Постанова

від 08.04.2024 по справі 160/11211/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11211/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/11211/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Маковська О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.05.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000089/1, прийняте 16.05.23 року Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного акту, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволеною.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000089/1 від 16.05.2023 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірним.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 44801956) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49125, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул.Спартака, буд.58, основним видом діяльності є складське господарство (код 52.10), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.28).

Відповідач - Дніпровська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції між ТОВ «ДІЯ ЛЮКС» (покупець) та «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI», Бахчелиевлер, Стамбул, Туреччина (продавець) укладено Договір купівлі продажу №1 від 20.09.2022 року (далі- Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна сума цього договору складає 10000000,00 доларів США.

Пунктом 4 Договору зазначено, що постачання товарів, купівля-продаж яких є предметом цього Договору, будуть здійснюватися окремими партіями, на підставі заявок (замовлень) покупця не пізніше 30 днів з моменту оплати 50% передплати покупцем. Умова поставки СА-Стамбул. Можливі зміни умов постачання можуть бути відображені у додатках до цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата товару покупцем за цим Договором здійснюється у доларах США.

Згідно пункту 6.2 Договору покупець здійснює оплату за кожну партію постачаємої продукції на умові 100% передплати, а саме: 50% вартості замовлення перед виготовленням товару, 50% вартості після виготовлення товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка. Оплата за цим Договором здійснюється у доларах США на розрахунковий рахунок продавця.

Сторонами також складено проформою від 24.03.2023 року сторонами були узгоджені кількість та ціна товару на рівні 36491,00 доларів США в кількості 14035 кв.м. 28.03.2023 року позивачем було сплачено частину вартості в розмірі 18246,00 доларів США. У зв`язку з тим, що продавцем було відвантажено товару у меншій кількості утворилась переплата у розмірі 8918,65 доларів США.

Специфікацію до Договору, яка згідно умов Договору є його невід`ємною частиною, №7 від 08.05.2023 року погоджено поставку товару - тафтингового покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT» у кількості 18516,15 м2 на суму 48141,99 долари США., за результатом чого продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) від 08.05.2023 року №IN02023000001007. Розрахунки в частині різниці між сумою поставки та переплатою були проведені двома платежами: 03.05.2023 року - 18245,00 доларів США та 10.05.2023 року - 2732,34 доларів США.

Таким чином, на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 20.09.2022 року ТОВ «ДІЯ ЛЮКС» було ввезено на митну територію України придбаний товар, а саме: тафтингове покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT» на загальну суму 48141,99 долари США.

З метою митного оформлення придбаного у Турецькій Республіці та ввезеного на територію України товару позивачем до Дніпровської митниці подано до митного оформлення електронну митну декларацію форми МД-2 №23UA110130009431U1 на придбаний товар, який зазначений у графі 31 декларації: текстильні покриття для підлоги тафтингові, вибивні, у яких ворс, що становить лицьову поверхню, виготовлений з поліаміду; машинного виготовлення на повстяній основі; в рулонах різного розміру. Всього: 18516,15 кв. м. (516 рулонів). Виробник: DINARSU IMALAT VE TICARET T.A.S., Туреччина. У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Зазначені в електронній митній декларації форми МД-2 №23UA110130009431U1 відомості повністю співпадають із зазначеними у митній декларації країни відправлення на товар від 09.05.2023 №23590400EX00015617, копія якої міститься у матеріалах справи.

Перевезення вантажу від пункту навантаження товару до м.Дніпро зафіксовано у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 561798.

Згідно рахунку-фактури №33 від 10.05.2023 року, виставленого перевізником ФОП ОСОБА_1 вартість транспортування вантажу для ТОВ «ДІЯ ЛЮКС» автомобілем СЕ2115АТ/СЕ0655ХТ за маршрутом м.Черкезкой (Туреччина) - м/п Порубне (кордон з Україною) становить 52500,00 грн.. Від кордону м/п Порубне до митниці м.Дніпро - 52500,00 грн..

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією МД-2 №23UA110130009431U1 Дніпровською митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності в наданих позивачем до митного контролю документах.

У зв`язку з означеним декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів подати наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000089/1 від 16.05.2023 року, яким визначив вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 4,2789 доларів США за кв. м., загальна сума 79228,75 доларів США.

Підстави прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано у повідомленні Дніпровської митниці декларанту наступним:

1) позивачем не було надано замовлення на партію товару;

2) у наданих до митного контролю платіжних документах зазначено лише посилання на контракт від 20.09.2022 року №1 та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється платіж;

3) митна декларація країни відправлення від 09.05.2023 року №23590400EX00015617 в переліку документів містить інший номер інвойсу (TPS E-Fatura 23243160110886029071000/1 від 08.05.2023 року відмінного від задекларованого IN02023000001007);

4) прайс-лист від 15.02.2023 року не відповідає вимогам документа, передбаченого частиною третьою статті 55 МК України, оскільки не надано документи про виробника товару;

5) адреса завантаження товару згідно заявки відрізняється від заявленої адреси підприємства з яким укладено так званий «прямий контракт» від виробника: Organize SANAY Bolgesi Yildirim Beyazit Mah.7 CADDE №73 Cerkezkoy/Tekirdag (адреса згідно контракту: Yenibosna Merkez Mah.29 Ekim Cad.№:21/MBahcelievler - Istambul /Turkey).

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Разом з тим, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу наданих для митного оформлення документів слід зазначити, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари: тафтингове покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT», код УКТЗЕД 5703201800, а рішення про коригування митної вартості не містить посилання на конкретні розбіжності щодо митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.

Колегія суддів встановила, що спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000089/1 від 16.05.2023 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність замовлення не свідчить про неправильне визначення митної вартості, оскільки відповідно частини другої статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. Замовлення не входить у цей перелік документів, а тому зауваження митного органу щодо відсутності замовлення, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Стосовно твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист не відповідає вимогам документа, передбаченого частиною третьою статті 55 МК України, оскільки не надано документи про виробника товару. Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено. Прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Необхідно зазначити, що такі документи не впливають на числові показники митної вартості товару та відповідно не формують задекларовану ціну.

Також, є безпідставними та обґрунтовано відхиленні судом першої інстанції аргументи відповідача про те, що надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, а тому зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар, таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару, оскільки, по-перше, наведене не впливає на розрахунок митної вартості задекларованого товару, так як позивачем до митного оформлення була надана Специфікація №7 від 08.05.2023 року, в якій вказано вид товару, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, зазначено умови поставки, а також і надано відповідний інвойс (рахунок-фактура), та наведені документи не містять розбіжностей у числових значеннях; по-друге, пунктом 6.2 договору від 20.09.2022 року передбачено, що покупець здійснює оплату за кожну партію постачаємої продукції на умові 100% передплати.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 року у справі №320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що адреса завантаження товару згідно заявки відрізняється від заявленої адреси підприємства, з яким укладено так званий «прямий контракт» від виробника: Organize SANAY Bolgesi Yildirim Beyazit Mah.7 CADDE №73 Cerkezkoy/Tekirdag (адреса згідно контракту: Yenibosna Merkez Mah.29 Ekim Cad.№:21/MBahcelievler - Istambul /Turkey), що свідчить про можливі додаткові витрати, пов`язані з переміщенням товару та/або із додатковими витратами що несе покупець, наприклад навантажувально-розвантажувальні роботи та інші витрати. Наданий до митного контролю рахунок щодо вартості послуг з перевезення товару є належним доказом, що підтверджує вартість транспортних послуг. Приписи статей 53-55 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та саме ж по собі твердження про можливі додаткові витрати, пов`язані з переміщенням товару та/або із додатковими витратами що несе покупець, наприклад навантажувально-розвантажувальні роботи та інші витрати, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення посилань відповідача на те, що наданий до митного контролю документ митна декларація країни відправлення від 09.05.2023 №23590400EX00015617 в переліку документів містить інший номер інвойсу (TPS E-Fatura 23243160110886029071000/1 від 08.05.2023 року відмінного від задекларованого IN02023000001007), оскільки декларація країни відправлення не є джерелом інформації про митну вартість товару та цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару. Крім цього, копія митної декларації країни відправлення (турецької експортної декларації) №22590400EX00037763 від 21.11.2022 року є додатковим документом, що подавався декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і ця митна декларація була належним чином оформлена, відповідно до чинного законодавства Турецької Республіки.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів у достовірності проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЯ ЛЮКС» розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржене рішення не містить, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Стосовно методу визначення митної вартості апеляційний суд та суд першої інстанції встановили, що відповідачем під час розгляду даної справи не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «ДІЯ ЛЮКС» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно із частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Поряд з цим, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивач неправильно здійснив розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.

Відтак висновки митного органу, що стали підставою для винесення спірного рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.

При цьому, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

З тлумачення вказаних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно із частиною третьою статті 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою. Жодних порушень митного законодавства позивачем суд не встановив.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/11211/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року в адміністративній справі №160/11211/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова