Постанова

від 02.04.2024 по справі 909/757/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа №909/757/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

прокурор: Панькевич Р.В.,

від позивача (Тернопільська обласна військова адміністрація): Перейма М.І.,

позивач (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України): не з`явився,

від відповідача: Думич О.І.

третя особа: не з`явилась

розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури від 01.11.2023 №15-927ВИХ-23 (вх. суду від 06.11.2023 №01-05/3223/23)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 (повний текст рішення складено 16.10.2023, (суддя І.Є. Горпинюк, м. Івано-Франківськ)

та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 (повний текст рішення складено 30.10.2023, суддя І.Є. Горпинюк, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/757/23

за позовом: керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної військової адміністрації, м. Тернопіль, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл", м.Івано-Франківськ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення до Державного бюджету України пені в сумі 305 090,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Керівник Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про стягнення пені в сумі 305 090,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що відповідачем, на виконання договірних зобов`язань, не було вчасно поставлено товар, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню в сумі 305 090,84 грн.

Стягнення пені до Державного бюджету України прокурор обґрунтовує тим, що договір поставки укладено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, від 02.03.2022 № 185 Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, від 03.03.2022 № 193 Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Кошти, які АТ Укрзалізниця, як платник за договором, сплачувала відповідачу на виконання договору поставки, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу. Статтею 29 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, в тому числі, кошти від санкцій (штраф, пеня тощо), що застосовується відповідно до закону.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що сторони у договорі визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ Українська залізниця. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

16.10.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" подав місцевому суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, просив суд стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 гривень.

Додатковим рішенням від 25.10.2023 Господарський суд Івано-Франківської області заяву представника відповідача задоволив частково, суд вирішив стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що категорія даного спору не відноситься до складної, спір між сторонами стосувався застосування пункту договору про стягнення з відповідача пені, відповідач уже захищався від подібних позовних вимог, заявлених самостійно Тернопільською обласною військовою адміністрацією в межах справи № 909/981/22, представництво у справі не вимагало від адвоката дослідження значного обсягу доказів, справа № 909/757/23 визнана судом малозначною і, відповідно розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, з огляду на недотримання вимог стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю наданої правничої допомоги, її обсягом та витраченим часом, суд частково задоволив заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішеннями, Івано-Франківська обласна прокуратура звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 у справі № 909/757/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити у повному обсязі позов керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» про стягнення пені, у зв`язку з несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 305 090, 84 гривень.

Скаржник зазначає, що АТ «Укрзалізниця» є лише фактичним платником грошових коштів за грошовими зобов`язаннями замовників за тристороннім договором. Як наслідок, АТ «Укрзалізниця» не може набувати жодних прав за договором, у тому числі й права вимоги будь-якого виконання на її користь.

При цьому, АТ «Укрзалізниця» свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар здійснює виключно після отримання відповідних документів та не має будь-яких прав чи обов`язків контролювати та/або перевіряти їх відповідність фактичному процесу постачання, оскільки це відноситься до компетенції замовників.

Відтак, враховуючи те, що АТ «Укрзалізниця», як розпорядник бюджетних коштів, у даному випадку виступало лише як сторона у зобов`язальних правовідносинах, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань з постачання товару у розмірі 305 090,84 грн повинна бути перерахована саме до Державного бюджету України, оскільки видатки, пов`язані з договором, проводилися виключно за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, а не за рахунок власних коштів товариства.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023, то додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Вказана позиція знайшла своє відображення також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 та повинна бути врахована апеляційним судом.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подало апеляційному суду заяву, у якій просило апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури задоволити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника Мінінфраструктури.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» подало Західному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі № 909/757/23 без змін та стягнути з Івано-Франківської обласної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.

Відповідач зазначає, що на умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у Договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Таким чином, пеня за Договором, може бути стягнута лише на рахунок платника тобто АТ «Українська залізниця», а не до Державного бюджету України. Жоден законодавчий акт у спірних відносинах не змінює положення договору.

Захисту підлягають права саме позивача і суд зобов`язаний встановити, які саме права позивача порушені.

Враховуючи, що ні права Тернопільської обласної військової адміністрації, ні права Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України, які зазначені як позивачі, не порушені, оскільки пеня на їхню користь згідно з положеннями договору не може стягуватись, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Кошти, які отримані від платника (юридичної особи приватного права) АТ «Українська залізниця» на користь Товариства (юридичної особи приватного права), не підпадають під регулювання Бюджетним кодексом України, оскільки Товариство не є учасником бюджетних правовідносин.

Акціонерне товариство "Українська залізниця» належним чином повідомлене про розгляд справи судом апеляційної інстанції, що вбачається із долучених до матеріалів справи довідок про доставку електронних листів, проте ні усних, ні письмових пояснень третя особа не надала.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу № 909/757/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Желік М.Б. та Якімець Г.Г.

У зв`язку із перебуванням на навчанні судді-члена колегії Желіка М.Б., керівник апарату розпорядився: відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Західному апеляційному господарському суді, провести автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/3423/23) у справі № 909/757/23.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 справу № 909/757/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 909/757/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної прокуратури.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 02.04.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення. Представник Тернопільської обласної військової адміністрації просив апеляційну скаргу прокурора задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 скасувати.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

01.04.2022, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Тернопільською обласною військовою адміністрацією (замовником), AT «Укрзалізниця» (платником) та ТОВ «Біонеріка Рітейл» (постачальником) було укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (надалі - договір), шляхом приєднання до його умов.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі - товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник зобов`язався своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 р. № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі всіма чинними змінами), на таких умовах:

-Попередня оплата у розмірі 30 % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

-Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Пунктами 5.1 та 5.4 Договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Згідно п. 5.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору, або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка замовника вважається не прийнятою постачальником та не узгодженою сторонами.

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів (п. 5.5 Договору).

За змістом п. 6.1 Договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

30.03.2022 Тернопільська обласна військова адміністрація направила ТОВ «Біонеріка Рітейл» заявку № 20 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно постанові КМУ № 328) (на 10 календарних днів), на постачання макаронних виробів з твердих сортів пшениці в асортиментів, 1000 г., в кількості 400 000 шт. Продукція буде пофасована в картонні коробки з розрахунку на 1 чол. відповідно до постанови КМУ № 328 від 20.03.2022 для доставки за місцем призначення, та направлятиметься як гуманітарна допомога населенню, яке проживає на території, де ведуться активні бойові дії спровоковані агресією російської федерації.

Відповідно до платіжного доручення від 06.04.2022 АТ "Українська залізниця" оплатило ТОВ "Біонеріка Рітейл" грошові кошти в сумі 7 560 000,00 грн із призначенням платежу "передоплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунку № 4 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

Відповідачем виконано поставку товару в період з 11.04.2022 по 12.05.2022 відповідно до видаткових накладних № 12 від 11.04.2022, № 13 від 12.04.2022, № 14 від 13.04.2022, № 16 від 14.04.2022, № 17 від 15.04.2022, № 19 від 15.04.2022, № 20 від 16.04.2022, № 22 від 18.04.2022, № 24 від 18.04.2022, № 26 від 19.04.2022, № 32 від 23.04.2022, № 30 від 25.04.2022, № 36 від 27.04.2022, № 38 від 28.04.2022, № 42 від 02.05.2022, № 44 від 04.05.2022, № 48 від 07.05.2022, № 50 від 09.05.2022, № 51 від 10.05.2022, № 52 від 10.05.2022, № 54 від 11.05.2022, № 55 від 11.05.2022, № 56 від 11.05.2022, № 57 від 12.05.2022, № 59 від 12.05.2022, № 60 від 12.05.2022, № 61 від 12.05.2022, № 62 від 12.05.2022.

Враховуючи, факт попередньої оплати АТ "Українська залізниця" 06.04.2022, у відповідності до п.п. 5.4-5.5 Договору, товар повинен був бути поставлений ТОВ "Біонеріка Рітейл" 08.04.2022.

З огляду на прострочення терміну поставки товару, прокурор просив місцевий суд стягнути з ТОВ «Біонеріка Рітейл» до Державного бюджету України пеню в розмірі 305 090 грн 84 коп., за період з 09.04.2022 по 11.05.2022.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3 ст. ст. 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст.167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина перша статті 3 Цивільного кодексу України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, в якій ідеться, що до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 вказано, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть врегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

Відтак, сторони: Тернопільська обласна державна адміністрація (Замовник), АТ Українська залізниця (Платник) та «ТОВ «Біонеріка Рітейл» (Постачальник) уклали договір у п. 6.1 якого узгодили розмір та порядок сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок платника, тобто АТ Українська залізниця.

Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ Біонеріка Рітейл отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам не нівелюють умов договору, оскільки особливі умови про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ Українська залізниця.

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

Згідно з п. 23 ч. 2 ст. 29 БК України, на яку посилається прокурор, до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і27 частини першої статті 66 цього Кодексу.

Таким чином, БК України передбачено можливість зарахування до Державного бюджету України лише тієї пені, яка стягується на підставі закону, а не на підставі договору.

Разом з тим, і ч. 2 ст. 231 ГК передбачає, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією нормою статті.

Акціонерне товариство Українська залізниця є юридичною особою, що утворене відповідно до ЗУ Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем у суді, зокрема й заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 у справі № 909/757/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Щодо апеляційного оскарження додаткового рішення у справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до місцевого суду на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано:

- договір про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14 листопада 2020 року (а.с. 119-120);

- додаткову угоду № 1 від 15 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8;

- додаток № 4 від 30 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8;

- акт від 11 жовтня 2023 року № 20 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 р.;

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 355 від 16 жовтня 2023 р. в сумі 30000,00 грн.

В додатку №4 від 30.08.2023 до Договору про надання правової допомоги №2020/03-8 Об`єднанням у межах справи № 909/757/23 було надано клієнту наступні послуги:

- підготовка клопотання про залишення позовної заяви без руху (у зв`язку з відсутністю доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками); кількість часу, год. - 1;

- вивчення матеріалів справи, поданих документів (загальна кількість сторінок - 214), перевірка повноти поданих документів та правильності розрахунків пені; кількість часу, год. - 4 ;

- підготовка відзиву на позовну заяву, відправка іншим учасникам справи (4 поштових відправлення), подання до суду; кількість часу, год. - 5;

- ознайомлення та вивчення відповіді на відзив (8 сторінок), підготовка заперечення, відправка іншим учасникам справи (4 поштових відправлення), подання до суду; кількість часу, год. - 4;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат; кількість часу, год. - 2;

- представництво інтересів Клієнта у суді, два судових засідання 19.09.2023 р. (коротке, відкладення у зв`язку з поданням відповіді на відзив, для ознайомлення та подання заперечення), 11.10.2023 р. (розгляд справи по суті) кількість часу, год. - 2.

Місцевий суд зробив висновок, що ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відзиву на позов не потребувала затрати 9 годин часу роботи адвоката як і підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, яка є стандартним процесуальним документом, що подається у більшості судових справ, не потребувала затрати двох годин робочого часу адвоката. На думку господарського суду вивчення матеріалів справи, поданих документів та підготовка відзиву на позовну заяву є одним і тим самим видом правничої допомоги, оскільки підготовка відзиву на позов неможлива без ознайомлення з матеріалами справи (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2023 по справі № 925/790/17(925/580/20).

Враховуючи, що категорія даного спору не відноситься до складної, спір між сторонами стосувався застосування пункту договору про стягнення з відповідача пені, відповідач уже захищався від подібних позовних вимог (справа № 909/981/22), представництво у справі не вимагало від адвоката дослідження значного обсягу доказів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представництво інтересів відповідача, складає 12 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатом правничою допомогою.

Водночас, представник ТОВ «Біонеріка Рітейл» у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний суд стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 гривень.

До відзиву долучено, зокрема, Договір про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 (надалі Договір).

Адвокатське об`єднання «Кей Партнерс» в особі керуючого партнера Щадей Надія Василівна, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» в особі директора Бабули Андрія Володимировича, з іншої сторони дійшли згоди укласти даний Договір про надання правової допомоги.

Згідно умов укладеного Договору, Об?єднання зобов?язується надати Клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності Клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 1.1 Договору).

Послуги надаються Клієнту шляхом надання юридичних консультацій, роз?яснень законодавства, вивчення документів, зберігання документів, особистої участі та представництва інтересів Клієнта перед органами, усіма установами, підприємствами та організаціями України незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах прокуратури, у будь-яких інших правоохоронних органах України, в судових органах будь-якої ланки (в тому числі в апеляційній, касаційній інстанціях) (пункт 1.2 Договору).

Додаток № 5 є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 2020/03-8.

Згідно цього Додатку, у порядку та на умовах, визначених Договором. Клієнт уповноважує Об?єднання здійснювати представництво його інтересів як відповідача у суді апеляційної інстанції у № 909/757/23, а також готувати необхідні процесуальні документи у справі (з правом їх підпису) (пункт 1 Додатку).

Вартість послуг, визначених п. 1 цього Додатку є фіксованою, не залежить від кількості обсягу фактично складених документів, та складає 15 000,00 (п?ятнадцять тисяч грн 00 коп.).

Слід зазначити, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши надані заявником докази та наведене у заяві обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Категорія спору у цій справі (стягнення пені за договором), не є складною, відповідач здійснював судовий захист у аналогічних спорах. Зокрема, у справі № 909/981/22 за позовом Тернопільської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» про зобов`язання перерахувати Акціонерному товариству "Українська залізниця" 305 090,84 грн пені; у справі № 909/532/23 за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 6 065 607,54 грн.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідач неодноразово здійснював захист у подібних правовідносинах, рівень складності цієї справи, а також обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до суду адвокатом відзиву, його значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу (15 000 грн) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонеріка Рітейл» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Враховуючи викладене, оскільки у справі № 909/757/23 у задоволенні апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури відмовлено, суд покладає на Івано-Франківської обласної прокуратуру обов`язок відшкодувати відповідачу витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн (виходячи з розміру витрат, які за висновком суду підлягають розподілу між сторонами).

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури від 01.11.2023 №15-927ВИХ-23 (вх. суду від 06.11.2023 №01-05/3223/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 у справі 907/757/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015, ідентифікаційний код: 03530483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144 д, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 43828042) 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст складено та підписано 10.04.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець