Постанова

від 12.10.2010 по справі 12/766

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путят инський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 12/766

Житомирський апеляційний господарський суд у складі к олегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарі ,

за участю представників ст орін:

від позивача: Ткачука В.М. - керівника,

Якименко А.П . - представника за довірені стю від 11.10.2010р.,

від відповідача: не з'явився ,

розглянувши апеляційну ск аргу Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_3,

м. Малин Житомирської облас ті

на рішення господарського суду Житомирської області

від "30" липня 2010 р. у справі № 12/766 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Приватного підп риємства "Україна ТВМ", м. Мали н Житомирської області

до Фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_3,

м. Малин Житомирської облас ті

про стягнення 121 436,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського с уду Житомирської області від 30.07.2010р. у справі № 12/766 задоволено позов Приватного підприємст ва "Україна ТВМ" до Фізичної ос оби- підприємця ОСОБА_3 пр о стягнення 121 436,05 грн., з яких 109 900,00 грн. основного бо ргу, 9499,30 грн. інфляційних нарах увань, 2036,75 грн. 3% річних (а.с.45-46).

Вважаючи, що вищевказане рі шення прийнято з порушенням норм матеріального і процесу ального права та з неповним з 'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відпові дачка звернулась до суду з ап еляційною скаргою, в якій про сила скасувати рішення місце вого господарського суду та прийняти новий судовий акт, я ким у задоволенні позовних в имог відмовити (а.с.50-52).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачка зазначи ла, що господарський суд перш ої інстанції:

- позбавив права на правовий захист, передбачений статте ю 59 Конституції України, оскіл ьки необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ві д 26.07.2010р. про відкладення розгля ду справи;

- порушив принцип змагально сті судового процесу, визнач еного статтею 4-3 ГПК України, о скільки не зобов'язав позива ча направити відповідачці ро зрахунки щодо нарахування ін фляційних та 3% річн, як були до дані вже після порушення про вадження у даній справі;

- безпідставно стягнув з від повідачки на користь позивач а 3125,10 грн. інфляційних втрат та 672,79, грн. 3% річних, оскільки не вз яв до уваги те, що розрахунок п озивача інфляційних втрат та 3% річних є неправильним, поза як нарахування інфляційних в трат та 3% річних необхідно про водити на суму 109 900,00 грн.;

Позивач у письмовому відзи ві на апеляційну скаргу № 29 ві д 11.10.2010р. зазначив, що

- відповідачка заперечень п роти позову та доказів про не погодження з позовними вимог ами не надала;

- погоджується з висновком м ісцевого господарського суд у про те, що відповідачка не по збавлена можливості особист о з'явитись у судове засіданн я і надати відповідні докази та пояснення;

- розрахунок інфляційних вт рат і 3% річних, який перевірен ий господарським судом першо ї інстанції, є правильним та о бґрунтованим (а.с.62-63).

Представники позивача в су довому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеля ційної скарги, надавши поясн ення в обґрунтування своєї п равової позиції. Вважають рі шення господарського суду пе ршої інстанції таким, що прий нято відповідно до норм чинн ого законодавства та з повни м з'ясуванням усіх обставин, щ о мають значення для справи, п росять залишити його без змі н, а апеляційну скаргу - без за доволення.

Відповідачка в судове засі дання не з'явилась та свого пр едставника не направила, про причини неявки суд апеляцій ної інстанції не повідомила.

Враховуючи приписи статті 101 ГПК України про межі перегл яду справ у апеляційній інст анції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час та місце судовог о засідання, про що свідчить р еєстр відправки рекомендова ної кореспонденції Житомирс ького апеляційного господар ського суду від 20.08.2010р. (а.с.61-62), не п ерешкоджає перегляду оскарж еного рішення, судова колегі я вважає за можливе розгляда ти апеляційну скаргу за відс утності представника відпов ідача.

Заслухавши пояснення пред ставників позивача, розгляну вши матеріали справи, обгово ривши доводи апеляційної ска рги, перевіривши юридичну оц інку обставин справи та повн оту їх встановлення, досліди вши правильність застосуван ня господарським судом першо ї інстанції норм матеріально го та процесуального права п ри прийнятті оскарженого ріш ення, судова колегія вважає, щ о апеляційна скарга не підля гає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місце вим господарським судом, 30.04.2009р . між Приватним підприємство м "Україна ТВМ" (позикодавець) та Фізичною особою-підприємц ем ОСОБА_3 (позичальник) ук ладено договір про надання п оворотної фінансової допомо ги № 02/30-2 (далі - Договір), відпові дно до якого позикодавець на дає позичальнику поворотну ф інансову допомогу, а позичал ьник зобов`язується повернут и надані грошові кошти в поря дку та на умовах, передбачени х даним договором. (п.1.1 Договор у, а.с.6-7).

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Догово ру, поворотна фінансова допо мога надається в національні й валюті України в сумі 234 900,00 гр н. (без ПДВ) на строк до 31.10.2010р. Пов оротна фінансова допомога на дається з дати підписання да ного договору, шляхом перера хування грошових коштів на п оточний рахунок позичальник а з поточного рахунку позико давця через установу банку.

Відповідно до розділу 3 Дого вору, поворотна фінансова до помога підлягає обов`язковом у поверненню у строк до 31.10.2009р. у повному обсязі. Повернення г рошових коштів проводиться ш ляхом перерахування грошови х коштів позикодавцю на його поточний рахунок з поточног о рахунку позичальника через установу банку.

На виконання вищенаведено го Договору, 30.04.2009р. позивач пер ерахував на поточний рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 234 900,00 грн., що підтверджує ться банківською випискою та платіжним дорученням № 3 (а.с.1 7,40).

Проте відповідачка свої зо бов'язання за Договором вико нала частково, сплативши ста ном на 31.10.2009р. на рахунок позива ча лише 40 000,00 грн., про що свідчат ь банківські виписки від 12.08.2009р ., 09.09.2009р., 19.10.2009р. (а.с.11-13).

З метою сплати заборговано сті, 24.11.2009р. на адресу відповіда чки було направлено письмову вимогу про сплату боргу за До говором в сумі 194 900,00 грн. (а.с.9). Дан а вимога залишена відповідач кою без задоволення.

В матеріалах справи знаход яться банківські виписки від 01.12.2009р., 04.03.2010р., 16.04.2010р., які свідчать п ро перерахування відповідач кою на поточний рахунок пози вача 85 000,00 грн. вже після закінче ння кінцевого строку поверне ння грошових коштів (а.с.14-16)

З огляду на викладене, основ ний борг відповідачки перед позивачем становить 109 900,00 грн.

Вважаючи, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ненал ежним чином свої зобов'язанн я щодо своєчасного поверненн я коштів не виконала, ПП "Украї на ТВМ" звернулось до місцево го господарського суду про с тягнення з відповідачки 109 900,00 грн. основного бор гу та, з урахуванням статті 625 Ц ивільного кодексу України, 9499 ,30 грн. інфляційних втрат і 2036,75 г рн. 3% річних.

Господарський суд першої і нстанції, задовольняючи позо в, виходив з того, що оскільки відповідачка належних та доп устимих доказів щодо сплати боргу не надала, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновком місцевого гос подарського суду та вважає з а необхідне зазначити таке.

Предметом спору в даній спр аві є стягнення з відповідач ки на користь позивача 109 900,00 грн . основного боргу, 9499,30 грн. інфля ційних втрат та 2036,75 грн. 3% річни х.

Згідно з частиною 1 статті 11 Ц ивільного кодексу України ци вільні права та обов'язки вин икають із дій осіб, що передба чені актами цивільного закон одавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актам и, але за аналогією породжуют ь цивільні права та обов'язки . Підставами виникнення циві льних прав та обов' язків, зо крема, є договори та інші прав очини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до статті 509 Циві льного кодексу України зобов 'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) з обов'язана вчинити на корист ь другої сторони (кредитора) п евну дію (передати майно, вико нати роботу, надати послугу, с платити гроші тощо) або утрим атися від певної дії, а кредит ор має право вимагати від бор жника виконання його обов'яз ку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського коде ксу України, в якій зазначено , що господарським визнаєтьс я зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками ) відносин у сфері господарюв ання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого оди н суб'єкт (зобов'язана сторона , у тому числі боржник) зобов'я заний вчинити певну дію госп одарського чи управлінсько-г осподарського характеру на к ористь іншого суб'єкта (викон ати роботу, передати майно, сп латити гроші, надати інформа цію тощо), або утриматися від п евних дій, а інший суб'єкт (упр авнена сторона, у тому числі к редитор) має право вимагати в ід зобов'язаної сторони вико нання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільн ого кодексу України (ЦК Украї ни), статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язанн я має виконуватися належним чином відповідно до умов дог овору та вимог цих Кодексів, і нших актів цивільного законо давства, а за відсутності так их умов та вимог - відповідно д о звичаїв ділового обороту а бо інших вимог, що звичайно ст авляться.

Одностороння відмова від з обов'язання або одностороння зміна його умов не допускаєт ься, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Ци вільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визнач ено, що зобов'язання припиняє ться виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 1046 Цивільно го кодексу України передбаче но, що за договором позики одн а сторона (позикодавець) пере дає у власність другій сторо ні (позичальникові) грошові к ошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичал ьник зобов'язується повернут и позикодавцеві таку ж суму г рошових коштів (суму позики) а бо таку ж кількість речей тог о ж роду та такої ж якості.

Згідно з частинами 1, 3 статт і 1049 ЦК України позичальник зо бов'язаний повернути позикод авцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, в изначені родовими ознаками, у такій самій кількості, тако го самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в пор ядку, що встановлені договор ом. Позика вважається поверн утою в момент передання пози кодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарах ування грошової суми, що пози чалася, на його банківський р ахунок.

Із системного аналізу вище наведених норм вбачається, щ о зобов' язання за договором позики мають виконуватись н алежним чином, тобто відпові дно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Як свідчать матеріали спра ви, у зв' язку з неналежним ви конанням умов договору про н адання поворотної фінансово ї допомоги № 02/30-2 від 30.04.2009р., а саме : неповернення у строк до 31.10.2009р . грошових коштів, у відповіда чки перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 109 900,0 0 грн.

Докази, які б свідчили про п огашення заборгованості пер ед позивачем в матеріалах сп рави відсутні.

Відповідно до частини 1 стат ті 33 Господарського процесуа льного кодексу України кожна сторона повинна довести ті о бставини, на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень.

Таким чином, стягнення місц евим господарським судом з в ідповідачки на користь позив ача 109 900,00 грн. основного боргу є обґрунтованим.

Відносно стягнення інфляц ійних втрат в сумі 9499,30 грн. та 3% р ічних у розмірі 2036,75 грн., то коле гія суддів вважає, що місцеви й господарський суд правомір но стягнув дані нарахування з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 стат ті 1050 Цивільного кодексу Укра їни якщо позичальник своєчас но не повернув суму позики, ві н зобов'язаний сплатити грош ову суму відповідно до статт і 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК Україн и визначено, що боржник, який п рострочив виконання грошово го зобов'язання, на вимогу кре дитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вст ановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а та кож три проценти річних від п ростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встанов лений договором або законом.

Як вбачається з банківськи х виписок, відповідачка пере рахувала позивачу до 31.10.2009р., то бто до кінцевого строку пове рнення грошових коштів, 40 000,00 гр н., зокрема, 12.08.2009р. - 5000,00 грн., 09.09.2009р. - 25 0 00,00 грн., 19.10.2009р. - 10 000,00 грн., а пі сля закінчення, встановленог о у Договорі строку, сплатила 85 000,00 грн., про що свідчать банкі вські виписки від 01.12.2009р. - 35 000,00 грн ., 04.03.2010р. - 20 000,00 грн., 16.04.2010р. - 30 000,00 грн.

Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р щод о рекомендацій відносно поря дку застосування індексів ін фляції при розгляді судових справ при застосуванні індек су інфляції слід мати на уваз і, що індекс інфляції розрахо вується на кожну дату місяця , а в середньому на місяць, тоб то умовно слід рахувати, що су ма, внесена за період з 1 по 15 чи сло місяця відповідного міся ця, наприклад травня, індексу ється за період з урахування м травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з на ступного місяця - червня.

Оскільки відповідачка вне сла кошти в сумі 10 000,00 грн. 19.10.2009р., т обто після 16 числа місяця, у зв 'язку з чим залишок заборгова ності склав 194 900,00 грн., тому інфл яційні втрати слід нараховув ати з листопада 2009 року, почина ючи з суми 194 900,00 грн. та з наступ ним урахуванням інших сум по гашення відповідачкою основ ної заборгованості.

Відтак, стягнення місцевим господарським судом інфляці йних втрат за період з листоп ада 2009 року по березень 2010 року н а суму 9499,30 грн. є обґрунтованим .

Стягнення з відповідачки н а користь позивача 3% річних у розмірі 2036,75 грн. також є правом ірним.

Доводи відповідачки в апел яційній скарзі про те, що госп одарський суд першої інстанц ії необґрунтовано залишив бе з задоволення клопотання від повідачки про відкладення ро згляду справи та розглянув с праву за відсутності її повн оважного представника не зас луговує на увагу, оскільки ст аття 77 Господарського процес уального кодексу України не є імперативною, а лише передб ачає право суду відкладати р озгляд справи.

Твердження відповідачки п ро те, що інфляційні втрати та 3% річних необхідно нараховув ати на суму 109 900,00 грн. є безпідст авним, позаяк станом на 31.10.2009р. (к інцевий строк повернення гро шових коштів) заборгованість у відповідачки перед позива чем складала 194 900,00 грн.

Інші доводи відповідачки, в икладені в апеляційній скарз і, не є підставою для скасуван ня рішення господарського су ду першої інстанції.

Тому рішення господарсько го суду Житомирської області від 30.07.2010р. у даній справі слід з алишити без змін, а апеляційн у скаргу відповідачки - без за доволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господ арського процесуального код ексу України, Житомирський а пеляційний господарський су д

ПОСТА НОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області ві д 30 липня 2010 року у справі №12/766 за лишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_3, м. Малин - без задоволення.

2. Справу №12/766 повернути до го сподарського суду Житомирсь кої області.

Головуючий суддя

судді:

Віддрук. 4 прим.

1 - до справи,

2, 3 - сторонам,

4 - в наряд.