Ухвала

від 08.04.2024 по справі 161/17965/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/17965/23 Провадження №11-кп/802/369/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2024 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 26.05.2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України і, на наявність яких посилається прокурор, не змінились та не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати йому більш м`який запобіжний захід. Звертає увагу, що судом першої інстанції не в повній мірі було враховано, його вік та стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, а також те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, та те, що на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та його захисника, які апеляцію підтримали з підстав викладених у ній, прокурора, яка заперечила проти апеляції та просила залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Дані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 у об`єднаних кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12023035580001318 від 12.12.2023 та №12023030590000356 від 16.06.2023 року, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України. При цьому, обґрунтованість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Встановлено і те, що судовими рішеннями ОСОБА_7 неодноразово продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.05. 2024 року включно.

Продовжуючи обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість пред`явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п. п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.

Як встановлено судом, підставами для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри та/або пред`явленого обвинувачення, яка (які) стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання сторони обвинувачення в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України.

Так, наведені стороною обвинувачення у клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є доведені ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення, в тому числі аналогічного злочину, знову повторно вчинив кримінальні правопорушення, не працює, не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків. В даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, за най тяжче з яких ч.2 ст. 307 КК України санкцією статті передбачено покарання до десяти років з конфіскацією майна.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, його віку та стану здоров`я, відсутності медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам, встановленим п. п.1, 3 ст.177 КПК України, які були доведеними стороною обвинувачення.

Усі інші доводи обвинуваченого з приводу незаконності судового рішення в частині продовження строку запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують, оскільки не є такими, що зменшували б ризики, які були доведені стороною обвинувачення.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при прийнятті свого рішення щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 визначив розмір застави, який відповідає вимогам ч.5 ст. 182 КПК України, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 - 1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 травня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді