Постанова

від 08.04.2024 по справі 120/17480/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17480/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

08 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 02 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 70617840.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що листом від 16.01.2023 № 10/522/23 боржник повідомив державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у визначений судом спосіб. Відтак 23.01.2023 виконавець звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, однак ухвалою суду від 13.02.2023 таку заяву було повернуто. 24.02.2023 державний виконавець звернувся із аналогічною заявою повторно, але ухвалою суду від 27.04.2023 у справі № 120/2016/22-а у задоволенні заяви було відмовлено. Після цього державний виконавець направив на адресу боржника вимогу повідомити про стан виконання рішення суду та про заходи, які вжиті на його виконання. Листом ДСА від 08.06.2023 № 10-6890/23 боржник повідомив, що виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 120/2016/22-а у спосіб, визначений зазначеним рішенням, об`єктивно є неможливим та просив утриматись від накладення штрафу за невиконання судового рішення. Разом з тим, 15.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн та зобов`язано його виконати рішення суду, про що повідомити виконавця. У зв`язку з повторним невиконанням боржником судового рішення, постановою державного виконавця від 07.08.2023 на боржника накладено штраф у подвійному розмірі, а саме 10200 грн.

Відповідач зауважує, що 04.09.2023 державний виконавець ще раз звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, однак ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 120/2016/22-а у задоволенні заяви відмовлено. Відтак, 30.10.2023 державним виконавцем направлено подання про відкриття кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами ДСА України рішення суду, а постановою від 02.11.2023 правомірно закінчено виконавче провадження ВП № 70617840 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що 02.11.2023 державний виконавець виніс постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", не виконавши рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 120/2016/22-а та не вчинивши усіх передбачених законом дій з метою його виконання.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі № 120/2016/22-а, яке набрало законної сили 10.11.2022, зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Зобов`язано ДСА України здійснити фінансування Вінницького апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

30.11.2022 судом видано виконавчий лист у справі № 120/2016/22-а, строк пред`явлення якого до виконання до 11.11.2025.

16.12.2022 позивач подав на адресу відповідача заяву про примусове виконання рішення суду від 06.06.2022 у справі № 120/2016/22-а, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Яковенко В.А. від 26.12.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 70617840 на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/2016/22-а від 30.11.2022.

На вказану постанову листом від 16.01.2023 № 10-522/23 ДСА України повідомила державного виконавця про те, що виконання рішення суду повинно здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України. Також боржник зазначив, що виконання ДСА України рішення суду № 120/2016/22-а від 06.06.2022 у спосіб, визначений рішенням, об`єктивно є неможливим.

23.01.2023 державний виконавець звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 120/2016/22-а про зобов`язання ДСА України здійснити фінансування Вінницького апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у сумі 2270,00 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 120/2016/22-а заяву державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС про зміну способу виконання рішення суду повернуто заявнику без розгляду.

24.02.2023 державний виконавець повторно звернувся до суду з аналогічною заявою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 120/2016/22-а відмовлено у задоволені заяви державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС про зміну способу виконання рішення суду.

16.05.2023 за № 70617840/6-20.1 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено вимогу державного виконавця, якою зобов`язано боржника повідомити про стан виконання рішення суду у справі № 120/2016/22-а, про заходи, які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.

Листом від 06.09.2023 за № 10-6890/23 ДСА України повідомила державного виконавця, що виконання рішення суду від 06.06.2022 у справі № 120/2016/22-а у спосіб, визначений рішенням, об`єктивно є неможливим, а тому просила утриматись від накладення штрафу за його невиконання.

15.06.2023 за невиконання судового рішення зобов`язального характеру державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн. При цьому боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення судового рішення.

07.08.2023, у зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення на ДСА України штрафу у розмірі 10200 грн.

Крім того, державний виконавець звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 120/2016/22-а у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

30.10.2023 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань подання (повідомлення), в якому ініційовано відкриття кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами ДСА України вимог виконавчого листа № 120/2016/22-а, виданого 30.11.2022 Вінницьким окружним адміністративним судом.

Постановою державного виконавця Яковенко В.А. від 02.11.2023 вирішено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 120/2016/22-а від 30.11.2022 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39-40 Закону України "Про виконавче провадження". У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані. Боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Позивач вважає вказану постанову неправомірною, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишається невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження та конституційним засадам судочинства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Верховний Суд у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20 наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, необхідно враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність та передчасність постанови державного виконавця від 02.11.2023 ВП № 70617840 про закінчення виконавчого провадження.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.