Ухвала

від 08.04.2024 по справі 160/20980/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20980/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2023 року позивач Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі по тексту - ДГП ДМР), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року адміністративний позов Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 08 січня 2024 року відповідач ДГП ДМР оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року апеляційна скарга відповідач ДГП ДМР на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року та скаржнику ДГП ДМР надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ДГП ДМР 15 лютого 2024 року.

Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 26 лютого 2024 року включно (день, який був першим робочим днем після 25 лютого 2024 року - останнього дня для усунення недоліків апеляційної скарги, який припав на вихідний день).

Водночас, відповідно до наказів Третього апеляційного адміністративного суду №25-КВЩ від 12 лютого 2024 року, №47-КВЩ від 11 березня 2024 року, №48-КВЩ від 11 березня 2024 року, в період часу з 26 лютого по 29 березня 2024 року включно головуючий-суддя Прокопчук Т.С. перебувала у відпустці.

Разом з тим, 19 лютого 2024 року від представника скаржника ДГП ДМР на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення ДГП ДМР пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ДГП ДМР пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, представник скаржника ДГП ДМР зазначає, що після отримання копії оскаржуваного рішення оперативно, наскільки це можливо в умовах триваючої широкомасштабної війни, було подано апеляційну скаргу. Просить суд апеляційної інстанції поновити ДГП ДМР пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року.

Розглянувши клопотання скаржника ДГП ДМР про поновлення пропущеного процесуального на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 17 листопада 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження ухвалено рішення.

В той же час, апеляційна скарга ДГП ДМР на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року до суду першої інстанції подана 08 січня 2024 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаною статтею визначено події, з настаннням яких починається перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Забезпечення сталості та єдності судової практики, відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», покладено на Верховний Суд, що є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Варто уваги, що частини 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» регламентовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також зазначені висновки враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Дані норми кореспондуються з приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що законодавець закріпивши положення про необхідність врахування судами позицій Верховного Суду, а також прибравши можливість відступу від таких позицій, намагався мінімізувати дискрецію судів першої та апеляційної інстанцій по окремих правових колізіях та формування єдиної правової позиції для правозастосування.

Тому враховуючи викладене, суд під час ухвалення рішення застосовує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції.

Слід повторно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником процесуального строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного процесуального строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Враховуючи те, що встановлений процесуальний строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року закінчився, для обґрунтування поважності пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи скаржника ДГП ДМР, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк.

Вважаємо виконання посадовими особами скаржника ДГП ДМР своїх службових обов`язків неналежними, що також не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону та, відповідно, не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження судового рішення та не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії.

Навпаки, на думку суду, зазначене свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Щодо посилань скаржника на введення воєнного стану на території України, введеного указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник у своєму клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не зазначає яким чином введення з 24.02.2022 року воєнного стану вплинуло на організацію роботи безпосередньо ДГП ДМР, зокрема і на можливість подання апеляційної скарги в строк, передбачений чинним законодавством, а тому у суду апеляційної інстанції не має підстав вважати, що обставини на які посилається скаржник у цьому клопотанні об`єктивно унеможливлювали виконати обов`язок по вчасній подачі апеляційної скарги.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб, однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Укази Президента України стосуються лише введення/продовження воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить.

На теперішній час Третій апеляційний адміністративний суд працює у штатному режимі, ніяких обмежень щодо пересування у місті Дніпрі не запроваджено.

Згідно статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан не може бути скороченим чи прискореним.

Зміна судом процесуальних строків, їх прискорення чи зменшення в умовах дії воєнного стану недопустиме.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником повторно не зазначено.

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником ДГП ДМР суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, а ні станом на 26 лютого 2024 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), з урахуванням поштового перебігу, а ні станом на 08 квітня 2024 року включно (день постановлення даної ухвали), скаржником ДГП ДМР не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2023 року, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга ДГП ДМР подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних судом апеляційної інстанції неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника ДГП ДМР службових обов`язків та відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на 08 квітня 2024 року включно (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ДГП ДМР на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий