ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
12 червня 2024 року Справа № 903/1167/23
за заявою Приватної фірми Скорпіон-сервіс
про відшкодування судових витрат
по справі №903/1167/23
за позовом: Приватної фірми Скорпіон-сервіс, м. Луцьк
до відповідача: Комунального підприємства Автопарксервіс, м. Луцьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луцька міська рада, м. Луцьк
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
Представники:
від заявника: н/з
від боржника: н/з
від третьої особи: н/з
встановив: рішенням суду від 31.01.2024 позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння (постійного користування) Комунального підприємства Автопарксервіс (вул. Винниченка, 39, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35963673) на користь Приватної фірми Скорпіон-сервіс (вул. Карпенка-Карого, 1-Д, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30584471) у її тимчасове (строкове) володіння земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ Скорпіон-сервіс згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22. Стягнуто з Комунального підприємства Автопарксервіс на користь Приватної фірми Скорпіон-сервіс 20 113 грн 16 коп витрат по сплаті судового збору.
01.02.2024 надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 20 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу (том 1, а.с. 228-238).
Ухвалою суду від 05.02.2024 клопотання Приватної фірми Скорпіон-сервіс від 01.02.2024 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 12.02.2024 о 14 год 30 хв. Запропоновано відповідачу, третій особі до 08.02.2024 подати суду пояснення по суті клопотання.
01.02.2024 надійшло клопотання боржника про зменшення розміру заявлених витрат, оскільки заявлений розмір витрат є явно завищеним, неспівмірним із складністю справи, тривалістю судового розгляду, участю адвоката у судових засіданнях та кількістю підготовлених процесуальних документів. Зазначає, що адвокат Симчук Н.В. представляв інтереси позивача у справі №903/616/22, рішення в якій стало підставою позовних вимог, тому адвокату були відомі всі обставини справи, включення їх в окремий вид робіт є безпідставним. Адвокатом позивача подано лише дві заяви по суті спору, позовну заяву та відповідь на відзив. Матеріали справи не є об`ємними, обсяг доказів не значним. Представником позивача взято участь лише у 3-х судових засіданнях у суді першої інстанції та лише одне по розгляду справи по суті (том 1, а.с. 239-261).
ПФ Скорпіон-сервіс у поясненнях від 07.02.2024 заперечення боржника вважає необґрунтованими. Зазначає, що участь адвоката в розгляді справи №903/616/23 не свідчить про те, що всі обставини справи адвокату достеменно відомі, а включення їх в окремий вид робіт є безпідставним. Позовна заява та відповідь на відзив є об`ємними за своїм змістом та не є переписуванням одного і того ж. Тільки в позовній заяві здійснено посилання на 25 постанов Верховного Суду, у відповіді на відзив 14, що свідчить про значний обсяг часу, витраченого адвокатом на їх підготовку. Представник позивача брав участь у всіх судових засіданнях, які з перервами тривали близько 4-х годин. Ціна позову становить 1 340 877 грн та має велике значення для позивача, який отримавши рішення суду про продовження договору оренди через недобросовісність інших учасників справи не може його виконати майже протягом року.
Суд протокольною ухвалою від 12.02.2024 розгляд заяви відклав на 21.02.2024 о 12 год 45 хв.
19.02.2023 на адресу суду надійшов лист Північно-західного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням апеляційної скарги КП Автопарксервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024.
Ухвалою суду від 20.02.2024 провадження у справі в частині розгляду заяви Приватної фірми Скорпіон-Сервіс від 01.02.2024 про винесення додаткового рішення зупинено до повернення матеріалів справи Господарському суду Волинської області.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства Автопарксервіс на рішення Господарського суду Волинської області від 31.01.2024 у справі №903/1167/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області без змін.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 заяву представника Приватної фірми Скорпіон-сервіс про ухвалення додаткової постанови у справі №903/1167/23 задоволено частково. Стягнуто з КП Автопарксервіс на користь ПФ Скорпіон-сервіс 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 03.06.2024 провадження у справі поновлено. Розгляд клопотання Приватної фірми Скорпіон-сервіс від 01.02.2024 про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні 12.06.2024 о 10 год 30 хв.
Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У позовній заяві ПФ «Скорпіон-сервіс» вказала, що орієнтовний розмір судових витрат, які підприємство очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, складає 20 000 грн 00 коп.
У заяві про стягнення судових витрат позивач просить стягнути з відповідача 20 000 грн 00 коп.
18.10.2023 між ПФ «Скорпіон-сервіс» та адвокатом Симчуком Н.В. укладено договір про надання правової допомоги (том 1, а.с. 111-112), згідно умов якого адвокат надає клієнту правову допомогу в супроводі справи за позовом ПФ «Скорпіон-сервіс» до КП «Автопарксервіс» про витребування земельної ділянки, а клієнт оплачує гонорар адвокату за надану правову допомогу (п. 1.1). За наданою адвокатом правову допомогу по справі клієнт сплачує гонорар в розмірі, визначеному додатками до договору (п. 7.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, про що після повного виконання зобов`язань сторонами складається акт, якщо хоча б одна із сторін наполягає на цьому (п. 9.1).
Додатком №1 від 18.10.2023 до договору сторони узгодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 20 000 грн 00 коп в строк до 31.12.2023 (том 1, а.с. 233).
Згідно детального опису виконаних робіт, акту прийому-передачі послуг за договором від 01.02.2024 адвокатом надані послуги на суму 20 000 грн 00 коп (том 1, а.с. 231-232), а саме:
-18.10.2023 з`ясування фактичних обставин справи з клієнтом, формування правової позиції, укладення угоди;
-19.10.2023 аналіз матеріалів справи та судової практики, що стосується обставин справи, підготовка адвокатських запитів;
-13-15.11.2023 підготовка позовної заяви та її реалізація;
-06-08.12.2023 ознайомлення з відзивом на позовну заяву, його аналіз та підготовка відповіді на відзив;
-10.01.2024, 24.01.2024, 31.01.2024 участь у судових засіданнях;
- 01.02.2024 підготовка заяви про винесення додаткового рішення у справі та її реалізація.
Сплата позивачем 20 000 грн 00 коп підтверджується платіжними інструкціями (том 1, а.с. 234-235).
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
У клопотанні про зменшення розміру заявлених витрат відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат є явно завищеним, неспівмірним із складністю справи, тривалістю судового розгляду, участю адвоката у судових засіданнях та кількістю підготовлених процесуальних документів. Зазначає, що адвокат Симчук Н.В. представляв інтереси позивача у справі №903/616/22, рішення в якій стало підставою позовних вимог, тому адвокату були відомі всі обставини справи, включення їх в окремий вид робіт є безпідставним. Адвокатом позивача подано лише дві заяви по суті спору, позовну заяву та відповідь на відзив. Матеріали справи не є об`ємними, обсяг доказів не значним. Представником позивача взято участь лише у 3-х судових засіданнях у суді першої інстанції та лише одне по розгляду справи по суті (том 1, а.с. 239-261).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження невідповідності визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу фактично наданим послугам, який розмір на його думку є співмірним.
Посилання на участь адвоката Симчука Н.В. у справі №903/616/22, рішення в якій стало підставою даних позовних вимог, тому адвокату були відомі всі обставини справи, не приймається судом, оскільки справи №903/616/22 та №903/1167/23 не є аналогічними, мають різні предмет та підстави позову, докази на підтвердження позовних вимог, тобто не є аналогічними.
Судом враховано, що метою даного спору є усунення порушень, які виникли у зв`язку з недобросовісною поведінкою учасників справи, з метою виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 щодо права користування земельною ділянкою.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21).
Верховний Суд у додатковій постанові від 04.10.2023 № 910/17576/20 зауважив, що у випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в межах перегляду справи у фіксованому розмірі, виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді.
Дослідивши заяву ПФ «Скорпіон-сервіс» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп, оскільки такий розподіл відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості, пропорційності та забезпечує баланс інтересів сторін у питанні відшкодування витрат.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Заяву Приватної фірми «Скорпіон-сервіс» від 01.02.2024 про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Автопарксервіс (вул. Винниченка, 39, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35963673) на користь Приватної фірми Скорпіон-сервіс (вул. Карпенка-Карого, 1-Д, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30584471)
- 10 000 грн 00 коп (десять тисяч грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 13.06.2024
СуддяА. М. Кравчук
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2024 |
Оприлюднено | 14.06.2024 |
Номер документу | 119705220 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні