Постанова

від 04.06.2024 по справі 709/1192/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1010/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №709/1192/23 Категорія: 310040000 Романова О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарВасиленко Л.І., Карпенко О.В. Любченко Т.М.

р озглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Дубового І.А. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.04.2024 (повний текст складено 10.04.2024, суддя в суді першої інстанції Романова О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, про позбавлення батьківських прав та припинення стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

у серпні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Дубовий І.А. звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських (материнських) прав та припинення стягнення аліментів з батька дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.02.2008 Великобурімською сільською радою Чорнобаївського району укладено шлюб. Від подружнього життя у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося та рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.05.2013 шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу син періодично проживав то у позивача то у відповідача.

У січні 2020 року син ОСОБА_4 зателефонував до позивача та попросив, щоб батько забрав його до себе, так як спільне проживання з матір`ю неможливе, вона його не виховувала, не приділяла уваги, поводила себе грубо та не цікавилася життям сина.

Відразу після цього дзвінка позивач приїхав у с. Велика Бурімка, де проживав син із відповідачем, і написав заяву до місцевої школи, повідомивши, що надалі син буде навчатися у смт. Єрки та забрав його до себе.

Відповідач, на підтвердження того, що добровільно передає сина, написала розписку від 27.01.2020 в якій зазначила, що віддає свого сина на постійне проживання та навчання батькові ОСОБА_1 та не має жодних претензій до позивача. З 27.01.2020 син почав постійно проживати з батьком у смт. Єрки та знаходиться на його повному утриманні та вихованні.

У січні 2023 року позивач звернувся із заявою до виконавчого комітету Єрківської селищної ради про підтвердження місця проживання дитини з батьком для її тимчасового виїзду за межі України і за результатами розгляду документів надано висновок про підтвердження місця проживання дитини з батьком.

Вище зазначеним висновком встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований у с. Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області, а проживає разом із батьком у АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області від 13.01.2023 «Про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини» сесія вирішила затвердити висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 для його тимчасового виїзду за межі України.

Відповідач з 2020 року не бачила дитину жодного разу, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

Оскільки відповідач не виконує свої батьківські права та обов`язки, не підтримує зв`язок з сином, останньою порушуються права позивача та їх сина, так як будь-які дії будь то реєстрація дитини, влаштування до навчального закладу, потребує згоди обох батьків, при цьому матір не підтримує зв`язок з сином.

Також, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, справа № 709/971/13-ц, стягнуті з позивача аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 в розмірі 1 / 4 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зазначені в позовній заяві обставини, а саме те, що з 27.01.2020 неповнолітній син проживає разом з батьком, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, позивач вважає за необхідне захистити своє порушене право шляхом припинення примусового стягнення аліментів з нього на користь відповідача з січня 2020 року.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Припинити стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013, справа № 709/971/13-ц.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1 / 4 частини заробітку і всіх видів доходу, які стягуються на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08.05.2013 у справі № 709/971/13-ц.

Вирішено питання судових витрат.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 та покладено на орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

У задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав відмовлено з підстав того, що позбавлення батьківських прав матері дитини у даному випадку є передчасним та не відповідає інтересам дитини.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав, представник позивача адвокат Дубовий І.А. подав 08.05.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення винесено в результаті неповного дослідження всіх обставин справи, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що відповідач самоусунулась від виховання сина, з моменту проживання сина з батьком мати не цікавиться його життям та здоров`ям те не спілкується з ним. Станом на сьогодні відповідач уже має нову сім`ю в якій виховує двох малолітніх дітей від іншого чоловіка.

У матеріалах справи наявне свідчення неповнолітнього сина, який також підтвердив, що мати по факту самоусунулась від виконання своїх материнських обов`язків.

Третьою особою за заявою позивача складено висновок про доцільність позбавлення відповідача материнських прав відносно свого сина. Даний висновок було підготовлено в результаті аналізу всіх наявних документів, обстеження умов проживання, пояснення позивача, враховуючи думку дитини та пояснення відповідача, яка не заперечувала щодо позбавлення її материнських прав.

Рішення суду першої інстанції за яким суд попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 та покласти на орган опіки та піклування Чорнобаївської селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків є таким, яке не можливо виконати, оскільки не зрозуміло яким чином орган опіки та піклування буде здійснювати контроль за ставленням відповідача до свого сина при тому, що останній проживає окремо і на значній відстані.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 надала апеляційному суд заяву про визнання нею апеляційної скарги позивача, яку колегія суддів враховує відповідно до вимог ч.4 ст. 364 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою позивача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2008 Великобурімською сільською радою Чорнобаївського району, актовий запис № 9,

Згідно рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.05.2013 шлюб між сторонами справи розірвано.

Згідно довідки №169, виданої 10.07.2023 Єрківським ліцеєм ім. Героя України В.М. Чорновола Єрківської селищної ради Черкаської області, ОСОБА_4 , 2008 р.н., навчається у 10 класі Єрківського ліцею імені Героя України В.М. Чорновола Єрківської селищної ради (а.с. 24).

Відповідно до відомостей характеристик на учня ОСОБА_4 він позитивно характеризується за місцем навчання. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Цікавиться його навчанням та поведінкою, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори. Мати ніколи не цікавилась навчанням та матеріальним забезпеченням сина (а.с. 17-18).

Згідно з актом про встановлення факту проживання від 27.06.2023, складеного за участі сусідів (свідків) та депутата Єрківської селищної ради Пшеченко М.В. , неповнолітній ОСОБА_4 , 2008 р.н. проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його забезпеченні (а.с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області № 6 від 13.01.2023 затверджений висновок служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини з батьком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 для його тимчасового виїзду за кордон (а.с. 20-21).

Відповідно до довідки № 17 від 24.01.2023 виданої сімейним лікарем ОСОБА_9 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертається та знаходиться на обліку Єрківської амбулаторії (а.с. 22).

27.11.2023 виконавчим комітетом Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 94).

У вказаному висновку зазначено про те, що ОСОБА_2 27.01.2020 написала заяву до Єрківського ліцею, що добровільно віддає сина батькові та не заперечує, що ОСОБА_4 буде постійно проживати в смт. Єрки разом з батьком. Під час бесіди з хлопцем з`ясовано, що він категорично відмовляється проживати з матір`ю, адже вона взагалі з ним не спілкується, не цікавиться його життям і тільки батько забезпечує його всім необхідним для нормального життя. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 17.11.2023 розглядалось дане питання, запрошували матір дитини, однак мати ОСОБА_2 не з`явилася, проте була належним чином повідомлена про засідання. (а.с. 95).

Позивач у справі вважає, що мати дитини не спілкується з нею та не бере належної участі в її вихованні, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставами для позбавлення її батьківських прав.

Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти - інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Також у ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (про що стверджує позивач у цій справі); 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ВС у справі №459/3411/18 в постанові від 29.09.2021 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З урахуванням наведених положень законодавства та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку сукупності доказів, наданих на підтвердження позовних вимог у справі, недостатньо для висновку про застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, зокрема, з підстав того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (про що стверджує позивач у цій справі).

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а навпаки мати під час розгляду справи судом першої інстанції проти позбавлення батьківських прав заперечувала та виявила ствердне бажання піклуватися про сина та приймати участь у його вихованні. Так, під час з`ясування в суді першої інстанції думки неповнолітнього ОСОБА_4 щодо доцільності позбавлення батьківських прав його мати останній повідомив суду, що бажав би спілкуватися із матір`ю, але вона уникає спілкування з ним. Під час заслуховування вступного слова відповідача, остання повідомила суду про те, що спілкувалася із сином по телефону місяць тому, однак наразі син слухавки не бере та не виявляє бажання з нею спілкуватися, хоча вона дуже хоче цього. Отже, судом з`ясовано обопільне бажання сина та матері спілкуватися.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком служби у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому жодним чином не мотивована саме доцільність позбавлення матері батьківських прав та не була з`ясована можливість застосування до відповідача інших попереджувальних заходів впливу замість позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Найкращих інтересів дитини, яким відповідає позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у висновку служби у справах дітей не наведено та таких судом не встановлено.

Проживання матері дитини в іншому населеному пункті не є перешкодою для спілкування з сином засобами електронного зв`язку через відповідні месенджери (Скайп, Вайбер та ін.).

Доводи скаржника у справі про те, що при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав слід, в першу чергу, враховувати інтереси дитини, не свідчать про необхідність задоволення позовних вимог у справі, адже позивачем не доведено, що спілкування відповідача з сином може мати негативний вплив на останнього, тобто не відповідатиме його інтересам, а згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Одночасно, апеляційний суд вважає за доцільне попередити відповідача про зміну ставлення до виховання сина, що узгоджується з п.18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

При цьому є слушними доводи апелянта про те, що вказівка суду про покладення на Чорнобаївську селищну раду обов`язків здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, яка не є учасником справи, і оскільки на її території не проживає дитина, - не відповідатиме найкращим інтересам саме цієї дитини. Колегія суддів вважає, що в даному випадку контролювати виконання відповідачкою своїх батьківських прав щодо сина згідно до приписів закону має саме та селищна рада, в межах юрисдикції якої проживає неповнолітній син сторін у справі, здійснювати що вона покликана за приписами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.04.2024 у оскаржуваній частині слід змінити та вказати резолютивній його частині про те, що контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків має здійснювати Єрківська селищна рада Звенигородського району.

В решті - рішення суд першої інстанції в оскаржуваній його частині є законним та належним чином обґрунтованим, тому має бути залишено без змін.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовлити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.04.2024 (повний текст складено 10.04.2024, суддя в суді першої інстанції Романова О.Г.) у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Єрківської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав та припинення стягнення аліментів з батька з моменту проживання сина з батьком - змінити в його резолютивній частині та зазначити, що контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків має здійснювати Єрківська селищна рада Звенигородського району.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 04.06.2024.

Суддя-доповідач

Судді