Рішення

від 25.03.2024 по справі 183/11901/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11901/23

№ 2-др/183/17/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Любава» до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

19 березня 2024 року представник позивача С(Ф)Г «Любава» звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог адвокат Бойко Наталія Олександрівна зазначила, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 16.02.2024 року позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Любава» до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь Селянського (фермерського) господарства «Любава» суму страхового відшкодування у розмірі 43240,85 гривень, 2684,00 гривні судового збору та 8000,00 гривень витрат на залучення судового експерта.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Однак, при винесенні рішення судом не було врегульовано питання щодо відшкодування відповідачем, понесених позивачем, судових витрат у вигляді витрат по сплаті витрат на професійну правничу допомогу.

Встановлений законом строк представник заявника вважає дотриманим, оскільки у позовній заяві остання зробила заяву про намір стягнути витрати на правничу допомогу та надано попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу.

З огляду на положення ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

До правовідносин щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд вважає за доцільне застосувати наступні норми законодавства.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно положень ст. 30 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що правничу допомогу у справі позивачу надавало адвокатське об`єднання «Пантеон» в особі керуючого партнера Бойко Наталії Олександрівни, на підставі договору про надання правничої допомоги № 31/07-23 від 31 липня 2023року.

Відповідно до Акту виконаних послуг від 23 січня 2024 року адвокатським об`єднанням були надані клієнту наступні послуги:

-дослідження порушеного клієнтом питання (3 год.) 3000,00 грн.;

-підготовка та подання позовної заяви до суду (7 год.) 7000,00 грн.;

на загальну суму 10000,00 гривень.

Також із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат, понесених на правничу допомогу, суду було надано платіжну інструкцію № 788 від 21 жовтня 2023 року на суму 10000,00 гривень; призначення платежу юридичні послуги. Рахунок на оплату № 19-10 від 19 жовтня 2023 року.

Суд враховує, що від відповідача в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України, не надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та/або їх необґрунтованості, які підлягають розподілу між сторонами, також характер справи, її значення для позивача та приходить до переконання, що означена сума є обґрунтовано та співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК(порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК (додаткове рішення суду).

Відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Порядок вирішення питання про поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано ст.127 ЦПК України, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Так, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2024 року було отримано представником позивача того ж дня через систему електронний суд.

Між тим, до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернулась лише 19 березня 2024 року. Крім того, адвокатом Бойко Н.О. не вказано жодних поважних причин недотримання нею процесуальних строків при зверненні із відповідною заявою, а також не заявлено клопотання про поновлення строків звернення.

Аналізуючи викладене суд приходить до переконання про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із пропущенням процесуальних строків звернення до суду.

Керуючись ст. ст.133,137,141,164,270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представник позивача С(Ф)Г «Любава» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в тридцяти денний термін з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.