Постанова

від 28.03.2024 по справі 380/23073/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуСправа № 380/23073/23 пров. № А/857/1369/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Гладкої С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року (суддя Потабенко В.А., м.Львів, повний текст складено 15 грудня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» (далі- ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2023 №00128340902 (далі ППР).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги та доповненнях до неї вказує, фактична перевірка проведена з порушенням приписів Податкового кодексу України (далі ПК), оскільки у податкового органу не було жодних підстав для її проведення. Крім того, зазначає, що для здійснення господарської діяльності ТОВ отримано дві ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі. Товариство не здійснює діяльність із зберігання та реалізації пального на акцизному складі. А для зберігання пального виключно для потреб власного споживання товариство має резервуар/ємність для зберігання пального загальною місткістю 75000 л, який використовується для заправки і забезпечення роботи власних автомобілів. Зазначає, що податковим органом не надано належної оцінки тому факту, що обсяги пального за рік для власних потреб не становлять більше 1000 куб.м та не враховано, що та таке пальне використовується виключно для власних потреб ТОВ. При цьому необхідність реєстрації акцизного складу положеннями ПК України визначена виключно для платників акцизного податку, які здійснюють реалізацію пального безпосередньо з такого акцизного складу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача про проведення фактичної перевірки та сама фактична перевірка ТОВ проведені у повній відповідності до норм ПК. Додатково зазначено, що суб`єкти господарювання, які є платниками акцизного податку розпорядниками акцизних складів, а також розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані зареєструвати акцизні склади.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ з 15.04.2010 перебуває на обліку в контролюючому органі, як платник податків, основний вид діяльності 10.11 Виробництво м`яса, іншим видом є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У період з 03.05.2023 по 05.05.2023 Головним управлінням проведено фактичну перевірку на підставі наказу від 03.05.2023 №1629-ПП (далі Наказ) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, за результатами якої складно акт (довідку) від 05.05.2023 №11900/13-01-03-02/37059699 (далі Акт).

В реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового (далі Реєстр) ТОВ зареєстровано 08.06.2022 №6026.

Акцизний склад за адресою зберігання пального: Львівська область, Сокальський район, вул.Кутова, 20, у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового не зареєстровано (далі СЕА, Акцизний склад відповідно).

Станом на час перевірки ТОВ є розпорядником: ліцензії на право торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі №990614202200339 термін дії з 27.05.2022 до 27.05.2027 (далі Ліцензія на право торгівлі пальним) та ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки №13290414202000954 термін дії з 11.06.2020 по 11.06.2025 (далі Ліцензія на право зберігання пального).

Перевіркою ТОВ встановлено порушення підпункту 230.1.2 (б) пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК), а саме: розпорядник Акцизного складу не зареєстрував Акцизний склад в СЕА.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням 05.06.2023 винесене ППР, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1000000 грн.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст. 80 ПК.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлено ст. 81 ПК України.

За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 81.2 статті 81 ПК у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

З аналізу наведеного правового регулювання висновується, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/ позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

З матеріалів справи видно, що фактична перевірка позивача проведена відповідно до Наказу у якому підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «З метою посилення контролю за виробництвом та обігом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним, на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК (із змінами та доповненнями), статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі Закон №481/95-ВР із змінами та доповненнями), та відповідно до здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах пального».

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства; здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Відтак, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №160/2357/21, від 08.12.2022 у справі №140/2889/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20 тощо.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з тим, що Наказ та сама фактична перевірка ТОВ проведені у повній відповідності до норм ПК. При цьому, позивачем було допущено посадових осіб Головного управління до проведення перевірки, надано журнал реєстрації перевірок, первинну бухгалтерську документацію, накази, ліцензії тощо, що додатково свідчить про правомірність призначення і проведення такої фактичної перевірки.

Що стосується виявленого під час проведення фактичної перевірки порушення, то необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до абзаців 1-3, 6 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження/розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що пункт «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.

Отже при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.

Також в цьому пункті є зауваження, що критерій, визначений пунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Крім того, конструкцію наведеного вище пункту статті 14 ПК, пов`язує умову отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів саме з суб`єктом господарювання, а не з місцем зберігання пального. Отже, з аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК слідує висновок, що обсяг отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб`єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.

Вказані висновки щодо застосування цієї норми наведені у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі 420/4383/23.

Отже, передбачений цією нормою виняток застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Як встановлено судом першої інстанції та це не заперечується сторонами ТОВ для здійснення своєї господарської діяльності отримало Ліцензію на право торгівлі пальним, та Ліцензію на право зберігання пального.

При цьому, 08.06.2022 позивач-апелянт зареєстрований платником акцизного податку на підставі поданої заяви від 08.06.2022 №9068919366, з аналізу якої видно, що ТОВ просить зареєструвати його платником акцизного податку у зв`язку з провадженням діяльності з реалізації пального.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження/розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Порядок реєстрації платників акцизного податку та акцизних складів регулюється «Порядком електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» (далі Порядок №408), який визначає механізм відкриття та закриття рахунків платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, механізм роботи зазначеної системи, а також проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків..

Пунктом 5 Порядку № 408 встановлено, що платники акцизного податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 408 на підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

Таким чином, конструкція пунктів 5, 6 Порядку № 408 дає можливість стверджувати, що законодавець нерозривно пов`язує статус «платник акцизного податку» з статусом «розпорядник акцизних складів».

Інакше кажучи, платник акцизного податку завжди є розпорядником акцизних складів.

Аналогічну форму має і норма абзацу 6 підпункту 230.1.2 (б) пункту 230.1.2 статті 230 ПК, згідно якої платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати, зокрема усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Абзацом 3 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК передбачено, що розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

З огляду на викладені норми, можна дійти висновку, що суб`єкти господарювання, які є платниками акцизного податку розпорядниками акцизних складів, а також розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані зареєструвати акцизні склади, так як того вимагає абзац 6 підпункту 230.1.2 (б) пункту 230.1.2 статті 230 ПК.

Поміж тим, ТОВ набувши статусу розпорядника Акцизного складу (з набуттям статусу платника Акцизного податку після подання відповідної заяви), зобов`язане було зареєструвати Акцизний склад в СЕА.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше

Згідно пункту 1281.2 статті 1281 ПК відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КОМЕРС» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 8 квітня 2024 року.