Постанова

від 07.10.2010 по справі 9/819-10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" жовтня 2010 р.                                                           Справа № 9/819-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 17.05.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал", м.Нетішин Хмельницької області  

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "31" травня 2010 р. у справі № 9/819-10 (суддя Олійник Ю.П.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ  

до Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал", м.Нетішин Хмельницької області

про стягнення 38220,38грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.05.2010р. у справі №9/819-10 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал" про стягнення 38220,38грн., у тому числі 31256,00грн. боргу, 5553,86грн. пені, 781,41грн. 3% річних та 629,11грн. інфляційних втрат задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 31256,00грн. заборгованості, 2000,00грн. пені, 779,40грн. 3% річних, 629,11грн. інфляційних втрат, а також 346,65грн. витрат зі сплати держмита та 214,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення – про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- ухвалою господарського суду першої інстанції від 06.05.2010р. було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 19.05.2010р., однак, копія позовної заяви та розрахунки до неї без додання інших документів, що значаться в додатку до позовної заяви, надійшла на адресу відповідача лише 27.05.2010р. й у зв'язку з тим, що позивач, в порушення ст.56 ГПК України, своєчасно не надіслав відповідачеві копію позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач в судовому засіданні 31.05.2010р. заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке суд задовольнив, оголосивши перерву всього на 10 хвилин, що позбавило відповідача права детально ознайомитись з матеріалами справи та надати суду ґрунтовні заперечення щодо заявленого позову;

- суд першої інстанції, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про ознайомлення з поданою позивачем уточнюючою позовною заявою, порушив вимоги ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України;

- місцевий господарський суд при прийнятті рішення зіслався на додану позивачем до матеріалів справи претензію, а також на те, що позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати, однак, суд не взяв до уваги, що у справі відсутні докази надсилання цієї претензії відповідачу та підтвердження факту отримання відповідачем рахунків позивача;

- суд першої інстанції зіслався також на лист від 29.01.2010р., яким відповідач гарантував оплату рахунків, однак, судом не враховано пояснення відповідача про те, що відповідач зазначав, що даний лист позивачеві не надавався, а прохання відповідача зобов'язати позивача надати оригінал вказаного листа, судом відхилене;

- місцевий господарський суд залишив без уваги наданий відповідачем письмовий відзив №2 від 31.05.2010р. на позовну заяву, зазначивши у рішенні, що такий відзив відповідач не надавав;

- судом не було з'ясовано того, що у відповідача виникав обов'язок зі сплати послуг позивача лише з моменту отримання ним оригіналу рахунку із зазначенням вартості експедирування, акта виконаних робіт, копії ЦМР, проте, відповідач не отримував від позивача названих документів, і, як наслідок, неотримання рахунку не породжує зобов'язання відповідача оплатити послуги позивача, а це, в свою чергу, не дає підстав для застосування останнім штрафних санкцій. Таким чином, за відсутності доказів порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати у суду були відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку сплати послуг позивача, а також додаткової відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому апеляційним господарським судом 04.10.2010р. за вх.№02-01/6643, заперечив проти доводів відповідача, надавши пояснення на їх спростування. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача на виклик в судове засідання не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Зважаючи на той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 17.09.2010р., враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції,  колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень.  Вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "Антей-Універсал" було укладено договір №АТ01/4 (а.с.11-13), відповідно до п.1.1. якого підприємець ОСОБА_3 (за договором "експедитор") зобов’язався за плату і за рахунок ЗАТ "Антей-Універсал" (за договором "замовник") організувати виконання перевезення вантажу транспортом та маршрутом, вибраним експедитором.

Згідно з п.1.2. вказаного договору найменування, вид, кількість, характер, властивості та умови перевезення, строки перевезення (початок завантаження і початок розвантаження), вантаж відправника (вантажоотримувача), спосіб і місце завантаження (розвантаження), особливі умови перевезення та інші дані, необхідні для належного виконання свого зобов'язання, експедитором зазначаються замовником у письмовій заявці-дорученні, яка є невід’ємною частиною договору, оформляється на кожне перевезення та підтверджує повноваження експедитора представляти замовника у відносинах з іншими експедиторами, перевізниками та іншими організаціями. Вартість послуг експедитора по кожному перевезенню зазначається у заявці-дорученні і складається з вартості фрахту та вартості транспортно-експедиційного обслуговування (винагороди) експедитора.

Відповідно до п.2.1. договору експедитор і замовник мають права, передбачені статтею 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Як передбачено п.5.2. договору, розрахунки між експедитором та замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок експедитора не пізніше ніж через 5 діб з моменту отримання замовником оригіналу рахунка, акта виконаних робіт, копії ЦМР.

На виконання заявок відповідача №16 від 14.04.2009р. та №17 від 22.04.2009р. позивач здійснив перевезення вантажів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) №30/04 від 23.04.2009р. та суму 15123,00грн. та №49/04 від 30.04.2009р. на суму 16133,00грн. (а.с.14,16).

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Тобто права та обов'язки перевізника і експедитора є самостійними.

За умовами договору №АТ01/4 від 14.04.2009р. та договорів-заявок №16 від 14.04.2009р. та №17 від 22.04.2009р. у підприємця ОСОБА_3 виникло господарсько-договірне зобов'язання з перевезення вантажу замовника - ЗАТ "Антей-Універсал" - в обумовлений строк у пункт призначення і видача його одержувачу, вказаному у CMR, а у ЗАТ "Антей-Універсал" – із забезпечення завантаження транспортного засобу, митне оформлення вантажу, передача заявки на організацію автомобільних перевезень та своєчасне проведення з відповідачем розрахунків.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно з ч. 1 ст.546 ЦК України  виконання зобов’язання  може забезпечуватися, крім  іншого,  неустойкою.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

У відповідності до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За умовами п.5.3. договору №АТ01/4 від 14.04.2009р. сторони передбачили, що за прострочення термінів розрахунку замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день  прострочення.

Як передбачено ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В травні 2010 року підприємець ОСОБА_3, посилаючись на неналежне виконання  ЗАТ "Антей-Універсал" передбачених договором №АТ01/4 від 14.04.2009р. та договорами-заявками №16 від 14.04.2009р. та №17 від 22.04.2009р. обов'язків щодо оплати отриманих транспортно-експедиційних послуг, звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом до вказаного товариства про стягнення 38220,38грн., з яких: 31256,00грн. - борг, сума якого підтверджується актами виконаних робіт №30/04 від 23.04.2009р. та №49/04 від 30.04.2009р. (а.с.14,16); 5553,86грн. - пеня за несвоєчасне проведення розрахунків, нарахована на підставі п.5.3. договору, в тому числі 2744,51грн. - за період з 23.04.2009р. по 01.03.2010р. на заборгованість в сумі 15123,00грн. по акту №30/04 та 2809,35грн. - за період з 30.04.2009р. по 01.03.2010р. на заборгованість в сумі 16133,00грн. по акту №49/04; 781,41грн. - 3% річних за 11 місяців прострочення платежу (з травня 2009 року по лютий 2010 року включно), а також 629,11грн. - інфляційні втрати, нараховані на підставі ст.625 ЦК України, за травень-грудень 2009р. та січень-лютий 2010р.

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які ґрунтують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2009 року підприємець                 ОСОБА_3, на підставі отриманих від ЗАТ "Антей-Універсал" факсимільним зв'язком договорів-заявок №16 від 14.04.2009р. та №17 від 22.04.2009р. організував перевезення вантажів за узгодженими у даних заявках маршрутах й даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями CMR №0093 та CMR №0076.

23.04.2009р. сторонами було складено акт №30/04 здачі-приймання робіт (надання послуг), яким підтверджується факт виконання підприємцем ОСОБА_3 для відповідача послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Westerkappelh-м.Київ на суму 15123,00грн. (а.с.16), а 30.04.2009р. сторони склали акт №49/04, який підтверджує виконання позивачем для відповідача послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Westerkappelh-м.Київ на суму 16133,00грн. (а.с.14).

Вказані акти, які підписані позивачем та представником відповідача й підписи яких скріплені печатками сторін, містять посилання на рахунки, відповідно, №30/04 від 23.04.2009р. та №49/04 від 30.04.2009р., що свідчить про обізнаність відповідача про виставлені йому рахунки на оплату, а тому, незважаючи на те, що відповідач заперечує отримання вказаних рахунків від позивача, він мав оплатити вартість наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг не пізніше 5 діб з дня підписання відповідного акта здачі-прийняття робіт (послуг).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати відповідачем послуг позивача на суму 31256,00грн. у встановлений договором строк, в зв'язку з чим підприємець правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної суми з відповідача, а місцевий господарський суд, дослідивши доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 31256,00грн.

Та обставина, що відповідач заперечує отримання претензії від позивача, не спростовує висновку суду щодо обов'язку відповідача сплатити позивачеві борг в сумі 31256,00грн. та про задоволення позову в цій частині, оскільки, у відповідності до         ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, а, зважаючи на те, що договором №АТ01/4 від 14.04.2009р. не передбачено обов'язкове досудове врегулювання сторонами спору, - пред'явлення претензії позивачем відповідачу не вимагалось.

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції, зіславшись також на лист ЗАТ "Антей-Універсал" №29/01 від 29.01.2010р. (а.с.25), в якому зазначено, що товариство гарантує оплату рахунків, не з'ясував того, що даний лист позивачеві відповідачем не направлявся, не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, факт надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг на суму 31256,00грн. підтверджений належними доказами, й, виходячи з норм цивільного законодавства про виконання зобов'язання, відповідач повинен був оплатити ці послуги у встановленому законодавством та відповідно до умов укладеного між сторонами договору порядку.

Судова колегія погоджується також з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову підприємця в частині стягнення на його користь з відповідача 629,11грн. інфляційних втрат за період прострочення платежу з травня 2009р. по лютий 2010р.

Так, виходячи з того, що відповідач зобов'язаний був сплатити вартість наданих позивачем послуг протягом 5 діб з дня підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №30/04 від 23.04.2009р. та №49/04 від 30.04.2009р., прострочення платежу внаслідок невиконання відповідачем цього обов'язку настало, відповідно, з 29.04.2009р. та з 06.05.2009р.

Відтак, період нарахування позивачем інфляційних втрат, з врахуванням пред'явлення ним позову у травні 2009 року, визначений підприємцем правильно, розрахунок вказаних нарахувань також здійснений правильно, а тому, позов в цій частині є обґрунтованим й таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних в сумі 781,41грн. за 11 місяців прострочення платежу з травня 2009 року по лютий 2010 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким  погоджується колегія суддів, що правомірно заявленими є 3% річних на прострочену суму 15123,00грн. за період з 29.04.2009р. по 01.03.2010р. в сумі 381,60грн. та на прострочену суму 16133,00грн. за період з 06.05.2009р. по 01.03.2010р. в сумі 397,80грн., всього на суму 779,40грн.

В решті судом першої інстанції відмовлено за безпідставністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 5553,86грн. пені, то, як правильно встановив місцевий господарський суд, позивачем при нарахуванні неустойки не було застосовано норму ст. 232 ГК України, відповідно до якої  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, а також не враховано, що згідно п.5.2 договору прострочення відповідача виникає через 5 днів з моменту одержання позивачем рахунка, акту здачі-приймання робіт (послуг), а тому, прострочення оплати суми 15123,00грн. виникло не з 23.04.2009р., а з 29.04.2009р., а прострочення оплати суми 16133,00грн. виникло  не з 30.04.2009р., а з 06.05.2009р.

Згідно розрахунку суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, обґрунтованим є нарахування пені на прострочену суму 15123,00грн. за період з 29.04.2009р. по 29.10.2009р. в сумі 1667,05грн. та на прострочену суму 16133,00грн. за період з 06.05.2009р. по 06.11.2009р. в сумі 1776,62грн., всього на суму 3443,67грн.

Виходячи з норм ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України,  п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неспіврозмірність розмірів неустойки та збитків та інших сум стягнення з відповідача, місцевий господарський суд зменшив розмір пені до 2000,00грн., що не суперечить закону.

Що стосується тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що копія позовної заяви та розрахунки до неї без додання інших документів, що значаться в додатку до позовної заяви, надійшла на адресу відповідача лише 27.05.2010р. й таке несвоєчасне надсилання позивачем вказаних документів та задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи шляхом оголошення перерви всього на 10 хвилин, позбавило відповідача права детально ознайомитись з матеріалами справи та надати суду ґрунтовні заперечення щодо заявленого позову, то такі твердження щодо несвоєчасного отримання копії позовної заяви належними доказами не підтверджені.

Водночас, отримавши 13.05.2010р. та 14.05.2010р. копію ухвали про порушення провадження у справі, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.27,28), відповідач не був позбавлений права та можливості скористатися наданими йому статтею 22 ГПК України правами щодо ознайомлення з матеріалами справи.  

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі та вважає, що його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 травня 2010 року у справі №9/819-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал", м.Нетішин Хмельницької області - без задоволення.

2. Справу №9/819-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2-5 - сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві

6 - в наряд