Постанова

від 20.03.2024 по справі 380/5923/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5923/23 пров. № А/857/22022/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морська Г.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год. 23 хв. 17 жовтня 2023 року, повне судове рішення складено 20 жовтня 2023 року, у справі № 380/5923/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

28.03.2023 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд з позовом до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, просило, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 15 525 390,02 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує, що ним самостійно подані декларації та не оспорює суми ПДВ, зазначені в них. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надані докази оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або в судовому порядку, а тому, на момент розгляду справи, зобов`язання є узгодженим. Суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями та самостійно визначені зобов`язання у податкових деклараціях набули статусу узгоджених. Суд першої інстанції вказав, що 08.10.2014 контролюючим органом виставлена та направлена відповідачу вимога форми «Ю» №815-25 на суму податкового боргу 755 157,69 грн., яка отримана уповноваженим представником відповідача 08.10.2014, що підтверджується розпискою на корінці податкової вимоги. Суд першої інстанції зауважив, що недоотримання відповідачем бюджетного фінансування за державними субвенціями у 2017 році не може бути підставою для несплати ПДВ самостійно задекларованого платником протягом 2021 2022 років.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що КП «Дрогобичводоканал» є комунальним комерційним унітарним підприємством та здійснює свою діяльність на основі чинного законодавства України, а в порушення норм податкового законодавства, ГУ ДПС у Львівській області не зверталося до Дрогобицької міської ради Львівської області з поданням щодо прийняття відповідного рішення, передбачено положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України. Скаржник вказує, що податковий борг виник не з вини відповідача, а внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Скаржник зазначає, що законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, код ЄДРПОУ 03348910.

Відповідно до карток особових рахунків та довідки про заборгованість від 08.03.2023 №2626/5/13-01-13-01-12 заборгованість комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області перед бюджетом з ПДВ складає 20 763 306,14 грн. та складається із основного платежу 20 762 621,00 грн. нарахованого по Податкових деклараціях з ПДВ за період з червня 2021 по грудень 2022; штрафних санкцій 288,02 грн, донарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2022 №01358613010413 (термін сплати 20.12.2023); 397,12 грн. пені, нарахованої згідно з статтею 129 ПК України.

У подальшому під час розгляду справи КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області частково сплачував суму боргу і контролюючий орган зараховував оплату у порядку черговості виникнення боргу. Станом на 04.10.2023 сума податкового боргу, яка є предметом стягнення в рамках цієї адміністративної справи частково погашена, несплачений залишок становить 15 525 390,02 грн. за період із грудня 2021 року по грудень 2022 року.

Оскільки вказані кошти у встановлені законом строки не сплачені, Головне управління ДПС у Львівській області звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу (податок на додану вартість)) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом (підпункт 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Самостійно визначене платником податків грошове зобов`язання оскарженню не підлягає (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останній самостійно подав декларації з ПДВ та не оспорює суми ПДВ, зазначені в них.

06.12.2022 ГУ ДПС у Львівській області провело камеральну перевірку відповідача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних.

На підставі висновків акта камеральної перевірки №16766/13-01-04-13-07/03348910 від 06.12.2022 ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення форми «Н» №01358613010413 від 06.12.2022, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 288,02 грн.

Докази оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або в судовому порядку в матеріалах справи відсутні, відповідачем такі не подані, а тому, на момент розгляду справи, зобов`язання є узгодженим.

Контролюючий орган направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ю» №815-25 від 08.10.2014 на загальну суму податкового боргу в розмірі 755 157,69 грн. Із моменту надіслання податкової вимоги до часу виникнення описаного вище податкового боргу, відповідач був постійним боржником, тому нова податкова вимога податковим органом не надсилалась.

Зазначені суми самостійно визначених грошових зобов`язань не сплачені відповідачем у встановленні законом строком.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями та самостійно визначені зобов`язання у податкових деклараціях набули статусу узгоджених.

При цьому, з часу направлення податкової вимоги до часу звернення з цим позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією інтегрованої картки платника.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що є комунальним комерційним унітарним підприємством та здійснює свою діяльність на основі чинного законодавства України, а тому контролюючим органом порушено встановлений у статті 96 ПК України порядок погашення податкового боргу.

Щодо аргументів скаржника, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до положень статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У свою чергу, у пункті 96.1 статті 96 ПК України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що статтею 95 ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків, який застосовується для всіх без винятку платників податку (у тому числі, і комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

Регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з комунального підприємства у порядку статті 95 ПК України та звертається до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.

Отже, положеннями ПК України встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо ж усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади (місцевого самоврядування), до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Отже, визначена статтею 96 ПК України процедура застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 ПК України, не призвела до погашення податкового боргу.

З огляду на зазначене, реалізація контролюючим органом положень статті 96 ПК України можлива лише у разі, коли процедура стягнення коштів безпосередньо з комунального підприємства виявилася безрезультатною, а поданий Головним управлінням ДПС у Львівській області позов у цій справі про стягнення коштів безпосередньо з платника податків і є тією необхідною передумовою для подальшої реалізації права на звернення до суду у порядку статті 96 ПК України з позовом до органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває відповідач.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 16 серпня 2023 року (справа №440/8656/22), від 11 липня 2023 року (справа № 820/4643/16).

У постанові від 19 березня 2021 року у справі № 240/4054/19 (адміністративне провадження №К/9901/317/20) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що обов`язок контролюючого органу на звернення із позовною заявою до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, із позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти такого органу виникає виключно у разі відсутності у боржника власного майна, яке може бути внесено в податкову заставу, або після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу, для погашення податкового боргу. Наведені в пункті 96.1 статті 96 ПК України особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 09 березня 2021 року у справі №160/2598/20 (адміністративне провадження № К/9901/36670/20) податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) та визначено перелік заходів, які зобов`язаний здійснити контролюючий орган у відповідній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. У разі якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, на погашення податкового боргу останнього.

Зазначене в своїй сукупності вказує на безпідставність аргументів скаржника щодо недотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, щодо обґрунтованості та підставності заявлених позовних вимог, дотримання контролюючим органом встановленої процедури стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності звернення контролюючого органу до суду із позовом щодо стягнення податкового боргу та на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №380/5923/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-допівадачем 01.04.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України