не може мати наслідком автоматичного поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Суд враховує, що у Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на наведене вище, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У даній справі позивач представляє інтереси держави. На думку суду, обчислення строку звернення до суду не може ставитись в залежність від моменту коли один з представників багатотисячного державного апарату дізнався про певні обставини, в іншому випадку інститут обмеження строку звернення до суду буде нівельований. Держава має забезпечувати відповідний моніторинг, контроль за дотриманням своїх інтересів постійно і має для цього широкий (майже безмежний) обсяг механізмів.

Вступ у справу прокурора не може впливати на строки визначені для суб`єкта (в даному випадку держави), який такий прокурор представляє.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій прокурора не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норми національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивачу судом надавався строк для надання інших підстав для поновлення строку звернення до суду, а також те, що наведені підстави пропуску строку звернення до суду на роки не є поважними, суд вважає необхідним повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись ст.ст. 123, 161, 169, 241, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора про поновлення строку звернення до суду відмовити.

2. Повернути позовну заяву Заступника Генерального прокурора.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядок, визначений статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.