Рішення

від 04.04.2024 по справі 902/121/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Cправа № 902/121/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ", 80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, проспект Відродження, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 44732469

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016", 21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Львівське Шосе, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40318024

про стягнення 92 500,80 гривень

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - адвокат Ремез К.І., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 01.02.2024 надійшла позовна заява № б/н від 19.01.2024 (вх. № 124/24 від 01.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № У 1710 від 17.10.2023 року у розмірі 92 500,80 гривень основного боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 05.02.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 19.01.2024 (вх. № 124/24 від 01.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.02.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/121/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07 березня 2024 року об 11:00.

27.02.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 27.02.2024 (вх. № 01-34/2131/24) у якому останній зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача.

07.03.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 07.03.2024 (вх. № 01-34/2500/24), у якому останній посилається на пункт 8.4. договору щодо розгляду спору між сторонами у Господарському суді Дніпропетровської області та просить направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами судового засідання 07.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/121/24 по суті до 09:30 15 березня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

08.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 08.03.2024 (вх. № 01-34/2551/24) про долучення доказів місцезнаходження відповідача.

Ухвалою від 15.03.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" № б/н від 07.03.2024 (вх. № 01-34/2500/24 від 07.03.2024) про передачу справи за підсудністю для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/121/24 по суті на 12:00 04.04.2024.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник відповідача. Позивач правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 15.03.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано заяву представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо позову та у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про стягнення 92 500,80 гривень заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № У 1710.

Відповідно до умов договору 17.10.2023 від замовника надійшла заявка № 1710 на виконання міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, яку позивачем прийнято до виконання, здійснено відповідне перевезення вантажу, про що складено міжнародну товаротранспортну накладну СМR від 17.10.2023.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за надані послуги перевезення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.

Відзиву відповідачем у встановлений судом строк до суду не надано.

В силу положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені всі необхідні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

17 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (далі - замовник, відповідач) укладено договір №У1710 (далі - договір) перевезення вантажу автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 7-11).

Відповідно до пункту 1.1. договору перевізник зобов`язується за заявкою замовника здійснити міжнародне перевезення вантажу власним (орендованим або тим, що перебуває в лізингу) автомобільним транспортом, а замовник - оплатити таке перевезення.

За умовами пункту 1.2. договору умови кожного окремого перевезення, маршрут, терміни і вартість такого перевезення, температурний режим вантажу, зазначаються замовником у разовій заявці (замовлення), яка передається перевізнику засобами телефонного, факсимільного або електронного зв`язку (E-Mail) з обов`язковим обміном оригіналами в майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1. договору автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих на території України, транзитних держав, та держав вантажоотримувачів нормативними актами.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що виконання кожного перевезення, в рамках цього договору, оформлюється окремим замовленням (заявкою) на конкретне перевезення, який містить всі істотні умови поставки (терміни виконання, пункт завантаження, пункт розвантаження, дата відправлення, дата прибуття, найменування вантажу, вага, упаковка, розмір і умови оплати і інші умови, визначені сторонами).

Згідно пункту 2.3. договору замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. Факт виконання кожної автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача в товарно-транспортних документах (міжнародна накладна СМR), а також відміткою митного органу на вантажній митній декларації.

Згідно з пунктом 2.5. договору перевезення вантажу оформляється товарно-транспортними документами (міжнародна накладна СМR, вантажна митна декларація) з доданим замовником температурним листом.

Відповідно до пункту 5.3. договору сума фрахту, за винятком 1000 грн., виплачуються за фактом виконання зобов`язань перевізником, та надання рахунку та/або акта виконаних робіт, або їх факсимільної (скан) копії. Повний розрахунок проводиться після отримання повного пакету оригіналів документів, щодо виконання перевезення.

Відповідно до пункту 5.4. договору валюта платежу за цим договором - українська гривня. Валюта договору відповідає валюті платежу. Попередня вартість фрахту, може бути зафіксована в заявці в еквіваленті доларів США, в такому випадку остаточна вартість фрахту вираховується за курсом НБУ на день виконання зобов`язань перевізником та оформлення акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.1. договору замовник направляє перевізнику засобами факсимільного чи електронного зв`язку (E-Mail) заявку на виконання перевезень не пізніше, ніж за одну добу до дати завантаження.

Відповідно до пункту 6.2. договору заявка оформляється у вільній формі, повинна містити інформацію щодо істотних умов перевезення і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору). Заявка, що надійшла з електронної адреси замовника, зазначеним в реквізитах сторін, вважається складеною і спрямованою уповноваженою особою замовника і має силу оригіналу до заміни на оригінал.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення дії договору одна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору то термін дії договору автоматично продовжується на необмежений термін (пункт 10.4. договору).

На виконання умов договору №У1710 від 17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" була оформлена заявка №1710 від 17.10.2023, в якій погоджено істотні умови перевезення, а саме: вантажовідправник - ТОВ "Українські фрукти 2016", місце (пункт) завантаження (адреса складу вантажовідправника) - Юровка (Київська область, Макарівський район), найменування вантажу - яблука, вага (брутто), тон - до 22 т, температурний режим - +3, тип та марка автотранспорту до перевезення - ВС8610РК/ВС8178ХF, маршрут слідування - Юровка-Шегині-Влетен, пункт призначення (місце розвантаження) - frupaks-Vernooij, T hoog 5, 3451RC Vleuten, розмір винагородження (фрахт) - ціна становить суму, яка є еквівалентом 2400 Євро по курсу НБУ, на дату вивантаження, умови оплати - 14 днів, відстань перевезення - 2000 км (т.1 а.с.12).

Як вбачається із міжнародної товаро-транспортної накладної "CMR" 17.10.2023 року перевізник ТОВ "Р.М.ЛОГ" отримав від ТОВ " Українські фрукти 2016" (відправник) для перевезення автомобілем ВС8610РК/ВС8178ХF, товар - яблука 20 місць вагою брутто 21204 кг (графа 1, 4, 6, 7, 9, 11, 16, 21, 22, 23 СМR). Отримувач вантажу - Frupaks-Vernooij B.V., t hoog 5, 3451, RC, Vleuten, The Netherlands, VAT: NL817646206B01. on behalf of YT Invest Company s.r.о., Slovakia, Karpatske namestie 770/10A, Bratislava - mestka cast Raca 83106 (графа 2 СМR). Згідно графи 24 СМR вантаж отримано вантажоодержувачем 13.11.2023; дата митного оформлення - 06.11.2023 (графа 19 СМR) (т. 1 а.с. 13).

У позовній заяві позивач зазначає, що оплату виконаного перевезення протягом 14 днів з моменту завершення митного оформлення товару відповідачем не було здійснено. Документи на оплату перевезення 26.11.2023 було надіслано ТОВ " Українські фрукти 2016" за експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 59000797761098 (т. 1 а.с. 14).

Доказів погашення заборгованості у розмірі 92 500,80 гривень матеріали справи не містять.

У зв`язку із несплатою відповідачем наданих послуг перевезення, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 92 500,80 гривень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № У1710 від 17.10.2023 основного боргу у розмірі 92 500,80 гривень.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням позивачем послуг перевезення та їх оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором перевезення, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення передбачені статтею 307 ГК України.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача здійснено перевезення вантажу за маршрутом Юровка-Шегині-Влетен.

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленою належним чином міжнародною автомобільною накладною (CMR) № б/н від 17.10.2023.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Усні заперечення представника відповідача оголошені у судовому засіданні щодо недотримання відповідачем температурного режиму під час перевезення вантажу, щодо відмови вантажоотримувача від отримання вантажу, ненадіслання позивачем документів за договором судом оцінюються критично, оскільки отримання товару вантажоотримувачем підтверджується відміткою про таке отримання у СМR у графі 24 (т. 1 а.с. 13), отримання документів від позивача відповідачем підтверджується відміткою про отримання відправлення уповноваженим представником ТОВ "Українські фрукти 2016" 30.11.2023 за експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 59000797761098 (т. 1 а.с. 14).

Доказів звернення до позивача щодо неналежного виконання умов договору відповідачем суду не надано. Доказів відсутності у особи, що отримала кореспонденцію повноважень отримувати кореспонденцію від імені відповідача, або ж доказів того, що відповідачем були отримані інші документи ніж ті, що зазначені позивачем відповідачем суду не надано.

Щодо температурного режиму суд зауважує, що відповідно до пункту 2.4. договору істотною умовою перевезення вантажу за цим договором є дотримання перевізником температурного режиму вантажу. Прийом перевізником вантажу від вантажовідправника і передача вантажу вантажоодержувачу здійснюється з обов`язковими замірами температури вантажу. У разі виявлення погіршення якості товару при передачі його вантажоотримувачу, що могло статися в тому числі внаслідок порушення перевізником вимог щодо дотримання температурного режиму, перевізник зобов`язаний на вимогу замовника негайно надати йому у повному обсязі запис реєстратора температури та вологості для рефрижераторів. Ненадання такого запису у строки, встановлені замовником, або наявність у такому записі інформації про порушення температурного режиму, встановленого згідно вимог замовника, є підставою для застосування до перевізника штрафу у розмірі, встановленому п. 7.11 договору.

Також за умовами пункту 3.1. договору перевізник зобов`язався: здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до заявки замовника (пункт 3.1.2. договору); виконувати транспортування відповідно до вимог законодавства України, країн одержувачів вантажу і країн за якими здійснюється транзит з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі його вантажоодержувачу. Вантаж приймається до перевезення відповідно до товарно-транспортними документами відправника (пункт 3.1.4. договору); вести температурний лист, виданий замовником разом з вантажем, на вимогу негайно направляти його фотокопію замовнику (пункт 3.1.12 договору); використовувати реєстратор температури та вологості для рефрижераторів будь-якого типу (портативні або вмонтовані в рефрижератор), на вимогу направляти запис з нього замовнику у повному обсязі негайно (пункт 3.1.13 договору).

Разом з тим, доказів недотримання перевізником температурного режиму, звернень відповідача з вимогами до перевізника щодо негайного направлення запису з температурного листа відповідачем суду не надано.

Щодо твердження представника відповідача про недотримання позивачем порядку досудового урегулювання спору, суд звертає увагу, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 910/5561/19, зокрема, у п.п. 35, 36, 37 зазначено: "Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 1 статті 12.4 Конституції України (254к/9б-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України)".

Положеннями частини 1 статті 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Також судом відхиляються заперечення представника відповідача щодо розгляду спору між сторонами у Господарському суді Дніпропетровської області, оскільки вказане питання розглянуто судом. Ухвалою суду від 15.03.2024 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про передачу справи за підсудністю для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області відмовлено з підстав зазначених в ухвалі суду.

Відповідно до пункту 5.1. договору вартість фрахту та інших послуг, а також порядок розрахунків встановлюються сторонами в окремих заявках замовника для кожного перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно заявки № 1710 від 17.10.2023 сторонами узгоджено розмір винагороди (фрахт), що становить суму, яка є еквівалентом 2400 Євро по курсу НБУ на дату вивантаження товару; термін оплати - 14 днів.

Згідно графи 24 СМR вантаж отримано вантажоодержувачем 13.11.2023, таким чином вартість фрахту на день виконання зобов`язань перевізником (13.11.2023) становить 92 500,80 гривень (2400 х 38,5420 = 92 500,80).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що оплата може здійснюватися як в попередній формі (передоплата) повної або часткової, так і з відстрочкою платежу не більше 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника. Розрахунки по перерахуванню грошових коштів сторони несуть відповідно до вимог своїх банків кожна за себе.

Таким чином, сторонами погоджено з огляду на умови договору та заявку, яка є невід`ємною частиною договору про здійснення оплати перевезення за договором на протязі 14 банківських днів з моменту завершення митного оформлення товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника.

Згідно відтиску печатки митного органу у графі 19 СМR митне оформлення товару завершено 06.11.2023.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 92 500,80 гривень належним чином не виконав.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги перевезення, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 92 500,80 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо тверджень представника відповідача про передчасність подання позову суд зауважує, що навіть з урахуванням трактування відповідачем умов договору щодо строку оплати, станом на час розгляду справи строк оплати здійсненого позивачем перевезення настав, проте доказів оплати наданих послуг перевезення відповідачем суду не надано.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції від 22.01.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень покладаються на відповідача.

Також відповідно до позовної заяви та доданих до неї доказів, позивач просить стягнути з відповідача 9 500,00 гривень понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та 3 000,00 гривень гонорару успіху.

Розглянувши вимогу про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довіреності № б/н від 17.01.2024 представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю " Р.М.ЛОГ" у справі № 902/121/24 здійснював адвокат Лоза Віктор Миколайович.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, подано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою.

До позовної заяви позивачем долучено копію договору про правову допомогу від 17.01.2024, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2024, копію квитанції від 19.01.2024 про оплату послуг за договором.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) договору про правову допомогу № б/н від 19.01.2024 (далі - договір) за цим договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі , що виник із ТОВ "Українські фрукти 2016".

З цією метою: 1. здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год); 2. провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.); 3. здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год.); 4. здійснити аналіз судової практики (0,5 год). Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (10 год.); 4. вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год).

Згідно пункту 2.1. договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 9 500,00 гривень.

Відповідно до пункту 2.3. договору при задоволенні позову повірений отримує премію в сумі 3 000,00 гривень.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

19.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2024 згідно якого адвокатом на підставі договору № б/н від 17.01.2024 надані та передані довірителю наступні послуги: огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4,45 год.), проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,25 год.), здійснення арифметичних розрахунків (0,20 год.), здійснення аналізу судової практики (1 год), підготовка пакета документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви (10 год.), вчинення інших дії необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год). Загальна вартість послуг згідно акту складає 9 500,00 гривень.

Згідно квитанції від 19.01.2024 позивачем сплачено адвокату 9 500,00 гривень згідно договору № б/н від 17.01.2024.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем послуг з професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" у справі № 902/121/24.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2024 до договору про правову допомогу № б/н від 17.01.2024 адвокатом надано позивачу послуги: огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4,45 год.), проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,25 год.), здійснення арифметичних розрахунків (0,20 год.), здійснення аналізу судової практики (1 год.), підготовка пакета документів, необхідний для звернення до суду, підготовка позовної заяви (10 год.).

На переконання суду виокремлені позивачем послуги такі, як: огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4,45 год.), проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,25 год.), здійснення арифметичних розрахунків (0,20 год.), здійснення аналізу судової практики (1 год.) є складовою підготовки пакета документів, необхіднх для звернення до суду, підготовки позовної заяви (10 год.) у відповідності до вимог пунктів 3-5, 8, 9 частини 3 статті 162 ГПК України, частини 6 статті 162 ГПК України.

Таким чином, покладення на відповідача витрат по оплаті правничих послуг з огляду, аналізу та попередньої правової оцінки документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, здійснення арифметичних розрахунків, здійснення аналізу судової практики не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним.

В цій частині, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо підготовки пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовки позовної заяви (10 год.), що дорівнює сумі 4 418,60 гривень (пропорційно до кількості та вартості робочого часу адвоката до загальної вартості послуг зазначених у акті у розмірі 9 500,00 гривень).

Також на переконання суду не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним покладення на відповідача витрат щодо вчинення інших дії необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год), оскільки у матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій на дату складення акту - 19.01.2024. Заява про виправлення недоліків позовної заяви обумовлена недодержанням позивачем вимог процесуального закону, заява про слухання справи без участі представника позивача є правом позивача, а тому на переконання суду такі витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Інших дій (зокрема щодо подання заяв/клопотань, участі у судовому засіданні, тощо) представником позивача не вчинялось. Пояснення щодо клопотання про передачу справи іншому суду подано представником позивача до суду після розгляду у судовому засіданні 15.03.2024 клопотання про передачу справи до Господарського суду Вінницької області.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 4 418,60 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/121/24. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. гонорару успіху, що сплачується за умови, що рішенням суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" будуть задоволені, суд враховує наступне.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц та від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 (№ 12-14гс22).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 р. у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, яка за висновком суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Розмір "гонорару успіху" заявленого позивачем відповідно до п. 2.3 договору про правову допомогу, який повинен сплатити позивач адвокату при задоволенні позову становить 3 000,00 гривень.

Суд вважає, що врегулювання у договорі про правову допомогу відкладальної умови про отримання адвокатом премії не звільняє позивача від обов`язку надання суду доказів фактично понесених позивачем судових витрат на час розгляду справи.

Водночас, доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат визначених пунктом 2.3. договору в сумі 3 000,00 гривень матеріали справи не містять, а тому вимога про покладення таких судових витрат на відповідача є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи документально обгрунтовані та підлягають розподілу у сумі 4 418,60 гривень.

У задоволені решти заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 081,40 гривень слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням позову у справі № 902/121/24 витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4 418,60 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Львівське Шосе, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40318024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.М.ЛОГ", 80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, проспект Відродження, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 44732469) 92 500,80 гривень (дев`яносто дві тисячі п`ятсот гривень, 80 копійок) заборгованості за виконане перевезення, 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат на сплату судового збору та 4 418,60 гривень (чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень, 60 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Львівське Шосе, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40318024) 8 081,40 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1