Ухвала

від 10.04.2024 по справі 210/1822/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1822/24

Провадження № 2/210/924/24

У Х В А Л А

іменем України

10 квітня 2024 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про встановлення юридичного факту та визнання відсутності права, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2024 року у провадженні Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява, подана адвокатом Іванченко І.І. в інтересах Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про встановлення юридичного факту та визнання відсутності права.

Звертаючись до суду з вказаним позовом адвокат Іванченко І.І. просить суд встановити факт того, що протягом 2019-2024 років Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» як роботодавцем, здійснювалося додаткове фінансування відповідача, - Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке є відмінним від перерахування профспілкових внесків працівників та коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу відповідно до норм ст.ст.42, 44 Закону «Про профспілки» та норм ст.ст.249, 250 Кодексу законів про працю України, та визначити відсутність у відповідача, - Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» права на ведення переговорів та укладення колективного договору від імені працівників Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», починаючи з дати укладення між профспілками, які діють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Угоди від 24 жовтня 2023 року про створення Спільного представницького органу для введення колективних переговорів і укладення колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внесення змін і доповнень до колективного договору, та співпрацю щодо забезпечення виконання сторонами зобов`язань за колективним договором і здійсненням контролю за його виконанням, а саме з 24 жовтня 2023 року.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція, - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція, - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Так, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У поданій до суду в порядку цивільного судочинства позовній заяві Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» позивач просить суд визначити відсутність у відповідача - Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» права на ведення переговорів та укладення колективного договору від імені працівників Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», починаючи з дати укладення між профспілками, які діють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Угоди від 24 жовтня 2023 року про створення Спільного представницького органу для введення колективних переговорів і укладення колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внесення змін і доповнень до колективного договору, та співпрацю щодо забезпечення виконання сторонами зобов`язань за колективним договором і здійсненням контролю за його виконанням, а саме з 24 жовтня 2023 року.

Вказаний спір який виник між сторонами у справі, не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про колективні договори і колективні угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими, трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Відповідно до ч.2 ст.12 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.4 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ч.2 ст.37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

З урахуванням суб`єктного складу позовної заяви та характеру спірних правовідносин, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимог позивача про встановлення того що, протягом 2019-2024 років Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» як роботодавцем, здійснювалося додаткове фінансування відповідача - Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке є відмінним від перерахування профспілкових внесків працівників та коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу відповідно до норм ст.ст.42, 44 Закону «Про профспілки» та норм ст.ст.249, 250 Кодексу законів про працю України, суд зазначає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені у ст.318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Однак, позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом не зазначено для чого їм необхідне встановлення вказаного факту та які юридичні наслідки воно породжує.

Окрім того, ініціювання справи про встановлення певного юридичного факту не повинно використовуватись учасниками судового процесу для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у господарському провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. (постанова Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі №127/5241/22).

Враховуючи, що вимоги позивача про встановлення фактів не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а також не можуть бути об`єктом самостійного розгляду в порядку будь-якого іншого судочинства, тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

У зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.1, 19, 186, 318 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 20 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про встановлення юридичного факту та визнання відсутності права.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович