Постанова

від 09.04.2024 по справі 620/11581/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/11581/23 Головуючий у І інстанції - Соломко І.І.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Куць М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Камаз» до Чернігівської митниці про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Камаз» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 18.04.2023 № 7.11-1/7.11-28-08/13/2049 про сплату митних платежів на загальну суму 451 640, 74 грн станом на 23.02.2022.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувана вимога складена відповідачем за довільною формою, що не передбачено законодавством, а посилання в ній на норми статті 296 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки не стосуються обставин справи. Також зауважує, що Сертифікатом Сумської торгово-промислової палати № 5900-23-1158 від 08.03.2023 засвідчено факт форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), який настав 24.02.2022 і діє на даний час, що унеможливило дотримання строків митного оформлення товару. Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність вимоги від 18.04.2023 № 7.11-1/7.11-28-08/13/2049.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи положення Митного кодексу України, Закону України «Про торгово-промислові палати в України», а також початок бойових дій на території України, суд дійшов висновку, що наявність сертифікату ТПП України № 5900-23-1158 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 106 від 08.03.2023 із зазначенням періоду дії таких обставин (дата настання 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 08.03.2023 і на час розгляду справи), є обґрунтуванням неможливості виконання позивачем зобов`язань і, відповідно, підставою для припинення обов`язку зі сплати митних платежів. При цьому, спірна вимога складена 18.04.2023, тобто до прийняття Міністерством фінансів України наказу (25.04.2023), яким встановлено порядок забезпечення митних платежів та затверджено форму вимоги, що свідчить про безпідставність її прийняття у довільній формі. Відповідачем не надано суду належні та достовірні докази, які б підтвердили на підставі якої інформації, документів та відомостей, у тому числі відомостей щодо результатів контролю товарів, зроблено висновок, що це відбувалось під час їх поміщення в митний режим та/або під час завершення такого режиму, а отже, не доведено момент виникнення обов`язку із сплати митних платежів відповідно до ст. 289 Митного кодексу України та підстави здійснення розрахунку суми митних платежів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Сертифікат Сумської торгово-промислової палати № 5900-23-1158 від 08.03.2023 засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, бойові дії на території Чернігівської області з 24.02.2022р., що призвели до крадіжки запасних частин та щодо обов`язку позивача забезпечити дотримання граничних строків з митного оформлення (розмитнення) запасних частин до вантажних автомобілів КАМАЗ за імпортною операцією на загальну суму 4 314 006, 31 російських рублів, з метою випуску їх у вільний обіг, що були ввезені до митного терміналу «Рівнопілля» Чернігівської митниці, у термін до 25.01.2023. Отже, вищезазначений сертифікат про форс-мажорні обставини засвідчує лише факт неможливості забезпечити дотримання граничних строків з митного оформлення запасних частин до вантажних автомобілів КАМАЗ в зазначений термін. При цьому, апелянт зауважує, що даний сертифікат діє до 08.03.2023. Також, судом першої інстанції взагалі проігноровано той факт, що Сертифікат видано Сумською торгово-промисловою палатою лише 08.03.2023, тобто через рік після настання форс мажорних обставин. При цьому, даний сертифікат позивач надав митниці разом з листом від 04.05.2023 № 35, тобто вже після того, як митницею було виставлено вимогу про сплату митних платежів. Отже, на момент оформлення вимоги про сплату митних платежів від18.04.2023 №7.11-1/7.11-28-08/13/2049 у митниці були відсутні належні докази про настання форс-мажорних обставин у позивача. Так, митницею було розглянуто заяву позивача від 14.07.2022 № 44 про крадіжку запасних частин з митного терміналу та надані ним документи. Під час з`ясування всіх обставин справи було встановлено, що товар втрачено внаслідок протиправних дій третіх осіб, на підтвердження чого позивач надав Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по справі №12022270340001925 та інші матеріали кримінальної справи. Однак заява позивача до правоохоронних органів про крадіжку товарів та Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по справі №12022270340001925 не підтверджують, що товар безповоротно втрачено або знищено. Даний товар може бути знайдений правоохоронними органами, оскільки провадження в кримінальній справі №12022270340001925 ще триває. Більш того, частина товарів, що переміщувались згідно попередньої митної декларації ІМ ЕЕ № UA102000/2022/901490 від 23.02.2022, вже була знайдена правоохоронними органами. З метою декларування знайдених залишків товару 17.01.2023 позивачем подано до митного оформлення митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA102170000189U0, на підставі якої товари були оформленні в режимі «Імпорт» та випущені у вільний обіг. Відповідно до рекомендацій СОТ стосовно Кіотської конвенції, не можуть вважатися втраченими або знищеними товарами товари, які були втрачені внаслідок викрадення, а також товари, втрачені внаслідок їх власної природи (природний знос). У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі. Також, судом проігноровано норми ч. 4 ст. 75 Митного кодексу України, якою передбачено обов`язок позивача сплатити митні платежі у повному обсязі у разі втрати товарів внаслідок протиправних дій третіх осіб після ввезення їх на митну територію України. При цьому, вимога про сплату митних платежів була виставлена митницею 18.04.2023 відповідно до ст. 317-1 Митного кодексу України, однак у довільній формі, оскільки станом на 18.04.2023 форма відповідної вимоги ще не була затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Отже, складення митним органом вимоги у довільній формі не суперечило законодавству, чинному на дату її виставлення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання 09.04.2024 представники сторін до суду не прибули, водночас, в судовому засіданні 20.03.2024, в якому вони приймали участь, представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала, наполягала на скасуванні рішення суду, а представники позивача проти цього заперечували, просили в задоволенні скарги відмовити, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 23.10.2018 між ТОВ «Торгівельна компанія «Камаз» (далі - покупець) та ТОВ «ИНПЕТРО-Трейдинг» (далі - продавець) укладений контракт №RU/57235987/00003 (з додатками 1-3 та додатковими угодами №1-7, далі - Контракт), умовами якого передбачено, що продавець зобов`язаний передати у власність покупцю запасні частини до вантажних автомобілів, а покупець прийняти товар та оплатити.

Специфікацією № 187 від 17.02.2022 до Контракту сторонами досягнута угода щодо поставки запасних частин на загальну суму 4 620 496,00 російських рублів; умови оплати - 100% передплата товару, умови поставки FCA- м.Набережні Челни (Республіка Татарстан, рф).

На підставі Специфікації продавцем виписаний рахунок (інвойс) №1843-22-14 від 17.02.2022, зі специфікацією до рахунку №1843-22-14 від 17.02.2022, який згідно умов поставки переданий перевізнику покупця разом з іншими товаросупровідними документами.

Відповідно до п. 2.1. Контракту позивачем здійснено на банківський рахунок продавця 100% передплату запасних частин, що підтверджується копією платіжного доручення №305 від 25.01.2022.

На підставі Договору перевезення вантажів та організації транспортно-експедиційного обслуговування №04/01/2022 від 04.01.2022, заявки від 08.02.2022, укладених між позивачем та перевізником запчастин ТОВ «Дельта Логістик», з метою доставки запчастин на територію України та передачі їх позивачу, ТОВ «Дельта Логістик» 17.02.2022 отримало у продавця ТОВ «ИНПЕТРО-Трейдинг» в м.Набережні Челни (рф) запасні частини згідно вище зазначеного рахунку на загальну суму 4 620 496,00 російських рублів, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № Т843-22-14 від 17.02.2022.

Таким чином, з моменту передачі товару перевізнику Товариства (покупця), ТОВ «ИНПЕТРО-Трейдинг» виконаний обов`язок з поставки запчастин позивачу, та до позивача, відповідно, перейшло право власності на них відповідно до Специфікації №187 від 17.02.2022 до Контракту.

23.02.2022 дані запасні частини доставлено перевізником на митну територію України через пункт пропуску «Сеньківка - Нові Юрковичі, Веселівка» митного поста «Сеньківка» (Чернігівська область) Чернігівської митниці до зони митного контролю в місце доставки ТОВ «МТ- Рівнопілля» (Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Рівнопілля) та взяті під митний контроль Чернігівською митницею ДФС, що підтверджується відміткою (штампом) Чернігівської митниці ДФС на рахунку №1843-22-14 від 17.02.2022 (зі специфікацією до рахунку №1843-22-14 від 17.02.2022), міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №Т843-22-14 від 17.02.2022, а також попередньою митною декларацією (ПМД, форма МД-2) №UA 102000/2022/901490 від 23.02.2022, листом Чернігівської митниці за вих.№7.11-377.11-17-01/13/6011 від 09.12.2022, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, прийняття Президентом України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшим продовженням), з 24.02.2022 по 03.04.2022 на всій території Чернігівської області (у тому числі в с. Рівнопілля Чернігівської області) велися активні бойові дії (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» №309 від 22.12.2022).

29.04.2022 позивач дізнався, що автомобіль з причепом, на якому здійснено перевезення товару, знайдений у пошкодженому вигляді, розграбований, у с.Терехівка, Чернігівської області, про що повідомлено поліцію.

02.05.2022 працівником Чернігівського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області здійснено виїзд на місце вчинення злочину, проведено огляд місця події і інші відповідні слідчі дії та виявлено на місці вчинення злочину частину запасних частин на суму згідно рахунку 306 489,69 російських рублів (в т.ч. кабіну (кузов) в пошкодженому стані), які згодом розмитнені позивачем згідно митної декларації №23UA102170000189U0 від 17.01.2023. Місцезнаходження інших запасних частин позивачу станом на день подачі позовної заяви невідоме, поліція здійснює заходи досудового розслідування, винну особу не встановлено, товар на суму 4 314 006, 31 рос.руб. не знайдено.

По даному факту поліція відкрила кримінальне провадження №12022270340001925 за ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану).

14.07.2022 позивач листом за вих. №44 повідомив Чернігівську митницю про крадіжку запасних частин (а.с.102 том 1).

18.04.2023 Чернігівської митницею скерована вимога № 7.11-1/7.11-28-08/13/2049 про сплату митних платежів на загальну суму 451 640, 74 грн станом на 23.02.2022, в якій відповідач посилається на положення ст. 317-1 Митного кодексу України, ч. 2 ст. 296 Митного кодексу України та інформацію попередніх митних декларацій і зазначає, що сума ввізного мита втрачених товарів становить 83 370,49 грн; сума податку на додану вартість втрачених товарів становить 368 270, 25 грн.

Зазначена вимога є предметом даного позову, оскільки позивач вважає її протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок позивача щодо сплати митних платежів припинився з настанням обставин непереборної сили, отже спірна Вимога є протиправною.

Разом з тим, колегія суддів не може повною мірою погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст . 102 Митного кодексу України (далі - МК України) при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки. Митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного ст. 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Згідно ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, ч. 4 цієї статті визначено, що якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були пошкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб, митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.

Як зазначалось вище, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 290 МК України, дійшов висновку, що обов`язок позивача щодо сплати митних платежів припинився з настанням обставин непереборної сили.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Так, у спірній вимозі митний орган зазначив, що товари перебувають у митному режимі імпорт, тобто за відповідними ставками і були розраховані митні платежі.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку вкрадений товар не був поміщений декларантом у жодний митний режим, товар знаходився виключно «під митним контролем» відповідача.

Так, декларант до іноземного товару може обрати як митний режим імпорт, так і інші митні режими, наприклад, тимчасове ввезення, митний режим «митний склад», транзит тощо.

Відповідно до ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ст. 121 МК України митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з 2 ст. 92 МК України у митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу. За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні (ч.1 ст. 72 МК України).

В залежності від обраного декларантом митного режиму різними розділами МК України і різними статтями даних розділів регулюються умови поміщення таких товарів у відповідні митні режими, а саме:

- статтею 75 МК України визначені «Умови поміщення товарів у митний режим імпорту»;

- статтею 104 МК України - «Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового ввезення»;

- статтею 122 МК України - «Умови поміщення товарів у митний режим митного складу»;

- статтею 92 МК України «Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту» тощо.

Отже, колегія суддів наголошує, що ч. 4 ст. 75 МК України стосується не «будь-яких іноземних товарів, які були ввезені на митну територію Україну, а лише тих, до яких декларантом обраний митний режим «імпорт».

При цьому, сам апелянт у своїх додаткових поясненнях зазначає, що «… закінчення перебування під митним контролем товарів, ввезених на митну територію України й доставлених до митного органу призначення на підставі попередньої митної декларації ІМ ЕЕ від 23.02.2022 № иА102000/2022/901490 та які в подальшому вибули із володіння власника внаслідок протиправних дій третіх осіб, є можливим за умови здійснення їх митного оформлення відповідно до обраного Позивачем митного режиму імпорту ... шляхом подання додаткової декларації».

Позивач до крадіжки товару не обирав жодний митний режим на товар і не подавав додаткової декларації через відсутність вкраденого товару, що робить також неможливим і проходження будь-яких митних формальності відповідного митного режиму, передбачені Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, такі як, наприклад, митний огляд товару, перевірка обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, застосування оглядової рентгенотелевізійної техніки, взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога від 18.04.2023 № 7.11-1/7.11-28-08/13/2049 про сплату митних платежів на загальну суму 451 640, 74 грн станом на 23.02.2022 є передчасною, оскільки вона порахована за ставками «митний режим імпорт», в той час, як позивач не обрав жодний митний режим для ввезених товарів.

Щодо форми спірної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд першої інстанції вказав, що відповідачем безпідставно прийнято вимогу у довільній формі, оскільки вона складена 18.04.2023, тобто до прийняття наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2023 № 213 «Про деякі питання забезпечення сплати митних платежів».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

01.10.2022 набрали чинності зміни до МК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань виконання глави 5 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 15.08.2022 № 2510-ІХ (далі - Закон № 2510-ІХ), норми якого викладено в новій редакції, зокрема, глава 46 МКУ «Запит інформації та пред`явлення вимог про сплату митних платежів».

Так, ст. 317 МК України визначено процедуру запиту, відповідно до якої вона здійснюється митним органом, який здійснив випуск товарів, у разі встановлення обставин або виникнення подій, що можуть свідчити про невиконання умов митного режиму або митних формальностей, необхідних для завершення митного режиму.

Статтею 317-1 МК України визначено, що митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, на підставі наявної інформації, документів та відомостей, у тому числі відомостей щодо результатів контролю товарів під час їх поміщення в митний режим та/ або під час завершення такого режиму, визначає момент виникнення обов`язку із сплати митних платежів відповідно до статті 289 цього Кодексу та здійснює розрахунок суми митних платежів відповідно до законодавства України з питань митної справи.

Митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів після розрахунку суми митних платежів складає та направляє вимогу про сплату митних платежів за формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, кожній особі, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 293 цього Кодексу.

Крім того, п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2510-ІХ передбачено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2023 № 213 «Про деякі питання забезпечення сплати митних платежів», який набрав чинності 05.07.2023, було затверджено форму вимоги про сплату митних платежів.

Вимога про сплату митних платежів була виставлена митницею 18.04.2023 відповідно до ст. 317- 1 МКУ, однак у довільній формі, оскільки станом на той час форма відповідної вимоги ще не була затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, складення митним органом вимоги у довільній формі не суперечило законодавству, чинному на дату виставлення вимоги.

Разом з тим, даний факт не свідчить про обґрунтованість спірної вимоги, оскільки вище судом було зроблено висновок про її передчасність.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про необхідність задоволення позову є по суті правильним, але мотиви, з яких виходив суд, не повною мірою відповідають встановленим обставинам та нормам права, тому воно підлягає зміні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись статтями 242, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року - змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині це рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк