Постанова

від 09.04.2024 по справі 420/13474/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р. Категорія: 106000000м. ОдесаСправа № 420/13474/23Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної установи «Дар`ївська виправна колонія № 10» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія № 10» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія № 10», в якій представник позивача просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 включно; - зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 33 659 гривень 48 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 644; - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 16.05.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; - зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3177 гривень 60 копійок в місяць у загальній сумі 207 074 гривні 14 копійок за період з 01.01.2017 року по 16.05.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, мотивуючи його тим, що позивач з 01.12.2010 року по 16.05.2022 року проходив військову службу у відповідача та наказом № 43/ОС від 16.05.2022 року його було звільнено за власним бажанням. У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 року по 16.05.2022 року не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. 04 травня 2023 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням провести виплату індексації грошового забезпечення та надати довідку про виплачене грошове забезпечення, однак відповідачем доказів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 16.05.2022 року не надано. За наявною інформацією відповідачем з 01.12.2015 року було призупинено виплату індексації грошового забезпечення через відсутність бюджетних асигнувань. До того ж у вказаному спірному періоді відповідач повинен був застосовувати при обрахунку індексації базовий місяць січень 2008 року. За період з 01.08.2018 року по 16.05.2022 року позивачу нарахована тільки поточна індексація грошового забезпечення, проте відповідачем не було виплачено фіксовану індексацію відповідно до вимог абзаців 4,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Позивач має право на виплату йому компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, однак відповідач протиправно не вчинив дії щодо виплати такої компенсації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року включно. Зобов`язано Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у сумі 33 659, 48 грн. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 16.05.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Зобов`язано Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.05.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в розмірі 195 528, 32 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені вимоги позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що виплати здійснювались згідно вимог чинного законодавства та відповідних нормативно правових актів, що регулюють дані відносини, тобто виплати грошового забезпечення та компенсаційні виплати особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Навпаки, брав за основу лише законодавство, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що до 16 травня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній установі Дар`ївська виправна колонія (№10) (а.с. 39), звільнений зі служби за наказом від 11.05.2022 року.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зокрема надати інформацію чи виплачувалась індексація грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та в разі невиплати провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року; провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи індексацію-різницю) за період з 01.01.2017 року по 16.05.2022 року; надати інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні посадового окладу та окладу за спеціальним військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 року по 16.05.2022 року та який розмір тарифного коефіцієнту застосовано; виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с. 21, 22).

Листом № 26-424/ВС від 22.05.2023 року Державна установа Дар`ївська виправна колонія (№10) надала відповідь на звернення позивача у якій зазначено, що Державна установа Дар`ївська виправна колонія № 10 розташована на території села Дар`ївка та входить до переліку громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Протягом періоду коли установа перебувала на тимчасово окупованій території України доступ до особових справ персоналу установи, первинної фінансової документації та будь-якої іншої, був відсутній, вивезення будь-якої документації з території установи не здійснювалось.

Після відновлення доступу до адміністративних будівель установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових РФ, зафіксовано факт викрадання основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи, відкрите кримінальне провадження № 120222300000006029 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України, за фактом вільного доступу до установи, відсутності засуджених та ув`язнених, викрадення майна установи та інше, а також своєчасно повідомлено Податкову службу України.

Згідно наказу № 26/АГ-22 від 15 грудня 2022 року Про розслідування втрати документації установи розпочато проведення інвентаризації фінансової, бухгалтерської, архівної документації та документації загального характеру.

На сьогоднішній день під час інвентаризаційних заходів не знайдено значної частини фінансової документації, в тому числі карток особових рахунків осіб рядового та начальницького складу, що позбавляє установу надати повноцінну відповідь на запит.

Враховуючи вищесказане на даний час не має можливості надати інформацію з приводу виплати або невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року. Також установа не може підтвердити або спростувати інформацію про компенсацію за належні до отримання предметів речового майна особистого користування на день звільнення (а.с. 23, 24).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суб`єктом владних повноважень не надано доказів щодо здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд приходить висновку, що у даному випадку слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року, за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року включно ОСОБА_1 має право на виплату індексації, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в сумі 33 659, 48 гривень. Відповідачем не доведено кількісного розміру підвищення доходу позивача за вказаний період з урахуванням постійних складових, то вказане значення слід приймати за « 0», а відтак позивач має право на отримання спірної індексації щомісяця в розмірі 3 177, 60 грн. Таким чином, за спірний період позивачу мала би бути нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 195 528, 32 грн. (3177,60 грн.*61 повних календарних місяців служби + 1694,72 грн. за травень 2022 року пропорційно відпрацьованому часу). Однак, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про невиплату в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 включно, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд першої інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в електронному вигляді судом встановлено, що за спірний період податковим агентом відносно ОСОБА_1 в частині виплати заробітної плати значиться Державна установа «Дар`ївська виправна колонія № 10».

Аналогічна інформація міститься й у виписці з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк».

У той же час, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року відповідачем зокрема до суду було надано довідку від 16.10.2023 року, в якій зазначено, що відповідно до складених описів документів, які містять інформацію щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2015 року по 31.05.2022 року, не знайдено.

Також, у заяві на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року відповідач вказав, що у своїй роботі Державна установа «Дар`ївська виправна колонія № 10» не використовує електронні документи; надати інформацію щодо подання податкової звітності та інших звітів з нарахування та виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 16.05.2022 року також неможливо, оскільки така звітність існує у форматі, що містить інформацію з особистими даними та з даними грошового забезпечення інших працівників; на звернення до пенсійного фонду України в електронному кабінеті щодо надання інформації конкретно по ОСОБА_1 , окремо від інших працівників установи, запит було відхилено, оскільки особа не перебуває у трудових відносинах із страхувальником.

З огляду на викладене, оскільки суб`єктом владних повноважень не надано доказів щодо здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд приходить висновку, що у даному випадку слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року.

При цьому, суд наголошує, що процесуальним законодавством фактично встановлено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень, яка покладає на нього обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

У даній справі судом вичерпано всі процесуальні механізми для встановлення дійсних, об`єктивних обставин справи та під час офіційного з`ясування обставин справи у спосіб витребування доказів суд сприяв сторонам в реалізації їхніх процесуальних прав, в тому числі й щодо подання доказів. Натомість відповідач лише обмежився покликанням на неможливість надання витребуваних доказів відносно позивача та на витребування суду інформації щодо податкової звітності по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення надав відмову з посиланням на те, що така інформація стосується одночасно і інших працівників.

Водночас, жодного витягу з наявних звітностей в контексті спірних правовідносин відповідач не подав та зокрема не вчинив дій її отримання у податковому органі відносно позивача.

Суд, не применшуючи значення подій, за наслідками яких документи у відповідача були втрачені, вважає, що суб`єкт владних повноважень окрім того, що втратив документи за обставин, які від нього не залежали, жодних дій на їх повне чи часткове відновлення не вчинив та суду не надав докази на підтвердження цього.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає таке.

Згідно п. 5 Порядку № 1078, у редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Такі ж правила нарахування індексації діють для новоприйнятих працівників - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вказана постанова була чинна з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Будь-яких доказів, що тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, змінювалась (підвищувалась) з січня 2008 року до березня 2018 року до суду не надано.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що в силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21).

Також, слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації, оскільки обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права позивача.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, від 31 травня 2022 року у справі № 400/4491/20.

В свою чергу, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові по справі № 320/8554/21 від 20.04.2023, в даному випадку суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 31 грудня 2016 року.

Судом першої інстанції досліджено наданий представником позивача розрахунок індексації за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року, врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, перевіривши наведений розрахунок на Калькуляторі розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), суд дійшов висновку, що за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року включно ОСОБА_1 має право на виплату індексації, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в сумі 33659,48 гривень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 33 659, 48 гривень, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану індексацію за період з 01.01.2017 року по 16.05.2022 року, суд зазначає таке.

Вимоги стосовно періоду з 1 січня 2017 року до 16 травня 2022 року ОСОБА_1 обґрунтував тим, що розмір підвищення доходу в січні 2017 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач був зобов`язаний із 1 січня 2017 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі: 3177,60 грн щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак цього обов`язку не виконав.

Із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Як вбачається з матеріалів справи, у випадку ОСОБА_1 правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 січня 2017 року не є спірними.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Як вбачається із позовної заяви (аркуш 7) сторона позивача доводить, що посадові оклади військовослужбовців підвищилися у березні 2018 року у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». З огляду на це, вказаний місяць став місяцем підвищення доходу позивача та саме за ним слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем доводів позивача, що ним не нараховувалася і не виплачувалася позивачу індексація - різниця за період з 01 березня 2018 року до 16 травня 2022 року.

Водночас, позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

При цьому, суд наголошує, що дохід позивача підвищився у березні 2018 року, а відтак період за який слід визначити наявність у позивача права на отримання спірної індексації є березень 2018 року травень 2022 року, а не той, який зазначено стороною позивача.

Такий висновок суду ґрунтується зокрема на вимогах Порядку № 1078, а позивачем обставини підвищення його доходу у березні 2018 року, а не в січні 2017 року визнаються.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 16 травня 2022 року і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, слід враховувати, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

У позовній заяві позивач звертає увагу суду, що одночасно із збільшенням посадових окладів, відповідачем було зменшено розмір «щомісячної премії» та скасовано виплату «щомісячної додаткової винагороди» внаслідок чого збільшення грошового доходу позивача у березні 2018 року в порівняні з лютим 2018 року не відбулося та становить 0,00 грн., інших доказів відповідачем не надано.

З виписки банківського рахунку позивача, відкритого в АТ «Ощадбанк» судом встановлено, що у лютому 2018 року відповідачем перераховано заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 17 880, 98 грн. (запис № 45), а в березні 2018 року виплачено 28 351, 86 грн. (запис № 46).

Однак, враховуючи те, що вказані виплати не містять інформації стосовно їх складових нарахування, то суд позбавлений процесуальної можливості при перевірці доводів сторін опиратися на вказані дані з тих підстав, що такі не розкривають, які суми були постійними, а які одноразовими.

Вказане, на думку суду, ускладнює вирішення питання щодо наявності у позивача права на отримання індексації-різниці, але для вирішення публічно-правового спору суд керується наступним.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Суд погоджується із аргументами позивача, що розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

Перевіривши правильність розрахунку стороною позивача приросту індексу споживчих цін Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) суд вважає за можливе прийняти такий розрахунок як вірний та враховуючи це, суд не знаходить арифметичних похибок у розрахунку розміру щомісячної індексації грошового забезпечення в сумі 3 177, 60 грн.

При цьому, суд зважає на те, що відповідачем не доведено кількісного розміру підвищення доходу позивача за вказаний період з урахуванням постійних складових, то вказане значення слід приймати за « 0», а відтак позивач має право на отримання спірної індексації щомісяця в розмірі 3 177, 60 грн.

Таким чином, за спірний період позивачу мала би бути нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 195 528, 32 грн. (3177,60 грн.*61 повних календарних місяців служби + 1694,72 грн. за травень 2022 року пропорційно відпрацьованому часу).

Стосовно позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа № 815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».

Поряд із цим суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Таким чином, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної установи «Дар`ївська виправна колонія № 10», - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року по справі № 420/13474/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький