Ухвала

від 09.04.2024 по справі 128/1644/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1644/20

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», ОСОБА_2 , про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником,

УСТАНОВИВ:

До Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана заява, яка мотивована тим, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/1644/20 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Дане рішення набрало законної сили 17.05.2021, на його виконання було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості в розмірі 11321,79 грн і про відшкодування судових витрат у розмірі 2102,00 грн. 12.12.2023 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» у виконавчому провадженні за виконавчим документом, виданим Вінницьким районним судом Вінницької області у цивільній справі № 128/1644/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, замінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ». 12.12.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» було укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №12122023, відповідно до якого ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» відступило шляхом продажу новому кредитору права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019. 13.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» було укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13122023/1, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» відступило шляхом продажу новому кредитору права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019. Оскільки ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» відступило право вимоги за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019, стягнення за яким відбулось у справі № 128/1644/20, а ОСОБА_1 став новим кредитором в даному зобов`язанні, то останній є правонаступником стягувача, і як новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права і можливості звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Тому, просить замінити вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» на його правонаступника ОСОБА_1 у справі № 128/1644/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019.

В судове засідання 09.04.2024 учасники справи не з`явилися, хоч про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Заявник ОСОБА_1 у заяві про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником просив розгляд справи проводити за його відсутністю, вимоги підтримує.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання 09.04.2024 не з`явились з невідомих суду причин, хоч про день, час та місце розгляду заяви повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст.442ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 09.04.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши матеріали цивільної справи № 128/1644/20, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14.04.2021 (справа № 128/1644/20) задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту; стягнуто з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту ВН23-00784 від 29 травня 2019 року в сумі 11321 (одинадцять тисяч триста двадцять одна) грн 79 коп., а саме: 6221,20 грн сума кредиту, 4650,59 грн проценти за період з 29.05.2019 до 04.05.2020, 450 грн штраф; стягнуто з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» у рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. (а.с. 107-109).

Дане рішення суду від 14.04.2021 набрало законної сили 17.05.2021.

Постановою ВП №66347502 від 03.08.2021 приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 128/1644/20, виданого 19.05.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №ВН23-00784 від 29.05.2019 в сумі 11321,79 грн та судового збору в сумі 2102,00 грн (а.с. 106).

05.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» (Клієнт) було укладено договір факторингу №1-09Ф, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором фактор зобов`язується передати в розпорядження клієнта грошові кошти (здійснити фінансування) за відповідну плату, а клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги; розмір плати за передання, розмір наданих коштів (фінансування), розмір відступлених прав вимоги визначаються у відповідних реєстрах прав вимоги (пункт 1.2 Договору); в силу цього договору до фактора переходять всі права та обов`язки клієнта як кредитора в грошових зобов`язаннях, що виникли із основного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права на одержання від боржника у повному обсязі сум основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені) тощо (пункт 1.3 Договору) (а.с. 99-102).

12.12.2023 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС», ОСОБА_2 ,про замінустягувача йогоправонаступником;стягувача Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС»у виконавчомупровадженні завиконавчим документом,виданим Вінницькимрайонним судомВінницької областіу цивільнійсправі №128/1644/20за позовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, замінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» (а.с. 142-144).

12.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги №1212023, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає (відступає) цесіонарію, а цесіонарій набуває належне цеденові право вимоги до боржників за кредитними договорами; сторони погодили, що до цесіонарія переходять всі права, які належать цеденту за кредитними договорами (в тому числі право на донарахування штрафних санкцій на умовах передбачених кредитним договором); цесіонарій заміщає цедента у всіх правовідносинах, що склалися між останнім і боржником з моменту зарахування грошових коштів в сумі, в строк і на рахунок цедента, що зазначені в пунктах 1.3, 2.2, 2.3 Договору (а.с. 145-146).

Відповідно до додатку до Договору про відступлення права вимоги від 12.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» право вимоги за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019; ціна права грошової вимоги 11321,79 грн (а.с. 147).

13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» (Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги №131220023/1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає (відступає) цесіонарію, а цесіонарій набуває належне цеденові право вимоги до боржників за кредитними договорами; сторони погодили, що до цесіонарія переходять всі права, які належать цеденту за кредитними договорами (в тому числі право на донарахування штрафних санкцій на умовах передбачених кредитним договором); цесіонарій заміщає цедента у всіх правовідносинах, що склалися між останнім і боржником з моменту зарахування грошових коштів в сумі, в строк і на рахунок цедента, що зазначені в пунктах 1.3, 2.2, 2.3 Договору (а.с. 151-152).

Згідно з додатком до Договору про відступлення права вимоги від 13.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019; ціна права грошової вимоги 11321,79 грн (а.с. 153).

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Зі змісту статті 55 ЦПК України убачається, що заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 389/4348/13-ц).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень невід`ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 (справа № 0417/7776/12) наголосив, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК України,до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першоюстатті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1ст. 517 ЦК України,первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, уЦивільному кодексі Українивстановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа № 2-7763/10) дійшла висновку про те, що, враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метоюзаміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи(стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Установлено, що 13.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» (Цедент), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», яке в свою чергу є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», та ОСОБА_1 (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги №131220023/1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає (відступає) цесіонарію, а цесіонарій набуває належне цеденові право вимоги до боржників за кредитними договорами.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕФЕСТ» і ОСОБА_1 договір за своєю юридичною природою є договором факторингу.

Відповідно дост.1077ЦК України,за договоромфакторингу (фінансуванняпід відступленняправа грошовоївимоги)одна сторона(фактор)передає абозобов`язуєтьсяпередати грошовікошти врозпорядження другоїсторони (клієнта)за плату(убудь-якийпередбачений договоромспосіб),а клієнтвідступає абозобов`язуєтьсявідступити факторовісвоє правогрошової вимогидо третьоїособи (боржника). Клієнтможе відступитифакторові своюгрошову вимогудо боржниказ метоюзабезпечення виконаннязобов`язанняклієнта передфактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зі змісту статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» убачається, що факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова послуга операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Так,за змістомчастини другоїстатті 9Закону України«Про фінансовіпослуги тафінансові компанії»,договір пронадання фінансовоїпослуги,складений уписьмовій формі,якщо іншене передбаченоспеціальним законом,повинен містити: 1)назву договору; 2)номер,дату тамісце укладеннядоговору; 3)відомості пронадавача фінансовоїпослуги:найменування,місцезнаходження,ідентифікаційний кодюридичної особиу Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб підприємців тагромадських формувань,відомості провнесення інформаціїпро надавачафінансових послугдо Реєстру; 4) відомості про посередника (за наявності) ; 5) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу ; 6)предмет договоруіз зазначеннямвиду фінансовоїпослуги,що надаєтьсявідповідно доумов договору; 7)розмір фінансовогозасобу,зазначений угрошовому виразі,строки (термін)його внесеннята умовивзаєморозрахунків (якщофінансова послугапередбачає внесенняфінансового засобуу визначеномурозмірі та/абостроки (термін)його внесення); 8)строки (термін),розмір,умови тапорядок здійсненняоплати занадану фінансовупослугу; 9)строк (термін)дії договору; 10)порядок зміниумов іприпинення діїдоговору; 11)необхідність отриманнядодаткових чисупутніх послугнадавача фінансовихпослуг та/аботретіх осіб,пов`язаних зотриманням фінансовоїпослуги (занаявності); 12)права таобов`язки сторін,відповідальність сторінза невиконанняабо неналежневиконання умовдоговору; 13)порядок таумови відмовивід договорупро наданняфінансової послуги(занаявності); 14)контактні даніклієнта танадавача фінансовихпослуг,а такожпосередника (занаявності); 15) порядок надання клієнту договору та додатків до нього, якщо договір укладено у формі електронного документа (крім договорів про надання послуг, зазначених упункті 3частини першоїцієї статті),а такожпорядок обмінуповідомленнями міжсторонами.

Крім того, відповідно до п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231», до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 (справа № 909/968/16) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 (справа № 909/968/16), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 (справа № 909/968/16).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19).

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 08.11.2023(справа№ 206/4841/20) наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме: кредитор банк або інша фінансова установа.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку ОСОБА_1 , як фізична особа, не наділений правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором №ВН23-00784 від 29.05.2019, стягнення за яким відбулось у справі № 128/1644/20, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи ОСОБА_1 суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 не являється є спеціальним суб`єктом банком або іншою фінансовою установою, тому заява ОСОБА_1 про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 211,247, 260, 442 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаявиОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», ОСОБА_2 , про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА