Рішення від 20.03.2024 по справі 759/27141/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27141/21

пр. № 2/759/193/24

20 березня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміної О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора, в якому просить: скасувати рішення державного реєстратора прав-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В. від 10.04.2012, на підставі якого право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 ; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності договору дарування №466 від 10.04.2012 садового будинку розташований на земельній ділянці з кадастровим номер 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., а саме- скасувати державну реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та визнати право власності на квартиру садовий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ); внести майно, а саме садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 до спадкової маси в межах спадкової справи 76/2021 щодо померлого ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що 15.01.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження» був укладений кредитний договір №4/Кв-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 262 598,57 доларів США та 5 743 877,22 грн. 15.01.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язався відповідати за своєчасне виконання позичальником умовданого кредитного договору. 12.03.2011 року між ТОВ «Український промисловий банк» та АТ «Дельта Банк» було укладено договір про передачу активів ТОВ «Український промисловий банк», внаслідок чого АТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. 24.01.2019 року на аукціоні щодо продажу активів (права вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами)на стадії ліквідації АТ «Дельта Банк» переможцем стало ТОВ «ЕйПіЕс Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі №2610/5287/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 9 028 031,23 грн. 20.07.2017 року ПАТ «Дельта Банк» на підставі зазначеного рішення суду отримало виконавчі листи та передало їх на примусове виконання до Голосіївського районного ВДВС у м. Києві.Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2020 року у справі №2610/5287/12 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Зазначає, що ОСОБА_2 , дізнавшись про наявність судового спору про стягнення з нього кредитної заборгованості, діючи умисно, з метою приховання своєї власності у вигляді нерухомого майна, - підписав договір дарування №466 від 10.04.2012 року яким подарував 1/належне йому нерухоме майно (садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою: АДРЕСА_1 своїй родичці - ОСОБА_4 .

Позивач у позові стверджує, що оспорюваний правочин, у розумінні ст. 234 ЦК України, є фіктивним, оскільки укладений між близькими родичами з метою ухилення від виконання обов`язку погасити кредитну заборгованість у випадку задоволення позову, тобто, даний договір укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2021 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача Парфентьєв А.О. вимогу позову підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Третя особа Перша Київська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася в установлений законом порядок, направила до суду заяву в якій просила розглядати справу без участі її представника та прийняти рішення згідно діючого законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

15.01.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" та ЗАТ "Фірма Ехо-Відродження" було укладено кредитний договір № 4/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної лінії. Відповідно до предмету даного договору банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 1 400 000 доларів США; строк кредитування - з 15.01.2008 по 14.01.2013 включно (а.с . 7-11).

Того ж дня, для забезпечення виконання ЗАТ "Фірма Ехо-Відродження" зобов`язань за вказаним вище кредитним договором № 4/КВ-08 15.01.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 4/Пор-08-2 (а.с. 12)

12.03.2011 між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" було відступлено право вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінив ТОВ "Український промисловий банк", як кредитора, зокрема, у зобов`язаннях, що виникли по кредитному договору № 4/КВ-08 15.01.2008.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі № 2610/5287/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 4/КВ-08 від 15.01.2008 у розмірі 9 024 812 грн 23 коп., 3 219 грн судового збору (а.с. 22-23).

22.02.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна", правонаступником якого є ТОВ "Стар Інвестмент Ван", було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 1183/К, відповідно до якого ТОВ "ЕйПіЕс Україна" отримало право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 4/КВ-08 від 15.01.2008 та за договором поруки № 4/Пор-08-2 від 15.01.2008 (а.с. 19-21).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2020 у справі № 2610/5287/12 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів № 2610/5287/12, виданих Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у цивільній справі № 2610/5287/12 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "Стар Інвестмент Ван" (а.с. 24-25).

10.04. 2012 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарована) було укладено договір дарування садового будинку, згідно якого дарувальник подарував, а обдарована прийняла належний дарувальнику на праві приватної власності садовий будинок АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В. (а.с. 165-166).

Відомості про набуття відповідачем права власності на садовий будинок, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038, що розташований в АДРЕСА_1 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 10.05.2012 року (а.с. 167).

01.06.2020 ОСОБА_2 помер, Першою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 76/2021 (а.с. 17).

Позивач звертаючись у суд із позовом, як на підставу його задоволення посилався на те, що у справі № 2610/5287/12, предметом якої було стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 024 812 грн 23 коп., боржник ОСОБА_2 умисно, з метою приховання своєї власності (нерухомого майна) та для унеможливлення звернення на неї стягнення в майбутньому в рахунок погашення заборгованості, відчужив садовий будинок на підставі договору дарування своїй родичці - ОСОБА_1 .

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховний Суд від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) вказано, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили".

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, зобов`язання щодо повернення боргу у даній справі виникли на підставі укладеного між сторонами кредитного договору.

Як встановлено судом, що у зв`язку з невиконанням вказаного договору банку звернувся до кредитора й поручителя з позовом за результатами якого, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі № 2610/5287/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/КВ-08 від 15.01.2008 у розмірі 9024 812 грн 23 коп. та 3 219 грн судового збору.

ПАТ "Дельта Банк" звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у березні 2012 року й після ухвалення рішення стягувачем 20.07.2017 року було отримано виконавчі листи на примусове виконання зазначеного вище рішення суду та передано їх на примусове виконання до Голосіївського районного ВДВС у м. Києві.

Отже суд приходить до висновку, що на час укладання оспорюваного договору дарування №466 вілд ІНФОРМАЦІЯ_1 померлий ОСОБА_2 мав непогашені боргові зобов`язання щодо повернення кредитних коштів перед позивачем та як співвласник відчужив належну власність на користь доньки.

Відповідно, спірний договір дарування, вчинений померлим у період наявності непогашеного боргу, внаслідок якого він перестав бути платоспроможними, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правові висновки Верховного Суду у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Суд звертає увагу, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна мав місце непогашений борг за кредитним договором, кредитором ініційований судовий спір. Встановлено, що на дарування садового буиднку своїй родичці, ОСОБА_2 очевидно був обізнаний про факт неповернення ним коштів за договором, а тому міг передбачати негативні для себе наслідки задоволення цих позовних вимог.

Зазначене дає підстави для висновків про те, що оспорюваний правочин був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_2 , тобто всупереч інтересам кредитора, що вказує на наявність умислу приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з їх власності, під час існування у нього боргових зобов`язань, з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договру дарування №466 від 10.04.2012 року щодо садового юудинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого привтаним нотаріусом Гивриловою О.В.

Щодо вимог в частині скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Гавриловою О.В. від 10.04.20212 року, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 звернула увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Оскільки державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 на садовий будинок була здійснена на підставі недійсного договору дарування, який не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України), то суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Стар Інвестмент Ван» в частині скасування рішення державного реєстратора, також підлягають до задоволення.

Згідно із положеннями ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір дарування №466 від 10.04.2012 року визнається недійсним, тому необхідно застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності договору дарування №466 від 10.04.2012 садового будинку розташований на земельній ділянці з кадастровим номер 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., а саме- скасувати державну реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та визнати право власності на квартиру садовий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ).

Отже, за наслідками укладення недійсного договору дарування спірне майно вибуло із власності ОСОБА_2 та перейшло у власність відповідача, а відтак вимоги позову про застосування наслідків недійсності правочину є обґрунтованими і доведеними та суд задовольняє їх.

Також дозадоволення підлягає і позовна вимога про внесення майна, а саме судового будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000675:756:0038 за адресою: АДРЕСА_1 до спадкової маси в межах спадкової справи 76/2021 щодо померлого ОСОБА_2 , оскільки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору дарування.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Судом встановлено, що про існування оспорюваного договору позивач дізнався 22.02.2019 року, коли відбулось відступлення права вимоги від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Суд прийшов до висновку, що загальний строк позовної давності позивачем не пропущений, так як відступлення прав вимоги від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Стар Інвестмент Ван» відбулось 22.02.2019 року, а отже про те, що право їх право порушено ТОВ «Стар Інвестмент Ван» дізнався з цього часу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 328, 717, 718, 719 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 , третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування- задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування №466 від 10.04.2012 щодо садового будинку, розташований на земельній ділянці з кадастроваим номер 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В.

Скасувати рішення державного реєстратора прав-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В. від 10.04.2012, на підставі якого право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 .

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності договору дарування №466 від 10.04.2012 садового будинку розташований на земельній ділянці з кадастровим номер 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О.В., а саме- скасувати державну реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та визнати право власності на квартиру садовий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ).

Внести майно, а саме садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:756:0038 за адресою АДРЕСА_1 до спадкової маси в межах спадкової справи 76/2021 щодо померлого ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , ідентифакаційний код 2787802440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (код ЄДРПОУ 42682150) судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда