Рішення

від 22.03.2024 по справі 201/449/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/449/24

Провадження № 2/201/1033/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22березня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Респект» про визнання недійсним правочину та положень договору,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 12 січня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Респект» про визнання недійсним правочину та положень договору.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 25 листопада 2021 року між нею, ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «Респект» був укладений Договір № 105/1/21Р уступки пайової участі у будівництві. На виконання умов договору та додатку 1 позивачем 25 листопада 2021 року було сплачено грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. Відповідно до додатку 1 наступними датами для внесення пайових внесків по договору було визначено 25.04.2022, 25.05.2022, 25.06.2022, 25.07.2022, 25.08.2022, 25.09.2022, 25.10.2022, 25.11.2022, 25.12.2022, 25.01.2023, 25.02.2023, 25.0.3.2023, 25.04.2023, 25.05.2023, 25.05.2023, 25.06.2023, 25.07.2023, 25.08.2023 та 25.09.2023. 12 грудня 2023 року позивач отримав від відповідача повідомлення про одностороннє розірвання Договору у зв`язку з тим, що позивач порушив строки оплати по договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів в порядку пункту 8.2. договору, що у свою чергу призвело до застосування до позивача відповідальності, яка визначена у пункті 8.2. Договору. Проте відповідно до пункту 11.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили природного чи іншого характеру, а саме (але. не обмежуючись ними): пожежі, повінню, землетрусу, воєнних дій будь-якого виду, ембарго, епідемії, пандемії, тощо. Позивач вважає, що у зв`язку з викладеним вона звільнена від відповідальності за повне або часткове невиконання умов договору, а відповідач порушим таким чином вимоги діючого законодавства.

У зв`язку з викладеним просить суд визнати недійсним односторонній правочин ОСОБА_2 з одностороннього розірвання договору №105/1/21Р уступки пайової участі у будівництві від 25 листопада 2021 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «Респект», який був викладений у формі повідомлення про розірвання договору від 12 грудня 2023 року. Визнати недійсними положення пункту 8.2. Договору №105/1/21Р уступки пайової участі у будівництві від 25 листопада 2021 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом «Респект» в частині положень «При цьому продавець повертає покупцю фактично отримані грошові кошти з утриманням 2% від договірної ціни встановленої в статті 4 цього договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту продажу прав іншому покупцеві».

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву в якому заперечував проти задоволення позову та зазначив, що посилання позивача на форс-мажор не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_1 не довела, якім саме чином даний форс-мажор відобразився на ній та її можливості виконувати зобов`язання за договором.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «Респект» був укладений Договір № 105/1/21Р уступки пайової участі у будівництві.

25 листопада 2021 року сторони уклали додаток 1 до договору.

На виконання умов договору та додатку 1 позивачем 25 листопада 2021 року було сплачено грошові кошти у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до додатку 1 наступними датами для внесення пайових внесків по договору було визначено 25.04.2022, 25.05.2022, 25.06.2022, 25.07.2022, 25.08.2022, 25.09.2022, 25.10.2022, 25.11.2022, 25.12.2022, 25.01.2023, 25.02.2023, 25.0.3.2023, 25.04.2023, 25.05.2023, 25.05.2023, 25.06.2023, 25.07.2023, 25.08.2023 та 25.09.2023.

12 грудня 2023 року позивач отримав від відповідача повідомлення про одностороннє розірвання Договору у зв`язку з тим, що позивач порушив строки оплати по договору більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів в порядку пункту 8.2. договору, що у свою чергу призвело до застосування до позивача відповідальності, яка визначена у пункті 8.2. Договору. Також, Відповідно до п.8.2 Договору №105/1/21Р, у разі несплати покупцем ціни прав згідно статті 4 цього договору, порушення покупцем умов, обсягів та строків оплати, передбачених в даному Договорі та додатках до нього, більше ніж на 30 (тридцять) банківських днів цей Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку Продавцем, шляхом направлення Покупцю письмового повідомлення, а Сторони з цього моменту є не зв`язаними взаємними зобов`язаннями щодо продажу Прав та передачі Об`єкта нерухомості. При цьому Продавець повертає Покупцю фактично отримані грошові кошти з утриманням 2% від договірної ціни встановленої в статті 4 та Додатку №1 до цього Договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту продажу прав іншому покупцеві.

Згідно змісту п.9.3 вищезазначеного договору, дострокове розірвання цього договору можливе в наступних випадках: за ініціативою продавця у випадку, передбаченому п. 8.2. договору, без підписання додаткового договору про розірвання договору.

Суд критично оцінює посилання позивача на пункт 11.1. Договору №105/1/21Р відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили природного чи іншого характеру, а саме (але, не обмежуючись ними): пожежі, повінню, землетрусу, воєнних дій будьякого виду, ембарго, епідемії, пандемії, тощо, з огляду на те, що пунктом 11.3. Договору №105/1/21Р визначено, що «Сторона, для якої виникла неможливість виконання обов`язків за цим Договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна при настанні цих обставин повідомити в письмовій формі іншу Сторону без зволікання і не пізніше тридцяти календарних днів з дати їх настання, надіславши рекомендованим листом належним чином отримані документи, що офіційно підтверджують настання форс-мажору. Повідомлення повинно містити дані про настання і характер обставин і можливі їх наслідки. Сторона також без зволікання і не пізніше десяти календарних днів з моменту припинення таких обставин повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі направивши рекомендований лист з повідомленням про її закінчення.

Доказів отримання відповідачем листів (повідомлень) від позивач про те, що останній не має змоги виконувати зобов`язання через дію форс-мажору суду не надано та судом не встановлено. Також, позивачем до позовної заяви не додано жодних документів, що підтверджують надсилання таких листів (повідомлень) на адресу відповідача.

Так, у своїйПостанові від 21.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Судузвернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

Даний висновок Верховного Суду говорить про те, що навіть, якщо під час війни ви не можете виконати свої зобов`язання за договором - це не зміна умов договору, а звільнення від сплати штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до правових висновків, які викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 917/1053/18 та по справі № 913/20/21 суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна показати, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Позивач у позовній заяві не зазначає як саме безпосередньо бойові дїі на території України вплинули на її можливість виконувати належним чином умови договору №105/1/21Р. Тобто, причинно-наслідковий зв`язок між військовими діями та неможливістю виконання зобов`язань за договором жодним чином не підтверджено позивачем належними доказами.

Відповідно дост.15ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються книгою п`ятою розділом 11 главами52,53 Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

За змістом ст. ст.55,124 Конституції Українитаст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1ст. 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зіст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1ст. 215 ЦК Українизаконодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третястатті 215 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

В п.8постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленістаттею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6ст. 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача і укладений нею з відповідачем правочин відповідно до Закону України«Про електроннукомерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним правочину та положення окремого пункту договору та відповідно і для задоволення позову.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставіЗакону України «Про захист прав споживачів», тому відповідно дост. 141 ЦПК Українисудові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст.12,13,81,141,263-265,274,279,354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Респект» про визнання недійсним правочину та положень договору -залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.В. Батманова