Ухвала

від 08.04.2024 по справі 320/34140/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа №320/34140/23

адміністративне провадження №К/990/12931/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 04.04.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» відмовити повністю.

У касаційній скарзі скаржником також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на наступне.

Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23 була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін. Постанова в повному обсязі складена й підписана 29.11.2023.

Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 29.12.2023, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 04.04.2024, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України раніше поданих контролюючим органом касаційних скарги заявнику по причині неналежного (необґрунтованого) викладення підстав касаційного оскарження унормованих частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Скаржник доводить, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України). Також скаржник просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі ухвали та постанови у найкоротші строки після такого повернення. Наголошуючи на складному режимі функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що позбавила учасників справи вільно користуватися своїми процесуальними правами, керуючись положеннями статті 121 КАС України та цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скаржник доводить необхідність визнання поважними підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження з подальшим його поновленням.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23 три рази.

Кожну з поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 09.01.2024, від 08.02.2024 та від 05.03.2024 повернув заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно вказавши про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження визначену, зокрема, абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі абзацу другого частини четвертої статті 328 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

В силу норми частини п`ятої статті 355 КАС України, згідно з якою судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними, перевірка підстав повернення попередньої касаційної скарги не входить до повноважень колегії суддів, визначеної для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України поданої 04.04.2024.

У той же час, наведені контролюючим органом підстави для поновлення строку знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС України пов`язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки її доводи стосуються виконання вимог процесуальних норм при зверненні з касаційними скаргами до Верховного Суду раніше.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Разом з тим, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, контролюючий орган не зазначає будь-яких обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої та частини четвертої статті 330 КАС України, з урахуванням того, що Верховний Суд надавав скаржнику вичерпні роз`яснення щодо форми й змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати, зокрема, в частині належного викладення підстав, у тому числі й у разі її подання на підставі абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та надання документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Таким чином, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою положень процесуального закону, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

У цій справі звернення з касаційною скаргою є четвертим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг, тобто, саме проявлений Головним управлінням ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення заявнику.

Поряд з цим, Верховний Суд також звертає увагу, що з моменту отримання скаржником ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої ним касаційної скарги (11.01.2024) і до моменту чергового звернення (04.04.2024) сплинув строк у понад два місяці, однак, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень будь-якого обґрунтування причин такої тривалості реалізації права на звернення до суду скаржник не зазначає. На переконання суду, відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих Судом.

Факт первинного звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно (у розглядуваному випадку вчетверте) поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.

Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Натомість, обставини на які посилається скаржник є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Щодо посилань скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану, Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія його триває й до сьогодні.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, надаючи оцінку доводам відповідача, Суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України воєнного стану, скаржник не наводить доводів та не надає суду належних доказів, яким чином вказані обставини вплинули на обов`язок дотримання ним встановленого КАС України строку касаційного оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 про забезпечення позову та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23.

Верховний Суд наголошує, що Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому міжнародним та національним законодавством право на доступ до правосуддя, у розглядуваному випадку, Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, сукупність встановлених Верховним Судом за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин, свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №320/34140/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник