Постанова

від 04.04.2024 по справі 903/1167/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 903/1167/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Симчук Н.В.

відповідача: не з`явився

третя особа: Іщик В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Автопарксервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23, ухвалене суддею Кравчук А.М., повний текст рішення складено 05.02.2024 р.

за позовом Приватної фірми Скорпіон-сервіс, м. Луцьк

до відповідача Комунального підприємства Автопарксервіс, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луцька міська рада, м. Луцьк

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватної фірми Скорпіон-сервіс до Комунального підприємства Автопарксервіс про витребування об`єкту нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. Комунальне підприємство Автопарксервіс звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 24 135,8 грн за подання апеляційної скарги.

Листом №903/1167/23/1056/24 від 19 лютого 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №903/1167/23 з Господарського суду Волинської області.

26.02.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/1167/23.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Автопарксервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2024 р. о 10:30 год.

05.03.2024р. в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання від представника Луцької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 р. клопотання представника Луцької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/1167/23 - задоволено.

06.03.2024 р. через систему "Електронний суд" представник Луцької міської ради подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

06.03.2024 р. через систему "Електронний суд" представник Луцької міської ради надіслав до апеляційного господарського суду заяву про зупинення провадження у справі №903/1167/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/98/24. Заява обґрунтована тим, що однією з підстав звернення до суду з позовом у даній справі для позивача є наявність чинного договору оренди спірної земельної ділянки. Разом з тим, у позові Луцької міської ради у справі №903/98/24 однією з позовних вимог є розірвання зазначеного договору, адже безпідставне використання у своїй господарській діяльності суміжних земельних ділянок комунальної власності, які є прилеглими до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 впродовж більш як 9 років (це те, що можна підтвердити), здійснення неофіційної діяльності, щодо стягнення плати за проїзд/паркування такими ділянками, у тому числі і ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, фактично безпідставне збагачення за рахунок земель, за які не сплачується орендна плата, і є тими істотними порушенням відповідачем Договору, коли внаслідок завданої цим шкоди Луцька міська рада значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Більше того, у випадку не зупинення провадження у справі №903/1167/23 це призведе до зайвих фінансових витрат на два судових процеси щодо тієї ж самої земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, що є процесуально та економічно необґрунтовано, оскільки два судових спори щодо одного і того ж об`єкта нерухомого майна, один з яких, повністю виключає інший порушує принцип правової визначеності у випадку одночасного задоволення обох позовів, які подані в різні проміжки часу.

Таким чином, у випадку задоволення позову Луцької міської ради у справі №903/98/24 предмет позову у даній справі фактично буде відсутній, а тому обґрунтовано вважаємо, що існують підстави для зупинення провадження з підстав визначених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України

14.03.2024р. в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання від представника Приватної фірми Скорпіон-сервіс про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 р. клопотання представника Приватної фірми Скорпіон-сервіс про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/1167/23 - задоволено.

14.03.2024р. через систему "Електронний суд" представник Приватної фірми Скорпіон-сервіс надіслав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №903/1167/23. В запереченнях позивач вказує на те, що Луцька міська рада просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №903/98/24, предметом якої є вимоги Луцької міської ради до ПФ «Скорпіон-сервіс» про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до спірної земельної ділянки та розірвання договору оренди землі від 02.02.2007 року. Пунктом 4 ч.1 ст.229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Позивач наголошує на тому, що п.5 ч.1 ст.227 ГПК України передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Луцька міська рада, обґрунтовуючи подане клопотання не зазначає, яких саме доказів не надано сторонами у цій справі, але вони є наявні і досліджуються судом у справі №903/98/24, і що на підставі лише цих доказів може бути вирішено даний спір. Ненадання доказів на підтвердження обставин, які входять до предмету доказування, свідчить про недоведеність обставин справи і, відповідно, є підставою для відмови в позові, а не зупинення до розгляду іншої справи.

14.03.2024р. через систему "Електронний суд" представник Приватної фірми Скорпіон-сервіс надіслав апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Комунального підприємства «Автопарксервіс» на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 залишити без задоволення. Стягнути з комунального підприємства «Автопарксервіс» на користь Приватної фірми «Скорпіон-сервіс» судові витрати.

Колегія суддів у судовому засіданні розглянула клопотання Луцької міської ради про зупинення провадження у справі №903/1167/23 та прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно ч.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4-6 ст.75 ГПК України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тож, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Колегія суддів вважає, що клопотання Луцької міської ради не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судового рішення у справі №903/98/24, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволять встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №903/98/24, апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 903/1167/23, адже наявні в матеріалах даної справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Також, колегія суддів зважує на те, що у разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18).

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до Розділу IV Глави 3 Господарського процесуального кодексу України, сторона має право звернутися до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В силу приписів частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Луцької міської ради про зупинення провадження у справі №903/1167/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/98/24.

У судовому засіданні представник Луцької міської ради підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та надав додаткові пояснення щодо суті позовних вимог. Вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засідання заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору. Вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення без змін. А апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та витребування з чужого незаконного володіння КП Автопарксервіс на користь ПФ Скорпіон-сервіс у її тимчасове (строкове) володіння земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ Скорпіон-сервіс згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22. При цьому судом враховано, що рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 прийняте під час судового спору щодо права оренди землі за договором, який зокрема пролонгований додатковою угодою №3 з 25.06.2022 по 25.06.2027. Прийняття та реєстрація рішення міської ради від 30.11.2022 №37/45 позбавляє позивача права тимчасового володіння земельною ділянкою згідно договору оренди, пролонгованого постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22, яка є обов`язковою до виконання, по 25.06.2027.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство Автопарксервіс вважає рішення безпідставним та необґрунтованим, винесеним з грубим порушенням норм процесуального та не правильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Скаржник вказує на те, що 31.01.2024 до Господарського суду Волинської області надійшло клопотання Луцької міської ради про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області №903/98/24.

Ухвалою суду Волинської області від 31.01.2024 клопотання повернуте заявнику без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів його надіслання позивачу та відповідачу.

При цьому, ухвала Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 оформлена окремим документом.

Відповідно до частин 4-5 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Оскільки дана ухвала не оскаржуються окремо від рішення суду, скаржник вказує на те, що суд повернувши клопотання Луцької міської ради про зупинення провадження не виходив до нарадчої кімнати. Це підтверджується протоколом і звукозаписом судового засідання. Суд не оголошував ні вступної, ні мотивувальної, ні резолютивної частини зазначеної ухвали у судовому засіданні. Про існування цієї ухвали стало відомо лише після прийняття рішення та ознайомлення з її текстом в Електронному суді.

Також, скаржник зазначає, що посилання суду в ухвалі від 31.01.2024 р. на ухвалу Верховного Суду від 28.11.2023 №910/1834/19 є некоректним, адже цією ухвалою було справу № 910/1834/19 разом із касаційною скаргою TRIANTAL INVESTMENTS LTD на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Таким чином висновок на який послався суд не був сформований.

Відтак, ухвала Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 була винесена з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки винесена була фактично після судового засідання судом самостійно, так як суд не виходив до нарадчої кімнати, у судовому засіданні не оголошував тексту такої ухвали.

Крім того, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним Рішенням Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 надано відповідачу право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 є чинним, в судовому порядку не оскаржується та не оскаржувалося.

Підстави для припинення права постійного користування чітко визначені Земельним Кодексом України і є вичерпними.

Жодної з наведених підстав ні позивачем ні судом наведено не було.

Рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 прийнято в межах повноважень визначених законодавством.

У разі задоволення позову судом, складеться ситуація правової не визначеності, при якій право постійного користування продовжить існувати в силу закону.

При цьому право постійного користування не є предметом оскарження у даній справі, відтак не має необхідності наводити доводи, що стосуються законності прийняття рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 та подальшої реєстрації такого права.

Також, апелянт звертає увагу на те, що відповідач добросовісно набув право постійного користування, оскільки жодного рішення про визнання укладеною додаткової угоди щодо спірної земельної ділянки не існувало, заходів забезпечення позову чи будь-яких інших обмежень чи обтяжень теж не існувало.

Більше того, відповідач дізнався про спір позивача та Луцької міської ради тільки у серпні цього року, про що свідчить відповідне звернення з касаційною скаргою КП АвтоПаркСервіс на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22.

Враховуючи відсутність правових підстав для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки суд не має права перекваліфікувати вимогу позивача про витребування речі з чужого незаконного володіння на вимогу про скасування права постійного користування, якщо така не заявляється, позов є безпідставним та не підлягає до задоволення, адже обраний спосіб захисту є передчасним та не належним.

На момент державної реєстрації права постійного користування за відповідачем не існувало жодних законодавчо встановлених обмежень для цього, також не існувало і жодних заходів забезпечення позову. Враховуючи імперативно-дозвільний метод регулювання діяльності органів місцевого самоврядування, Луцька міська рада як власник земельної ділянки мала повне право на вчинення таких дій, а тому доводи позивача і суду і в цій частині є безпідставними, не ґрунтуються на жодних нормативно-правових актах.

Представник Луцької міської ради у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що апеляційну скаргу вважає обґрунтованою, повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник Приватної фірми Скорпіон-сервіс у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що зі змісту апеляційної скарги, більша частина заперечень апелянта зводиться до допущених, на його думку, судом першої інстанції процесуальних порушень, які нібито не дозволили ухвалити законне рішення.

Однак, у відповідності до частин 4-5 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Суд першої інстанції протокольною ухвалою залишив без розгляду подане 31.01.2024 року клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, водночас постановив відповідну ухвалу, яку оформив окремим документом.

Проте, позивач вказує на те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення лише з одних формальних міркувань. Навіть апелюючи до форми судового акту КП «Автопарксервіс» не зазначає, яким чином оформлення ухвали окремим документом, а не протокольною ухвалою, перешкодило суду оцінити обставини справи та наявні в матеріалах справи докази і прийняти за наслідками судового розгляду відповідне рішення.

Крім того, зі змісту доводів відповідача, вбачається, що останній не заперечує факту порушення прав Позивача наявністю у підприємства тотожного речового права на один і той самий об`єкт цивільних правовідносин, однак наголошує на законності набуття права постійного користування земельною ділянкою та зазначає на відсутності в оскаржуваному судовому акті належної правової оцінки рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 року «Про надання КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «АВТОПАРКСЕРВІС» в постійне користування земельної ділянки для обслуговування денної стоянки автомобілів (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку».

Щодо таких аргументів апелянта зазначаємо, що позивач не може погодитися як і з законністю набуття такого права, так і з доводами про неефективність заявленої позовної вимоги, оскільки відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Враховуючи, що на момент надання комунальному підприємству «Автопарксервіс» права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:22:065:0017 тривав судовий спір щодо продовження договору оренди між Луцькою міською радою та приватною фірмою «Скорпіон-сервіс» та такий договір був продовжений постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 березня 2023 року у справі №903/616/22 з 25.06.2022 року, то дії ради щодо надання такого об`єкту цивільних прав в постійне користування іншій особі не можна визнати добросовісними та обачними, тим більше, що під час розгляду даного питання, на можливості виникнення подальших спорів з приводу наявності в двох різних осіб тотожних прав на один і той самий об`єкт, наголошували місцеві депутати.

В нашому випадку КП «Автопарксервіс» зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 року «Про надання КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «АВТОПАРКСЕРВІС» в постійне користування земельної ділянки для обслуговування денної стоянки автомобілів (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку», а тому такі дії однозначно порушують право Позивача як первісного орендаря, право оренди якого було поновлено з 25.06.2022 року, тобто, фактично до моменту прийняття міською радою зазначеного рішення, що свідчить про незаконність набуття такого речового права Відповідачем.

Таке рішення є незаконним, оскільки ним порушено право приватної фірми «Скорпіон-сервіс» на володіння та користування орендованою земельною ділянкою та воно суперечить праву оренди позивача. Фактично в даному випадку виникла ситуація, в якій відповідач та позивач одночасно у спірних правовідносинах мають тотожні за своїм змістом цивільні права на одну і ту ж земельну ділянку.

У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою витребування земельної ділянки у своє строкове володіння, оскільки реєстрація відповідного речового права за останнім перешкоджає реалізації правомочностей орендаря земельної ділянки приватною фірмою.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

02.02.2007 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ПФ Скорпіон-сервіс (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування денної стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1/кадастровий номер 22065017 (п. 1). В оренду передається земельна ділянка площею 1 140 кв.м, вільна від забудови (п.п. 2-3). Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8) (а.с. 15-19).

Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093.

Строк дії договору неодноразово поновлювався додатковими угодами, зокрема №2 від 14.02.2018, згідно п. 7 якої договір укладено на 5 років з дати закінчення (до 25.06.2022). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (до листа-повідомлення про поновлення Договору орендар додає проєкт додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення є дата реєстрації його в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавцем (а.с. 20-24).

Рішенням Господарського суду Волинської області №903/616/22 від 08.11.2022 відмовлено у задоволенні позову Приватної фірми Скорпіон-сервіс до Луцької міської ради про визнання укладеними додаткових угод.

Повний текст рішення складено 11.11.2022.

22.11.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПФ Скорпіон-сервіс на рішення суду від 08.11.2022.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.05.2023, апеляційну скаргу Приватної фірми Скорпіон-сервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2022 задоволено, рішення Господарського суду Волинської області про відмову у позові скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739 (а.с. 27-36).

Згідно умов додаткової угоди №3, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, поновлено строком на 5 років з дати закінчення договору оренди землі, тобто з 25.06.2022 до 25.06.2027.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 12.04.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 знаходиться у володінні і користуванні КП Автопарксервіс, право постійного користування якого зареєстровано в Державному реєстрі прав 01.12.2022, номер запису про інше речове право 48584574, на підставі рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 (а.с. 37).

Рішенням Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 надано в постійне користування КП Автопарксервіс земельну ділянку на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку, площею 0,1140 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 для обслуговування денної стоянки автомобілів (а.с. 25-26).

Таким чином, рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 прийняте, а право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване за відповідачем під час судового спору між ПФ Скорпіон-сервіс та Луцькою міською радою про поновлення договору оренди землі, в період коли рішення суду не набрало законної сили, а апеляційна скарга Приватної фірми Скорпіон-сервіс на рішення суду зареєстрована Північно-західним апеляційним господарським судом.

Направлені ПФ Скорпіон-сервіс на адресу Луцької міської ради листи від 19.06.2023, 13.07.2023, 21.09.2023 (а.с. 38, 40-41, 44) з вимогою у добровільному порядку вчинити дії для виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023 залишені радою без задоволення (а.с. 39, 42, 45).

У відповіді на адвокатський запит представника позивача від 19.10.2023, КП Автопарксервіс листом від 26.10.2023 повідомило, що підприємство постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023 не було зобов`язано вчиняти заходи щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою (а.с. 46-47).

Право постійного користування КП Автопарксервіс земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 50).

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом про оренду землі. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону про оренду землі.

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону про оренду землі, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

За частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази, які необхідно дослідити та оцінити. Саме встановлення факту звернення з позовом власника, в якого наявне право на майно, надає змогу правильно розглянути такий спір, як і в подальшому визначити можливі підстави незаконного вибуття з власності його майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18) звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена,. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження №12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав на те, що відмова в задоволенні віндикаційного позову з тих підстав, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається, а висновок, що зазначене свідчить про відсутність права власності позивача, є помилковим.

Судова колегія акцентує увагу на тому, що з моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив такі висновки.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.05.2023, апеляційну скаргу Приватної фірми Скорпіон-сервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2022 задоволено, рішення Господарського суду Волинської області про відмову у позові скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739 (а.с. 27-36).

Зазначене рішення суд бере до уваги при розгляді спору, оскільки таке рішення публічно проголошене, розміщене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальнодоступне й обов`язкове до виконання усіма органами і особами відповідно до статті 129-1 Конституції України.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції, що орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з володіння КП Автопарксервіс у своє тимчасове (строкове) володіння.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 357/8277/19 від 18.04.2023 вказала, що у контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 ЗУ Про оренду землі, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевикладене, визнання укладеною додаткової угоди №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, наявність в Державному реєстрі запису про право постійного користування спірною земельною ділянкою КП Автопарксервіс, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та витребування з чужого незаконного володіння КП Автопарксервіс на користь ПФ Скорпіон-сервіс у її тимчасове (строкове) володіння земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ Скорпіон-сервіс згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22.

При цьому судами враховано, що рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 прийняте під час судового спору щодо права оренди землі за договором, який зокрема пролонгований додатковою угодою №3 з 25.06.2022 по 25.06.2027.

Прийняття та реєстрація рішення міської ради від 30.11.2022 №37/45 позбавляє позивача права тимчасового володіння земельною ділянкою згідно договору оренди, пролонгованого постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22, яка є обов`язковою до виконання, по 25.06.2027.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним для поновлення його порушених прав, не потребує визнання недійсним рішення Луцької міської ради, чим спростовується заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог з посиланням на його чинність.

В апеляційній скарзі апелянт акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції ухвалою суду від 31.01.2024 клопотання про зупинення провадження повернув заявнику без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів його надіслання позивачу та відповідачу. При цьому ухвала Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 оформлена окремим документом. Відповідно до частин 4-5 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Відтак, скаржник стверджує, що ухвала Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 була винесена з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки винесена була фактично після судового засідання судом самостійно, так як суд не виходив до нарадчої кімнати, у судовому засіданні не оголошував тексту такої ухвали.

Розглянувши вказаний довід колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абзацу другого частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

До того ж, відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи положення частин 2,3 ст.277 ГПК України , колегія суддів не вважає довід апеляційної скарги в частині постановлення судом першої інстанції ухвали від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 без виходу до нарадчої кімнати підставою для скасування рішення, оскільки таке порушення не призвело до помилкових висновків суду, і ця обставина не віднесена до обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Автопарксервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 р. у справі №903/1167/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/1167/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "09" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.