Рішення

від 10.04.2024 по справі 709/1192/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1192/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.,

представника позивача - Дубового І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, про позбавлення батьківських (материнських) прав та припинення стягнення аліментів з батька з моменту проживання сина з батьком, -

в с т а н о в и в:

22.08.2023 представник позивача - адвокат Дубовий І.А. звернувся до суду із позовом в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, про позбавлення батьківських (материнських) прав та припинення стягнення аліментів з батька з моменту проживання сина з батьком.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.02.2008 Великобурімською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 1.

Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося та рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.05.2013 шлюб був розірваний, справа № 709/1136/13-ц.

Після розірвання шлюбу - син періодично проживав то у позивача то у відповідача.

В січні 2020 року ОСОБА_5 зателефонував до позивача та попросив, щоби батько забрав його до себе, так як спільне проживання з матір`ю неможливе, вона його не виховувала, не приділяла уваги, поводила себе грубо та не цікавилася життям сина.

Відразу після цього дзвінка позивач приїхав у с. Велика Бурімка, де проживав син із відповідачкою, і написав заяву до місцевої школи, повідомивши, що надалі син буде навчатися у м. Єрки та забрав сина до себе.

Відповідачка, на підтвердження того, що добровільно передає сина, написала розписку від 27.01.2020 в якій зазначила, що віддає свого сина на постійне проживання та навчання батькові - ОСОБА_2 та не має жодних претензій до позивача.

З 27 січня 2020 син почав постійно проживати з батьком у смт Єрки та знаходиться на його повному утриманні та вихованні.

Відразу після переїзду позивач влаштував сина до школи.

Крім того, позивач поставив дитину на облік до сімейного лікаря.

В січні 2023 року позивач звернувся з заявою до виконавчого комітету Єрківської селищної ради про підтвердження місця проживання дитини з батьком для її тимчасового виїзду за межі України і за результатами розгляду документів надано висновок про підтвердження місця проживання дитини з батьком.

Вище зазначеним висновком встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований у с. Велика Бурімка, Чорнобаївського району Черкаської області, а проживає разом із батьком у АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області від 13.01.2023 «Про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини» сесія вирішила затвердити висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_2 для його тимчасового виїзду за межі України.

Таким чином, з січня 2020 року ОСОБА_5 постійно проживає разом з батьком та знаходиться на його повному утриманні та вихованні. За цей весь час відповідачка не цікавиться життям сина та не приймає участі у його вихованні.

Відповідачка з 2020 року не бачила дитину жодного разу, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшої долі, не цікавиться успіхами свого сина, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівним для обох батьків.

Оскільки відповідачка не виконує свої батьківські права та обов`язки, не підтримує зв`язок з сином, останньою порушуються права позивача та їх сина, так як будь-які дії будь то прописка дитини, влаштування до навчального закладу, потребує згоди обох батьків, при цьому матір не підтримує зв`язок з сином та не виконує своїх батьківських обов`язків.

Також, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, справа № 709/971/13-ц, стягнуті з позивача аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 в розмірі частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зазначені в позовній заяві обставини, а саме те, що з 27.01.2020 неповнолітній син проживає разом з батьком, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, позивач вважає за необхідне захистити своє порушене право шляхом припинення примусового стягнення аліментів з нього на користь відповідача з січня 2020 року.

На підставі вищевикладеного просить суд позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Припинити стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, справа № 709/971/13-ц.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Зобов`язано службу у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області надати до суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 (а.с. 37-38).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.10.2023 визнано явку представника третьої особи Служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області у підготовче судове засіданні - обов'язковою (а.с. 59-60).

13.12.2023 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Єрківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області від 27.11.2023 № 95 про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 (а.с. 94-95).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16.01.2024 визнано явку відповідача ОСОБА_3 у наступні підготовчі та судові засідання - обов'язковою (а.с. 116-117).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 145).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дубовий І.А. позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити. Суду пояснив, що позивач перебував у шлюбі з відповідачем з лютого 2008 року по травень 2013 року. Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_2 . До січня 2020 року неповнолітня дитина проживала зі своєю матірю - ОСОБА_3 у с. Велика Бурімка, Золотоніського району Черкаської області. Остання зверталася до суду із позовом про стягнення аліментів на її користь з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 на користь останньої аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку і всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В січні 2020 року ОСОБА_5 подзвонив до свого батька - позивача по справі та попросив щоби він забрав його до себе. Повідомив про те, що мати його ображає, не цікавиться ним. Він приїхав до с. Велика Бурімка та, зі згоди матері дитини, забрав дитину проживати до себе у смт. Єрки, Звенигородського району Черкаської області. У смт. Єрки він влаштував сина до навчального закладу, записав на гуртки та уклав декларацію із сімейним лікарем. Син з 2020 року перебуває на повному утриманні позивача. Відповідачка жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні неповнолітнього сина. Стосовно аліментів йому відомо про те, що наразі аліменти з відповідача не стягуються, оскільки сторони вирішили питання щодо аліментів та заборгованості по аліментам мирним шляхом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити, підтримав пояснення свого представника. Додатково суду повідомив про те, що дитина не бажає спілкуватися зі своєю матір`ю, оскільки остання, під час їх спільного проживання, ображала його. Зі свого боку, він жодним чином не перешкоджає їх спілкуванню. Він разом із колишньою дружиною у добровільному порядку вирішили, що дитина буде проживати разом із ним, про що відповідачка написала йому розписку. Він мав заборгованість щодо сплати аліментів на утримання сина, але це питання також було вирішено між ними мирним шляхом. Натомість після 2020 року дитина повністю перебуває на його утриманні, відповідачка кошти на утримання дитини не надає. До дитини жодного разу не приїзджала. Таке відношення відповідачки до своїх батьківських обов`язків перешкоджає йому у виконанні його обов`язків щодо дитини, зокрема зняття його з реєстрації з однієї адреси та здійснення реєстрації за іншою адресою тощо.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 суду повідомила про те, що дійсно дитина з січня 2020 року проживає разом із батьком в смт. Єрки, Звенигородського району Черкаської області. До цього часу син проживав разом із нею в с. Велика Бурімка, Золотоніського району Черкаської області. Із ОСОБА_2 вона стягувала аліменти на утримання сина, але останній їх платив не систематично, та мав перед нею заборгованість в розмірі 60000 грн. Питання щодо заборгованості по аліментам вони вирішили між собою мирним шляхом, вона написала заяву до Державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого листа. Також, вона надала свою згоду позивачу щодо проживання дитини разом із ним. Вона має іншу сім`ю: чоловіка та народила ще двох дітей. Однак, вона не погоджується із твердженням позивача про те, що ображала дитину та не цікавилася нею під час спільного проживання. На її думку, сина вона доглядала та виховувала належним чином. Він відвідував школу, був завжди охайним. Вона не застосовувала до нього фізичного насилля. Можливо інколи, з метою виховання, сварила його. Дійсно, вона з 2020 року не приїзджала до дитини в смт. Єрки, оскільки має двох малолітніх дітей, але спілкувалася з ним по мобільному телефону, останній раз місяць тому. Писала йому СМС - повідомлення, що кохає його, але син не бажає з нею спілкуватися, хоча вона хотіла би спілкуватися з ним більше. Син самостійно обрав місце проживання із батьком, зі свого боку вона не примушувала його це робити, не виганяла його з будинку. Можливо інколи кричала на нього з метою виховання. Повідомила суду про те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області за довіреністю Філоненко В.В. не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача. Повідомила про те, що підтримує висновок Служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Повідомила про те, що служба у справах дітей намагалася викликати відповідачку ОСОБА_3 на засідання органу опіки та піклування, але остання в телефонному режимі відмовилася приїхати, оскільки їй немає з ким залишити двох малолітніх дітей. Характеризуючи дані на відповідачку служба не збирала, оскільки вона проживає в іншому районі. Вважає, що неповнолітньому ОСОБА_5 краще проживати з батьком, оскільки за місцем його проживання створені чудові умови для дитини. Зі слів дитини відповідачка його ображала, принижувала, не піклувалася про нього.

В судовому засіданні була з'ясована думка неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 10 А класу Єрківського ліцею щодо доцільності позбавлення батьківських прав його матері - ОСОБА_3 , який суду повідомив, що він бажає щоби його матір позбавили батьківський прав відносно нього. З батьком в смт. Єрки він проживає п'ять років. З матір'ю у нього погані відносини. Коли він проживав з нею в с. Велика Бурімка вона його принижувала та ображала, залишала його з малолітньою дитиною. Якими словами оскорбляла - не пам'ятає. Інколи застосовувала до нього фізичну силу. З батьком йому добре проживати. Відносини між ними дуже гарні. Мати не дзвонить до нього, заблокувала його номер телефону. Гроші не надає. Зі свого боку він бажає спілкуватися з матір'ю, але мати не виявляє ініціативу. Батько будь-яких перешкод в їх спілкуванні не робить.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що вона знає позивача по справі з дитинства. Він порядна людина. Останній самостійно виховує сина - ОСОБА_5 , опікується ним, вони разом проводять вільний час. Дитина ходить до школи, на різні гуртки. Доглядати дитину йому ще допомогають його мати та тітка. ОСОБА_5 забезпечений всім необхідним. Мати дитину вона давно не бачила. Коли остання проживала в смт. Єрки вона не дуже гарно себе поводила, але на той час списували все на її молодість. ОСОБА_5 розповідав їй, що мати до нього не приїзджає, нічим не допомогає, з днем народження не вітає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що вона знає позивача по справі та його неповнолітнього сина ОСОБА_5 . ОСОБА_5 вже п'ять років проживає з батьком в смт. Єрки. Мати дитини вона давно не бачила. Позивачу у вихованні дитини допомогає його мати. Дитина ходить до школи та на бокс. Раніше позивач проживав з відповідачкою в смт. Єрки. На той час відповідачка не дуже гарно себе поводила. Потім вона повернулася з дитиною до своєї матері. Позивач часто відвідував сина, а потім привіз його до себе. Між батьком та сином гарні відносини. ОСОБА_5 казав, що з матір'ю він давно не спілкувався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що йому відомо про те, що вихованням неповнолітнього ОСОБА_5 займається його батько - ОСОБА_2 . Він не бачив, щоби відповідачка приїзджала та приймала участь у вихованні дитини. ОСОБА_5 дуже любить свого батька та тітку. Про те, чи приймає участь відповідачка в утриманні дитини він не знає. ОСОБА_5 постійно проживає в смт. Єрки з 2020 року. До цього часу приїзжав до свого батька та бабусі в гості.

Допитаний в судовому засідані свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що він є сусідом позивача. Неповнолітній ОСОБА_5 проживає з батьком близько п'яти років. Мати дитини він ніколи не бачив. Про те щоби вона допомогала дитині він також не чув. ОСОБА_5 йому казав, що останнім раз спілкувався з матір'ю три роки тому. Допомогає позивачу доглядати дитину його мати та тітка.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 04.08.2008 Великобурімською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 9, його батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 16).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.05.2013 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний, справа № 709/1136/13-ц (а.с. 14).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013 стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини його заробітку і всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, справа № 709/971/13-ц (а.с. 26-27).

Відповідно до відомостей постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.08.2022, ВП № НОМЕР_3, виконавчий лист № 709/971/13-ц виданий Чорнобаївським районним судом Черкаської області 08.05.2013 повернутий стягувачу ОСОБА_3 відповідно до заяви останньої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно довідки № 169 виданої 10.07.2023 Єрківським ліцеєм ім. Героя України В.М. Чорновола Єрківської селищної ради Черкаської області ОСОБА_5 , 2008 р.н. навчається у 10 класі Єрківського ліцею імені Героя України В.М. Чорновола Єрківської селищної ради (а.с. 24).

Відповідно до відомостям характеристик на учня ОСОБА_5 останній позитивно характеризується за місцем навчання. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Цікавиться його навчанням та поведінкою, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори. Мати ніколи не цікавилась навчанням та матеріальним забезпеченням сина (а.с. 17-18).

Відповідно до відомостям акту про встановлення факту проживання від 27.06.2023 складеного за участі сусідів (свідків) та депутата Єрківської селищної ради ОСОБА_14 неповнолітній ОСОБА_5 , 2008 р.н. проживає з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його забезпеченні (а.с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області № 6 від 13.01.2023 затверджений висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини з батьком - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 для його тимчасового виїзду за кордон (а.с. 20-21).

Відповідно до відомостям довідки № 17 від 24.01.2023 виданої сімейним лікарем ОСОБА_15 неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертається та знаходиться на обіку Єрківської амбулаторії (а.с. 22).

Згідно довідки № 126 від 10.07.2023 ОСОБА_2 працює на філії «МХП Логістика» ПрАТ «МХП» з 24.02.2023 по теперішній час слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів ремонтної майстерні м. Катеринопіль (а.с. 25).

27.11.2023 виконавчим комітетом Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 94).

Відповідно до відомостям висновку органом опіки та піклування Єрківської селищної ради встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому був розірваний рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.05.2013. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу періодично проживав то з батьком, то з матір`ю. В січні 2020 року ОСОБА_5 повідомив батька, що бажає проживати разом з ним, адже мати його постійно ображає та не цікавиться його життям. ОСОБА_2 забрав сина до себе для спільного проживання, де хлопець знаходиться до сьогоднішнього часу та навчається в Єрківському ліцеї в 10 класі. Мати - ОСОБА_3 27.01.2020 написала заяву до Єрківського ліцею, що добровільно віддає сина батькові та не заперечує, що ОСОБА_5 буде постійно проживати в смт. Єрки разом з батьком. Згідно характеристики з навчального закладу ОСОБА_5 старанний учень, завжди має охайний вигляд. Тільки батько ОСОБА_2 цікавиться успіхами сина в школі, мати жодного разу не цікавилася шкільним життям дитини. 15.11.2023 службою у справах дітей проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 . У будинку ОСОБА_5 має окрему кімнату, спальне місце, стіл для навчання, шафу, ноутбук. Забезпечений одягом відповідно до сезону, наявні продукти харчування, засоби гігієни. Під час бесіди з хлопцем з`ясовано, що він категорично відмовляється проживати з матір`ю, адже вона взагалі з ним не спілкується, не цікавиться його життям і тільки батько забезпечує його всім необхідним для нормального життя. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 17.11.2023 розглядалось дане питання, запрошували матір дитини, однак мати ОСОБА_3 не з`явилася, проте була належним чином повідомлена про засідання. Враховуючи наведене, вважають, що доцільно позбавити гр. ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95).

Представником третьої особи Служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області додатково був приєднаний до матеріалів справи акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 , 2008 р.н., відповідно до відомостям якого умови проживання дитини задовільні. Дитина проживає в окремій кімнаті, де все облаштовано відповідно до потреб (спальне ліжко, шафа, стіл для навчання, ноутбук). Дитина забезпечена канцелярським приладдям, одягом відповідно до сезону. Під час бесіди з`ясовано, що ОСОБА_5 має гарні відносини з батьком. Дитина категорично відмовляється проживати з матір`ю, адже взаєморозуміння між сином і матір`ю не було. Мати не цікавилась життям хлопця, принижувала його (а.с. 124).

Відповідно до пояснень представника третьої особи всі інші документи, які були покладені в основу прийнятого комісією рішення щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2008 р.н., приєднані позивачем до матеріалів позовної заяви.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді спорів судом щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування та у відповідності до

ч. 5 цієї статті подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Як встановлено судом, сторони дійшли до згоди між собою, що неповнолітній син сторін буде проживати з батьком - позивачем по справі в смт. Єрки, Звенигородського району Черкаської області. На час розгляду справи судом відповідач не оспорює визначене ними місце проживання дитини.

Аналізуючи висновок служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд звертає увагу на те, що службою у справах дітей не були зібрані жодні характеризуючи дані на відповідача з місця її проживання та/або роботи тощо, жодним чином не мотивована саме доцільність позбавлення матері батьківських прав та не була з`ясована можливість застосування до відповідача інших попереджувальних заходів впливу замість позбавлення батьківських прав. При цьому, за спостереженням суду, основний акцент у висновку зроблений на тому, що неповнолітній дитині краще буде проживати із позивачем по справі, хоча визначення місця проживання дитини із батьком не є предметом позову.

Таким чином, користуючись своїм правом наданим положеннями ч. 6 ст. 19 СК України, суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування, оскільки вважає, що він був винесений без повного дослідження всіх обставин справи, а тому не може покласти його в основу судового рішення.

Також, суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки під час вирішення спору щодо позбавлення батьківських (материнських) прав суд керується насамперед інтересами неповнолітньої дитини, а тому визнання позову відповідачем не є вирішальним для суду.

Крім того, на переконання суду, позивачем не був доведений факт застосування відповідачкою до неповнолітньої дитини будь-якої форми насилля. Так, в судовому засіданні остання заперечувала щодо застосування до сина фізичного або психологічного насилля. Вказаний факт не підтверджували в судовому засіданні свідки, оскільки вони проживають в смт. Єрки та не бачили відповідача протягом тривалого часу.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 будь-коли притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків.

Неповнолітній ОСОБА_5 , під час з`ясування судом його думки щодо предмету позову, повідомив суду про те, що мати його принижувала, але не пам`ятає якими словами. Також била його, але конкретні випадки останній суду також не навів. Подальше з`ясування даних обставин суд припинив в зв`язку із погіршенням психоемоційного стану дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час з`ясування думки неповнолітнього ОСОБА_5 щодо доцільності позбавлення батьківських прав його мати останній повідомив суду, що бажав би спілкуватися із матір`ю, але вона уникає спілкування з ним. Під час заслуховування вступного слова відповідача, остання повідомила суду про те, що спілкувалася із сином по телефону місяць тому, однак наразі син слухавки не бере та не виявляє бажання з нею спілкуватися, хоча вона дуже хоче цього. Отже, судом з`ясовано обоюдне бажання сина та матері спілкуватися.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів останнього.

Стосовно не прийняття відповідачем участі в утриманні дитини суд наголошує на тому, що позивач в даному випадку не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів з відповідача на його користь на утримання неповнолітньої дитини.

Також, в судовому порядку може бути вирішений спір у випадку перешкоджання відповідачем у реалізації законних прав неповнолітньої дитини, таких як: зняття з реєстрації по місцю проживання, реєстрації, виїзду за кордон тощо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав матері дитини у даному випадку є передчасним та не відповідає інтересам дитини, а тому вважає за необхідне у позові в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина - відмовити.

Проте, суд визнає за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_3 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 .

Стосовно позовної вимоги щодо припинення стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, справа № 709/971/13-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини його заробтіку і всіх видів доходу,але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Стягнення аліментів розпочати з 08.05.2013 і продовжувати до повноліття дитини.

Відповідно до відомостям копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.08.2022, ВП № НОМЕР_3, виконавчий лист № 709/971/13-ц виданий Чорнобаївським районним судом Черкаської області 08.05.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , в розмірі частини його заробітку і всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» за заявою останньої.

В ході розгляду справи судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 постійно проживає з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2020 року по теперішній час та перебуває на утриманні останнього.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в

суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 511/219/18).

Як було зазначено судом вище, в ході розгляду справи встановлено, що неповнолітня дитина сторін з січня 2020 року по теперішній час постійно проживає з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні, натомість мати дитини - ОСОБА_3 кошти на утримання дитини не надає.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц зазначив, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Отже, судом встановлені обставини, що впливають на припинення стягнення аліментів. Чинним законодавством не передбачено можливість внесення змін до виконавчого листа про стягнення аліментів чи його скасування. Тому, вимога про припинення стягнення з позивача ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_5 , що стягуються по рішенню Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, підлягає задоволенню.

Враховуючи той факт, що виконавчий лист про стягнення аліментів на виконанні в органах державної виконавчої служби не перебуває, суд не вирішує питання щодо його відкликання від виконання.

Припинення стягнення аліментів слід розпочати з часу вступу рішення в законну силу, оскільки, як було встановлено судом, сторони в добровільному порядку вирішили питання щодо наявної заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем при подачі позову до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1073,60 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, про позбавлення батьківських (материнських) прав та припинення стягнення аліментів з батька з моменту проживання сина з батьком - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі заробітку і всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 травня 2013 року у справі № 709/971/13-ц.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 та покласти на орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складений 10 квітня 2024 року.

Суддя О.Г. Романова