Постанова

від 21.03.2024 по справі 260/3342/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3342/23 пров. № А/857/22737/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Коваля Р.Й., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання : Гранат В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Маєцькою Н.Д., час ухвалення рішення 10 год 02 хв у м. Ужгороді, дату повного тексту судового рішення складено не вказано) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР НПУ, Департамент, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати з моменту прийняття п.1 наказу начальника ДСР НПУ №153 від 27.04.2023 Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Закарпатській області, наказ начальника ДСР НПУ №250 о/с від 01.05.2023 По особовому складу відповідно до ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580), згідно якого заступника начальника 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань (далі - УСР) в Закарпатській області ДСР НПУ звільнено зі служби в поліції з 02.05.2023, поновити його на цій посаді з 02.05.2023, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 02.05.2023 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі, допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на вказаній посаді, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ДСР НПУ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Позов мотивований тим, що повідомлення про підозру, врученого у межах кримінального провадження відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та службовий висновок, які покладені в основу оспорюваних наказів, є протиправними. Позивач вважає, що ніякого вимагання неправомірної вигоди не було. Також вказує на те, що матеріалами службової перевірки не було встановлено і не доведено порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських. Відповідачем взагалі не конкретизовано, що саме порушив позивач в контексті положень Дисциплінарного статуту НПУ. Крім того, відповідач застосував найсуворіший захід дисциплінарного стягнення, у той час звільнення його зі служби є передчасним заходом, оскільки на момент його звільнення триває досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками ч.4 ст.368 КК України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено в сумі 287443,74 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДСР НПУ подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не досліджував подані відповідачем до суду відзив та клопотання. ДСР у відзиві на позовну заяву детально наводив встановлені в ході проведення службового розслідування допущені ОСОБА_1 порушення з чітким посиланням на норми законодавства, які ним були не дотримані. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 не дотримався наказу свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 , не повідомив не пізніше 24 годин рапортом керівникові та за скороченим номером екстреного виклику поліції 102 про виявлення ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , спрямованого на вирішення ними питання про подальше уникнення кримінальної відповідальності, використав свої службові повноваження та не вжив заходів із запобігання/усунення правопорушень, не вжив заходів у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, а також вчинив дії, що підривають авторитет НПУ. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ДСР звертав увагу у своєму відзиві на позовну заяву, що подія за участі ОСОБА_1 спричинила неабиякий резонанс в суспільстві, оскільки була висвітлена у засобах масової інформації (далі - ЗМІ), а також у клопотанні ДСР вказував, що 19.06.2023 на офіційному Веб-сайті ДБР оприлюднено новину про повідомлення підозри прокурору Ужгородської прокуратури та заступнику начальника одного із відділів УСР регіону за сприяння наркоділкам. Отже, дії ОСОБА_1 , які встановлені під час службового розслідування, безсумнівно негативно позначилися на авторитеті органів поліції. Стосовно висновків суду першої інстанції про необхідність чіткої конкретизації кваліфікації встановленого порушення поліцейським вимог зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою викладені у висновку службового розслідування визначення порушень ОСОБА_1 вимог законодавства із зазначенням конкретних правових норм. Також звертається увага на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в контексті застосування практики Європейського суду з прав людини та статті 62 Конституції України стосовно принципу презумпції невинуватості особи, оскільки предметом розгляду даної справи не було питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а досліджувалося питання наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. При цьому, відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність в його діях ознак дисциплінарного проступку. В контексті приведеного наголошує на тому, що позивача було звільнено зі служби в поліції саме за вчинення дисциплінарного проступку, а не злочину. Також звертає увагу на невірне застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк та в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представницю відповідача ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом ДСР НПУ №30 о/с від 01.02.2021 По особовому складу капітана поліції ОСОБА_1 було призначено заступником начальника 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Закарпатській області.

13.04.2023 до ДСР НПУ надійшла інформаційна довідка за №1290/55/106/01-2023, за змістом якої, 13.04.2023 біля 14 год 30 хв управлінням досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) за оперативного супроводу СБУ, в порядку ст.208 КПК України було затримано капітана поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження за №42023000000000528, відкритого 31.03.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів у сумі 30000 доларів США, а саме за вирішення питання про не притягнення громадянина до кримінальної відповідальності.

Наказом ДСР НПУ №83-П від 13.04.2023, з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених в інформаційній довідці №1290/55/106/01-2023 від 13.04.2023, було призначено службове розслідування, проведення якого доручено дисциплінарній комісії.

За результатами проведеного службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УСР в Закарпатській області 27.04.2023 було складено висновок, затверджений начальником ДСР НПУ.

За змістом вищевказаного висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 продемонстрував цілковите незнання нормативно-правових актів, які регламентують дотримання дисципліни та законності. Крім того, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.18 Закону №580, зокрема, не проінформував керівництво про здійснення 13.04.2023 оперативної зустрічі з невідомою особою, чим поставив у воєнний стан, під загрозу особисту безпеку. Також, капітан поліції ОСОБА_1 повідомив комісії неправдиві відомості, які відрізнялися від тих, які надав його безпосередній керівник ОСОБА_2 , чим перешкоджав проведенню службового розслідування. У вину ОСОБА_1 , в контексті порушення службової дисципліни, ставилось те, що виявивши ознаки кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо вирішення ними питання про подальше уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності та покарання, пов`язаного з обмеженням чи з позбавленням волі на певний строк, він не мав повноважень вирішувати її у спосіб, що описаний в оголошенні йому 13.04.2023 підозрі, а зобов`язаний був повідомити про це відповідно до п.6, 7 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194 (далі - Порядок ведення ЄО), своєму керівникові та за скороченим номером екстреного виклику поліції 102. Крім того, згідно посадових обов`язків ОСОБА_1 від 16.12.2019, останній має право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень у межах своїх повноважень. Тому, неповідомлення про відомі йому обставини протиправних дій ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , а також спроби вирішити їх у спосіб, що описаний в оголошенні йому 13.04.2023 підозрі, ОСОБА_1 не лише не дотримався вимог п.6, 7 Порядку ведення ЄО, а й перевищив надане йому посадовими інструкціями право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень виключно у межах своїх повноважень. Відтак, комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 , своїми діями, пов`язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського. Відтак, комісія вбачала в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.1, 2 ч.1 ст.18, п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.23 Закону №580, п.1, 2, 3, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут НПУ), п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських), п.2 ст.1 наказу НПУ №507 від 19.07.2022 Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції, Присяги поліцейського та посадових інструкцій, що виразились у особистій недисциплінованості, невиконанні, незнанні норм діючого законодавства України, в умисному невиконанні основних обов`язків і повноважень поліцейських, вимаганні та отриманні від цивільної особи неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, та інформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.

Наказом ДСР №153 від 27.04.2023 Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Закарпатській області до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У вищевказаному наказі були викладені обставини порушення позивачем службової дисципліни аналогічні тим, які були викладені у висновку службового розслідування.

Відповідно до наказу ДСР №250 о/с від 01.05.2023 По особовому складу, капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Закарпатській області відповідно до ч.1 ст.77 Закону №580 звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ) з 02.05.2023.

Вважаючи протиправними оспорювані накази, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких інших фактичних обставин, крім тих, які були викладені в інформаційній довідці від 13.04.2023, дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування не було встановлено. При цьому, в аспекті спірних правовідносин суд зазначив, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Суд дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виключно через повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України не є вчиненням ним дисциплінарного проступку, а є лише процесуальним рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування і яке в майбутньому може бути скасовано, змінено, а кримінальне провадження закрито, чи позивача буде визнано невинним у скоєнні даного злочину. В той же час, згідно висновку службового розслідування відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем у висновку відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Закону №580, Дисциплінарного статуту НПУ тощо. Разом з тим, доказів на підтвердження вчинення комісією дій під час проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, суду надано не було. В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст. 62 Конституції України. Отже, суд дійшов висновку, що матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в НПУ визначено Законом №580.

Статтею. 1 Закону №580 визначено, що НПУ - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст.2 Закону №580, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах : 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 18 цього Закону на поліцейського покладено обов`язок неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини, надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я, зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною другою цієї статті Закону №580 на поліцейського покладено обов`язок на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Частиною першою статті 19 Закону №580 передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом НПУ, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в НПУ, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом НПУ, дія якого поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580, зобов`язує поліцейського : 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту НПУ, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом ст.12 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

За змістом ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою цієї статті визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч.1, 2, 3, 4 ст.14 Дисциплінарного статуту НПУ).

Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Дисциплінарного статуту НПУ, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи, ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених КПК України, Законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування, а також користуватися правничою допомогою.

Частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права : на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в НПУ, визначених Законами України Про Національну поліцію, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Пункт шостий частини першої статті 77 Закону №580 містить положення, відповідно до якого, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ.

Пунктом десятим частини першої статті 77 Закону №580 визначено підставу звільнення поліцейського зі служби в поліції та її припинення, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Аналіз норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції дає підстави для висновку, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.04.2023 до ДСР НПУ надійшла інформаційна довідка за №1290/55/106/01-2023, за змістом якої, 13.04.2023 біля 14 год 30 хв управлінням досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління ДБР за оперативного супроводу СБУ, в порядку ст.208 КПК України було затримано капітана поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження за №42023000000000528, відкритого 31.03.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів у сумі 30000 доларів США, а саме за вирішення питання про не притягнення громадянина до кримінальної відповідальності.

За матеріалами службового розслідування, під час зустрічі 29.12.2022 в м. Ужгороді на якій, серед інших, був присутній ОСОБА_1 , працівниками правоохоронних органів повідомлено представнику ОСОБА_3 усі деталі кримінального провадження відносно нього та наявні докази вини, спонукаючи до передачі неправомірної вигоди та створюючи уяву невідворотності у подальшому отримання за рішенням суду покарання у виді обмеження чи позбавлення волі на тривалий строк. Разом з цим, під час вказаного спілкування працівники правоохоронних органів, серед яких був присутній і ОСОБА_1 , повідомили представнику ОСОБА_3 про те, що вони можуть вчинити дії, направлені на уникнення останнім кримінальної відповідальності шляхом вилучення з матеріалів кримінального провадження доказів причетності його до вчинення особливо тяжких злочинів, вчинення дій, спрямованих на фальсифікацію висновків судових експертиз, забезпечення неприбуття свідків у судове засідання, з метою подальшого сприяння в отриманні за результатами судового розгляду виправдувального вироку стосовно ОСОБА_3 ОСОБА_1 неодноразово в телефонному режимі спілкувався із знайомим ОСОБА_3 громадянином ОСОБА_4 , вимагаючи прийняття ними умов та передачі неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_1 проігнорував наказ керівника про заборону здійснення зустрічі з представником ОСОБА_3 та поїхав 13.04.2023 на вказану зустріч самостійно у робочий час, де його о 14 год 30 хв було затримано працівниками управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління ДБР за оперативного супроводу СБУ в рамках кримінального провадження №42023000000000528, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

У зв`язку з надходженням вищевказаної інформаційної довідки, наказом ДСР НПУ №83-П від 13.04.2023, з метою повної, всебічної та об`єктивної викладених у ній відомостей, було призначено службове розслідування, за результатами проведеного якого за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УСР в Закарпатській області 27.04.2023 було складено висновок, затверджений начальником ДСР НПУ.

За змістом вищевказаного висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 продемонстрував цілковите незнання нормативно-правових актів, які регламентують дотримання дисципліни та законності. Крім того, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.18 Закону №580, зокрема, не проінформував керівництво про здійснення 13.04.2023 оперативної зустрічі з невідомою особою, чим поставив у воєнний стан, під загрозу особисту безпеку. Також, капітан поліції ОСОБА_1 повідомив комісії неправдиві відомості, які відрізнялися від тих, які надав його безпосередній керівник ОСОБА_2 , чим перешкоджав проведенню службового розслідування. У вину ОСОБА_1 , в контексті порушення службової дисципліни, ставилось те, що виявивши ознаки кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо вирішення ними питання про подальше уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності та покарання, пов`язаного з обмеженням чи з позбавленням волі на певний строк, він не мав повноважень вирішувати її у спосіб, що описаний в оголошенні йому 13.04.2023 підозрі, а зобов`язаний був повідомити про це відповідно до п.6, 7 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194 (далі - Порядок ведення ЄО), своєму керівникові та за скороченим номером екстреного виклику поліції 102. Крім того, згідно посадових обов`язків ОСОБА_1 від 16.12.2019, останній має право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень у межах своїх повноважень. Тому, неповідомлення про відомі йому обставини протиправних дій ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , а також спроби вирішити їх у спосіб, що описаний в оголошенні йому 13.04.2023 підозрі, ОСОБА_1 не лише не дотримався вимог п.6, 7 Порядку ведення ЄО, а й перевищив надане йому посадовими інструкціями право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень виключно у межах своїх повноважень. Відтак, комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 , своїми діями, пов`язаними з чисельними порушеннями службової дисципліни, дискредитував звання поліцейського. Відтак, комісія вбачала в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.1, 2 ч.1 ст.18, п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.23 Закону №580, п.1, 2, 3, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут НПУ), п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських), п.2 ст.1 наказу НПУ №507 від 19.07.2022 Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції, Присяги поліцейського та посадових інструкцій, що виразились у особистій недисциплінованості, невиконанні, незнанні норм діючого законодавства України, в умисному невиконанні основних обов`язків і повноважень поліцейських, вимаганні та отриманні від цивільної особи неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, та інформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.

Аналізуючи викладені у висновку службового розслідування та оспорюваному наказі обставини, з урахуванням представлених суду доказів, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції про те, що будь-яких інших фактичних обставин, крім тих, які були викладені в інформаційній довідці від 13.04.2023, дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування не було встановлено.

Зокрема, в ході проведення службового розслідування комісії надавалися пояснення, які стосувалися саме дотримання службової дисципліни.

Так, з матеріалів справи видно, що пояснення позивача та його безпосереднього керівника ОСОБА_2 суперечать одне одному, зокрема, позивач пояснив комісії, що керівнику відділу щодо оперативної зустрічі не доповідав, оскільки вважав це недоцільним, натомість ОСОБА_2 вказав, що зранку 13.04.2023 ОСОБА_1 повідомляв його про те, що він має намір зустрітися з невідомою особою, яка представилася йому як захисник ОСОБА_3 , проте, він сказав, що зустрічатися йому ні з ким не потрібно та щоб він повідомив захиснику ОСОБА_3 ,, що з приводу усіх питань, які у нього виникають по кримінальному провадженню, слід звертатися до органів слідства, які проводять досудове розслідування.

На думку колегії суддів, вказані суперечності повинен був спростувати позивач у ході проведення службового розслідування.

Разом з тим, позивач не скористався своїм правом надати комісії додаткові пояснення та/або докази на підтвердження своєї позиції.

При цьому, колегія суддів наголошує, що в контексті положень Дисциплінарного статуту НПУ та Порядку проведення службових розслідувань у НПУ, положення щодо презумпції правомірності поведінки поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, не застосовується.

Так, згідно п.1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

При цьому, Дисциплінарним статутом НПУ поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, надано право, в тому числі, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи.

Проте, позивач таким своїм правом не скористався, не наполягав на спростуванні пояснень свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 , які мали вирішальне значення для висновків комісії, а тому колегія суддів вважає, що комісія в сукупності з іншими доказами, які були зібрані в ході проведення службового розслідування, підставно надала перевагу поясненням ОСОБА_2 та дійшла висновку про невиконання позивачем наказу свого безпосереднього керівника.

Крім того, згідно наданих відповідачем та долучених до матеріалів справи публікацій ЗМІ, події з позивачем набули значного суспільного резонансу (публікація http://dbr.gov.ua.dlya-zmi новини http://dbr.gov.ua/news - ДБР повідомило про підозру прокурору Ужгородської прокуратури та заступнику начальника одного із підрозділів УСР регіону за сприяння наркоділкам, Прокурора та високопосадовця поліції Закарпаття звинуватили у допомозі наркоугрупуванню, Ужгородський прокурор допомагав наркодилерам уникати покарання (публікації UA.NEW, ZAXID.NET).

Також, суд першої інстанції наголошував, що в аспекті спірних правовідносин, з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Разом з тим, матеріали службового розслідування, які досліджувалися судом, містять відомості про з`ясування обставин, які стосуються питання дотримання позивачем службової дисципліни. Питання ж врученої позивачу підозри в основу висновків прийнятого за результатами службового розслідування рішення про звільнення позивача зі служби в поліції не було покладено, а лише згадується, як підстава для вчинення уповноваженим органом та її посадовою особою дій відповідно до Закону №580, Дисциплінарного статуту НПУ та Порядку №893.

Спірне рішення не приймалося відповідачем виключно на основі матеріалів кримінального провадження, а ґрунтувалося на вчиненні інших, автономних, дій, які, свого роду, є продовженням думки ініціатора розслідування, спрямованих на повне, всебічне та об`єктивне з`ясування усіх обставин, викладених в інформаційній довідці.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виключно через повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України не є вчиненням ним дисциплінарного проступку, а є лише процесуальним рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування і яке в майбутньому може бути скасовано, змінено, а кримінальне провадження закрито, чи позивача буде визнано невинним у скоєнні даного злочину. В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст.62 Конституції України. Отже, суд дійшов висновку, що матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни.

З приводу приведених висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає слушними зауваження скаржника з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у справах, предметом яких є подібні правовідносини.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 по справі №826/3102/17 дійшов висновку, що відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання працівника прокуратури.

У контексті спірних правовідносин та висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2019 по справі №9901/699/18, відповідно до яких, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява №34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні та інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Також, колегія суддів вважає служними зауваження відповідача в контексті спірних правовідносин та з урахуванням обставин розглядуваного публічно-правового спору, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2020 по справі №260/1118/18, відповідно до яких такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати з підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. У цій постанові суд касаційної інстанції вказав, що подія, яка проявилася у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди (в тому числі поліцейським) стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону №580 та Правил етичної поведінки поліцейського. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд у цій справі дійшов висновку, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Колегія суддів наголошує, що з наданих суду доказів вбачається, що склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб, аналізувався під кутом зору Правил етичної поведінки поліцейських.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції з посиланням на відсутність вироку у кримінальній справі, як з подією, з якою позивач пов`язує можливість звільнення його з посади.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.02.2020 по справі №825/1398/17.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту НПУ та Закону №580, уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 по справі №807/19/18).

Колегія суддів також звертає увагу на висновки Верховного Суду, приведені у постанові від 21.07.2022 по справі №160/11795/20, відповідно до яких, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. При цьому, слід зазначити, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначав, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. З огляду на вказане, в контексті встановлених обставин у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність вчиненого позивачем порушення, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, оскільки сам факт затримання працівника поліції за вимагання хабаря, вчинення дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до поліцейського, - свідчить про порушення вимог законодавства, адже позивачем скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського НПУ. А тому, з урахуванням висновку до якого дійшла дисциплінарна комісія в процесі службового розслідування щодо порушення майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, Присяги працівника поліції та правил етичної поведінки поліцейських, у відповідача були в наявності обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів поліції (постанова ВС від 03.08.2023 по справі №160/7157/19).

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що згідно висновку службового розслідування відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем у висновку відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Закону №580, Дисциплінарного статуту НПУ тощо та не надано доказів на підтвердження вчинення комісією дій під час проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, колегія суддів вважає такі висновки також суперечливими, які не відповідають фактичним обставинам справи, про що описано вище (наявні пояснення, які надавалися комісії у ході проведення службового розслідування).

Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про невжиття позивачем заходів із запобігання/усунення правопорушень та заходів у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, що свідчить про порушення ним вимог п.1, 2, 3 ч.1 ст.23 Закону №580, п.3 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, завдань та обов`язків, визначених посадовою інструкцією, якою до повноважень позивача віднесено контроль за виконанням працівниками своїх функціональних обов`язків, вимог посадових інструкцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами скаржника про те, що позивач, до повноважень якого віднесено, серед іншого, здійснення оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи, направленої на виявлення документування, та припинення злочинної діяльності суспільно-небезпечних транснаціональних та етнічних ОГ і ЗО, які мають корумповані зв`язки, у тому числі в правоохоронних органах, впливають на соціально-економічну та криміногенну ситуацію в регіонах і в державі, у тому числі кримінальних авторитетів, злодіїв в законі, знешкодження їх економічного підґрунтя, розкриття скоєних ними злочин, використовуючи свої службові повноваження, заходів ні щодо запобігання, ні щодо усунення, тим паче, щодо виявлення та повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спрямованого на вирішення ними питання про подальше уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності та покарання, не вжив, виявивши ознаки кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , спрямованого на вирішення ними питання про подальше уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності та покарання, невідкладено не вжив заходів щодо відмови від пропозиції, спрямованої на уникнення ОСОБА_3 кримінальної відповідальності, не залучив свідків, у тому числі з числа співробітників, а також письмово не повідомив про пропозицію безпосереднього керівника, що підривають авторитет НПУ, ігнорування Конституції України, Дисциплінарного статуту НПУ, Присяги та Правил етичної поведінки поліцейських, що свідчить про порушення п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, Присяги поліцейського, завдань та обов`язків Посадової інструкції.

Вищеприведені доводи відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у висновку службового розслідування відобразив лише загальну інформацію щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Закону №580, Дисциплінарного статуту НПУ тощо.

Таким чином, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято внаслідок вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні злочину, а також на підставі відомостей, встановлених службовим розслідуванням, які об`єктивно засвідчують порушення позивачем службової дисципліни.

Колегія суддів враховує, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийняте на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, проте, ґрунтується на самостійних правових підставах. Докази, покладені в основу рішення, були отримані комісією законно і можуть бути покладені в основу рішення.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оспорюваних наказів та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року по справі №260/3342/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 08.04.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кухтея Р.В. у період з 25.03.2024 по 31.03.2024 у відпусці.