ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23399/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
В С Т А Н О В И Л А :
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1», в якому просить стягнути з Товариства за невиконання нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 145 843,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2022 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 145 843,59 грн.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач не врахував, що на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1», ще починаючи з 2017 року, забезпечено працевлаштування особи з інвалідністю.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що відповідачем не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, що є порушенням приписів чинного законодавства. Вказує, що відповідачем не вжито необхідних заходів щодо працевлаштування особи з інвалідність на фактично не зайняте робоче місце у період з 04.02.2022 до 18.09.2023 під час перебування ОСОБА_1 у декретній відпустці. Зазначив, що на період перебування працівника у декретній відпустці робоче місце такого працівника не зайняте.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» є юридичною особою - працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно наданого Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2022 року становила 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 2 618 125,3 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 137 796,07 грн.
На думку позивача, відповідач на порушення норм ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштував 1 особу з інвалідністю, а тому, відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 137 796,07 грн, однак у зв`язку з несплатою відповідачем таких санкцій, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 145 843,59 грн, з яких 8 047,52 грн складає пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано обов`язок по створенню робочих місць для інвалідів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1», з 2017 року, забезпечено працевлаштування особи з інвалідністю - ОСОБА_1 .
Наказом в.о директора ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» №33-К від 06.12.2017 копія якого міститься в матеріалах справи, прийнято на роботу, на посаду бухгалтера товариства з 07.12.2017 ОСОБА_1 .
В подальшому, наказами директора ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» №2-К від 03.01.2018 та №1-К від 02.01.2019, у зв`язку зі змінами у штатному розписі товариства, ОСОБА_1 переведено на посади спеціаліста по роботі з пайщиками - юриста, а згодом юрисконсульта - відповідно, де остання працює по теперішній час.
Таким чином, ОСОБА_1 не припиняла трудових відносин з ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» починаючи з 07.12.2017 по теперішній час.
При цьому, відповідно до повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією КЗ КОР «Київське обласне бюро МСЕК» від 02.04.2018 (повторний огляд) - ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності, та за результатами чергового огляду від 01.04.2021 вказана група інвалідності встановлена - довічно.
ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» в повному обсязі забезпечувалася реалізація прав та соціальних гарантій особи з інвалідністю за весь час роботи.
При цьому, згідно ст. 2 Закону України «Про відпустки» - право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
В свою чергу, статтею 18 Закону України «Про відпустки» передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На період відпустки для догляду за дитиною за працівником зберігається місце роботи (посада) на підставі ст. 2 Закону України «Про відпустки».
Таким чином, після закінчення відпустки працівниця має право й надалі працювати на тому ж місці роботи за тією ж посадою.
З вищевикладеного вбачається, що надання працівниці відпустки для догляду за дитиною не є фактом припинення трудових відносин, більше того покладає на роботодавця обов`язки щодо забезпечення відповідних соціальних гарантій.
Наказом директора ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» №5-К від 03.02.2022 - ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому, ОСОБА_1 нараховані та виплачені обов`язкові соціальні гарантії, у зв`язку з декретною відпусткою, в розмірі 34 331,22 грн та 3 814,,58 грн.
Крім цього, наказом директора ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» №24-К від 18.09.2023, достроково припинено вищевказану відпустку ОСОБА_1 та остання приступила до виконання своїх обов`язків.
Отже, в 2022 році ТОВ «АГРОПРОМТЕХСЕРВІС-1» в повному обсязі забезпечено виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування особи з інвалідністю, а також дотримання всіх соціальних гарантій та прав такої особи, яка за вказаний період не припиняла трудових відносин з товариством.
Слід також окремо відмітити, що згідно приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на роботодавця не покладено обов`язок щодо працевлаштування інших осіб з інвалідністю, під час тимчасової непрацездатності іншого такого працівника, а також під час надання такій особі відпусток, в тому числі і соціальних відпусток.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протягом 2022 року вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відповідності до законодавства, виконано норматив по створенню робочих місць та забезпечено працевлаштування 1 особи осіб, якій встановлена інвалідність - ОСОБА_1 , а отже відповідачем вчинено необхідні дії для недопущення правопорушення, за яке передбачається адміністративного-господарська санкція.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта, що відповідач повинен був працевлаштувати іншу особу з інвалідністю, оскільки вакансія не була відкритою, так як ОСОБА_1 пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що відповідачем не виділено та не створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, відмовлено особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, тобто, не доведено факту протиправного ухилення або протиправної відмови у працевлаштуванні на вакантні посади осіб з інвалідністю.
З вищевикладеного вбачається, що відповідачем було вжито залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення вказаного позивачем господарського правопорушення, а відтак товариство не може бути притягнуто до відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а відтак, застосування до нього адміністративного-господарських санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів є протиправним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 08.04.2024.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 11.04.2024 |
Номер документу | 118241047 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо праці, зайнятості населення, у тому числі зайнятості населення, з них зайнятості осіб з інвалідністю |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кучма Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні