Ухвала

від 05.04.2024 по справі 380/6805/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань продовження процесуального строку

05 квітня 2024 рокусправа № 380/6805/24м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сокільничанка» про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Сокільничанка» (вул. Січових Стрільців, буд. 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ 35665076) з вимогами:

«Визнати порушення мого права на інформацію Комунальним підприємством "Сокільничанка", а саме:

- несвоєчасне надання інформації на запит від 24.11.2023 року (п.5 ч.2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації");

-несвоєчасне надання відповіді на запит від 24.11.2023 року (порушення ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

В порядку вимог ч.5 ст.242 КАС України, прошу Суд урахувати наведені вище висновки з Постанов Верховного Суду України у справах №460/1684/19 та 800/369/17, щодо застосування норми права п.5 ч.2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В порядку вимог ч.5 ст.242 КАС України, прошу Суд урахувати наведені вище висновки з Постанов КАС Верховного Суду України (№303/5165/15-ц (Постанова набрала законної сили 21.11.2019 року), №520/421/20 від 26.02.2021 року, від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а щодо процедури доказування та встановлення факту надання відповіді на запит.

Урахувати наведені висновки ЄСПЛ щодо вимог належного урядування («Рисовський проти України») та процедури доказування («Суомінен проти Фінляндії»).»

Вирішити питання доступу до правосуддя.

Ухвалою судді від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення в ній недоліків.

01.04.2024 та 03.04.2024 від позивача на адресу суду надійшли клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до яких ним, зокрема, долучено клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

У клопотанні про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати позивач покликається на свою неплатоспроможність. Вказує, що тривалий час займається лише громадською та волонтерською діяльністю щодо посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля та не отримує жодних доходів.

Вирішуючи питання звільнення позивача від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суддя зазначає таке.

Статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пільги щодо сплати судового збору встановлено статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідною нормою визначено перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону є вичерпним.

Крім того, стаття 8 зазначеного Закону передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З аналізу статті 8 Закону №3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження N 11-336апп20).

Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов`язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника (позивача).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).

Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової спроможності позивача сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Так, при дослідженні матеріалів адміністративного позову та доданих документів судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуюче складне матеріальне становище позивача, яке б перешкоджало йому сплатити розмір судового збору при зверненні до суду.

ОСОБА_1 не надав суду доказів наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Питання ж звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з визначених статтею 8 цього Закону умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому, як встановила суддя згідно виписки по картці/банківському рахунку за період з 01.01.2023-31.12.2023, долученої до клопотання про усунення недоліків позовної заяви від 08.02.2024, за вказаний період у позивача наявні надходження на рахунок в сумі 79 484,13 грн.

Сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 968,96 грн. та не перевищує 5 відсотків (3974,21 грн.) від річного надходження по вказаній картці/банківському рахунку позивача.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2021 по справі № 504/2642/19, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, N 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Суд вкотре наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати с дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Оскільки в межах даного спору до поданого клопотання позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, суддя не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання.

Отже, позивачем недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі від 01.04.2024 року, в повному обсязі не усунуті, та зважаючи на ту обставину, необхідно продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів із дня вручення копії цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. ст. 121, 169, 248, 256 КАС України, суддя

ухвалив :

у задоволенні клопотання позивача про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, - відмовити.

Продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 01.04.2024 року, на 5 днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна