Постанова

від 05.04.2024 по справі 922/4638/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4638/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

за участю представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Управління комунального майна та приватизації Депатаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 438 Х/2-5) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 у справі № 922/4638/23 (ухвалену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., повний текст складено 05.02.2024 )

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка", м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 96659,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка", в якому просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 136831,94 грн., яка складається з: 101369,42 грн. заборгованості за Договором оренди від 10.10.2011 № 877 та 35462,52 грн. пені;

- розірвати Договір оренди від 10.10.2011 № 877, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ластівка;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1:-12 загальною площею 105,0 м2 в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд. 161, літ. А-5 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 у справі № 922/4638/23 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.01.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №561), в якій позивач просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 96659,63 грн., яка складається із: 76760,00 грн. заборгованості за Договором оренди від 10.10.2011 № 877 та 19899,63 грн. пені;

- розірвати Договір оренди від 10.10.2011№ 877, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ластівка;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1:-12 загальною площею 105,0 м2 в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд. 161, літ. А-5 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2024 у справі № 922/4638/23 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №561 від 09.01.24).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/4638/23 позов задоволено частково.

Розірвано Договір оренди від 10.10.2011 № 877, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ластівка .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1:-12 загальною площею 105,0 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд. 161, літ. А-5.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка (61162, м. Харків, прос. Героїв Сталінграда, буд. 161, код ЄДРПОУ 14112814) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) 76760,00 грн. заборгованості за Договором оренди № 877 від 10.10.2011; 19899,63 грн. пені та 6441,60 грн . судового збору.

29.01.2024 позивач подав до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, яка зареєстрована Господарським судом Харківської області 30.01.2024 за вх. № 2648, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12737,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 у справі № 922/4638/23 заяву Управління Комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2648 від 30.01.2024) залишено без розгляду.

В обґрунтування ухвали від 05.02.2024 суд послався на те, що заяву Управління Комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення подано з пропуском встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку на її подання, що відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення її без розгляду.

При цьому суд виходив з того, що частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) і такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а оскільки рішення суду у справі № 922/4638/23 ухвалено 23.01.2024, то останнім днем для подання вказаної заяви з доданими до неї доказами, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, було 29.01.2024, в той час як свідчить штемпель вхідної кореспонденції суду, заява про ухвалення додаткового рішення надійшла через загальний відділ діловодства суду 30.01.2024 за вх. № 2648, тобто з пропуском строку для її подання.

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подало на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 у справі № 922/4638/23 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на невідповідність матеріалам справи та нормам процесуального права висновку суду першої інстанції про допущення пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що у відповідності до положень абз. 2 ч. 8 ст. 6, ч.ч. 6,9 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України позивачем вказану заяву подано до суду в електронній формі через зареєстрований електронний кабінет з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), затвердженим рішеням Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, 29.01.2024, тоді як частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. При цьому позивач зазначив, що час подання ним заяви про ухвалення додаткового рішення (29.01.2024) підтверджується . карткою руху заяви, що сформована автоматично засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", реєстраційною карткою документа, що надійшов з кабінету «Електронного суду», протоколом створення та перевірки Кваліфікованого електронного підпису, карткою руху документа.

Разом з цим скаржник зазначив, що судом було помилково ототожнено дату подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення із датою, зазначеною на штемпелі вхідної кореспонденції суду, який, у відповідності до вимог п. 39 Положення, був проставлений на наступний день після подання позивачем такої заяви в електронній формі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 922/4638/23 між суддями від 15.02.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 922/4638/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 у справі № 922/4638/23 та її розгляд призначено в судове засідання з повідомленням сторін на 05.04.2024 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Також відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Як зазначено вище, предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду, у зв`язку з її поданням з пропуском встановленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 6 ч. 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позові, очікувані витрати позивача складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 6441,60 грн.

Щодо витрат на правову допомогу позивачем у позові суми не зазначено, разом з тим вказано, що керуючись ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначає, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема: право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.

В силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчинення нею процесуальних дій.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 ).

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (частина 6).

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина 7).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на те, що рішення суду у справі № 922/4638/23 ухвалено 23.01.2024, останнім днем для подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї доказами, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, було 29.01.2024.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо подання позивачем вказаної заяви 30.01.2024 - тобто з пропуском встановленого строку є таким, що не відповідає обставинам справи та суперечить нормам процесуального права, з огляду на наступні мотиви.

Згідно зі статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (частина 1).

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції(частина 4).

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу(частина 5).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина 6) .

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина 8).

Частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 6).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"(частина 8).

Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина 9).

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)(далі за текстом Положення).

Відповідно до пункту 5.4. Положення, електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора;

Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу ( п. 5.4-1Положення).

Підпунктом 6.5 пункту до основних функцій Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( ЄСІТС) віднесено обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами та установами в системі правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу.

Відповідно до пункту 24 Положення, Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).

Після надсилання засобами Електронного суду документів (у тому числі процесуальних документів, письмових та електронних доказів тощо) особа може у власному Електронному кабінеті відслідковувати рух та стан розгляду таких документів у суді або в органі та установі системи правосуддя. Відомості про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості щодо розгляду справ відповідно до наявних технічних можливостей підсистем ЄСІТС надсилаються в автоматичному режимі до Електронного кабінету користувача, від імені якого подано документи(пункт 36 Положення).

Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.(пункт 39 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.01.2024 було подано до суду першої інстанції в електронній формі через зареєстрований електронний кабінет з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), затвердженим рішеням Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 заяву про ухвалення додаткового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на кожному аркуші наявної у матеріалах справи паперової копії вказаної заяви міститься напис, що документ сформований в системі «Електронний суд», після якого проставлена дата -29.01.2024, а також на першому аркуші проставлено штемпель реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду із зазначенням дати - 30 січня 2024 та вх. № 2684.

Відомостями, що містяться в наданих позивачем до апеляційної скарги картці руху заяви, що сформована автоматично засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", реєстраційній картці документа, що надійшов з кабінету «Електронного суду», протоколі створення та перевірки Кваліфікованого електронного підпису, картці руху документа, підтверджується, що заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в електронному вигляді підписано ним 29.01.2024 та цією ж датою доставлено з його електронного кабінету до суду першої інстанції засобами Електронного суду.

З наведеного вбачається, що позивачем в один із визначених господарським процесуальним кодексом України спосіб - в електронній формі через систему «Електронний суд», в останій день встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення і таке подання відповідно до частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України не вважається пропуском строку.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивач, який подав позовну заяву в електронній формі через електронний кабінет засобами системи «Електронний суд», відповідно до вимог ч. 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був подати заяву про ухвалення додаткового рішення в такий самий спосіб.

Разом з цим, як правомірно зазначив скаржник, судом було помилково ототожнено дату подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення із датою, зазначеною на штемпелі вхідної кореспонденції суду, який у відповідності до вимог п. 39 Положення був проставлений на наступний день після подання позивачем 29.01.2024 такої заяви в електронній формі і зазначена дата подання заяви, як зазначено вище, відображена на кожному аркуші паперової копії заяви.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції внаслідок невідповідності викладених в оскаржуваній ухвалі висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, дійшов помилкового висновку про допущення позивачем при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення пропуску встановленого строку на її подання, у зв`язку з чим безпідставно залишив її без розгляду, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Виходячи з наведеного, та керуючись статтями 269, 271, 275, 280, 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Управління комунального майна та приватизації Депатаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 у справі № 922/4638/23 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.04.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль