Рішення

від 28.03.2024 по справі 216/6869/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6869/23

Провадження № 2/216/816/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання: Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради, про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовна заявамотивована тим,що з24вересня 2005року по29червня 2023року сторониперебували узареєстрованому шлюбі,та маютьспільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з грудня 2022 року сторони проживають окремо, позивач самостійно утримує дитину.

Судовим наказом Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.04.2023, стягнено з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачу належить на праві власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має накопичення грошових коштів на рахунку АТ «Перший Український Міжнародний Банк АТ «ПУМБ». Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд визначити місце проживання доньки разом з ним.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про визнання позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що з 24.09.2005 по 29.06.2023 сторони перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 608, та рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.06.2023.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено свідоцтвом про народження, виданого Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 990.

Судовим наказомЦентрально-Міськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 28.04.2023,стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі1/4частини зусіх видівїї заробітку(доходу),але неменше ніж50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку,та небільше десятипрожиткових мінімумівдля дитинивідповідного віку,щомісячно,починаючи стягненняз 04.04.2023і додосягнення дитиноюповноліття.

Згідно актуобстеження умовпроживання від20.10.2023Служби усправах дітейвиконавчого комітетуЦентрально-Міськоїрайонної умісті ради,проведено обстеженняумов проживанняза адресою: АДРЕСА_1 ,та встановлено,що умовипроживання задовільні,за вказаноюадресою проживає ОСОБА_1 , на момент перевірки дитина ОСОБА_3 перебувала у м. Чернівцях.

Актом квартального комітету № 77 від 04.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зі своєю донькою ОСОБА_3 з грудня 2022 року по теперішній час. Мати дитини ОСОБА_2 разом з ними не мешкає.

ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізького бюро технічної інвентаризації» від 28.05.2011.

Стаття 161 СК Українипередбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно дост. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповіднийправовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. 161 СК Українивипливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Листом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 15.03.2024 встановлено, що 20.10.2023 під час обстеження працівниками служби у справах дітей виконкому районної у місті ради житла за адресою: АДРЕСА_1 , малолітньої ОСОБА_3 вдома не було, оскільки дитина разом з бабою ОСОБА_5 тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до пояснень наданих в електронному вигляді матір`ю дитини, ОСОБА_2 , вона проживає у Республіці Польща та, за усною домовленістю з колишнім чоловіком, підтримує зв`язок з донькою, не заперечує проти визначення місця проживання дитини за її згодою, разом з батьком.

Виконком районної у місті ради немає законних підстав для надання висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, через відсутність спору між батьками, оскільки вони дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина.

Отже, як встановлено судом, відповідачка не заперечує щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, в межах наданих та досліджених судом доказів суд вважає, що заявлені вимоги позивача не відповідають матеріалам справи та дійсним обставинам справи.

Між сторонами відсутній предмет спору, зокрема мати дитини не заперечує проти її проживання разом з батьком, однак як встановлено судом з письмових матеріалів справи дитина проживає разом з бабусею в м. Чернівцях, тоді як позивач мешкає в м. Кривому Розі.

Також судом враховано, що виконком районної у місті ради немає законних підтавав для надання висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , через відсутність спору між батьками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у порушення статті 81ЦПК України позивачем не було виконано свого процесуального обов`язку із подання належних доказів обґрунтованості заявленого ним позову, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог недоведеними із постановленням рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 160, 161 СК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної ради, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Суддя Ю.В.Онопченко